«…КОЗАКИ НЕ ТІЛЬКИ ОБОРОНЯЛИСЯ – УКРАЇНА СВОГО ЧАСУ ВЕЛА УСПІШНІ ЗАВОЙОВНИЦЬКІ ВІЙНИ ТА ПОХОДИ!»,

Габон став найбільшим експортером авіазапчастин до Росії, – росЗМІ

29/03/2024 AA 0

Згідно з даними російської митниці, Габон несподівано став найбільшим експортером запчастин для літаків до Росії. Про це інформує Цензор.НЕТ із посиланням на The Moscow Times. У російських ЗМІ пишуть, […]

Фото Інститут історії України Відділ Середньовіччя.
Фото Інститут історії України Відділ Середньовіччя.
Інститут історії України Відділ Середньовіччя добавил(-а) 2 новых фото.

«…КОЗАКИ НЕ ТІЛЬКИ ОБОРОНЯЛИСЯ – УКРАЇНА СВОГО ЧАСУ ВЕЛА УСПІШНІ ЗАВОЙОВНИЦЬКІ ВІЙНИ ТА ПОХОДИ!», – зазначив директор Інституту козацтва Національної академії наук України
Про вагомі перемоги українського козацтва, які заперечують російські ЗМІ, про помилки Революції Гідності, прорахунки вищого політичного та військового керівництва України і про те, коли і чим закінчиться війна на Сході та кому вигідні довготривалі бойові дії, журнал «ФОКУС» говорив із відомим українським істориком, доктором історичних наук, головним науковим співробітником Інституту історії України НАН України, директором Науково-дослідного інституту козацтва Тарасом Чухлібом.
– Останнім часом російські ЗМІ, блогери, інтернет рясніє тим, що Україна за свою історію не виграла жодної битви, що ми така нікчемна нація, яка не здатна на перемогу у війні. Про які перемоги українців варто нагадати сьогодні Росії і тій же Європі чи Америці?
– Як Ви знаєте, що нині іде масштабна інформаційна війна між Україною та Росією, а Європа та Америка наче “трохи збоку”. І сучасні москалі, на жаль, мають більше досвіду в цій справі. Російські та проросійські ЗМІ добре працюють на наших теренах. Якщо говорити про події XVI – XVIII століть, то потрібно зазначити, що українські козаки самостійно чи у складі інших армій виграли безліч битв і походів. Звісно це і знаменитий похід на Москву 1618 року, Хотинська битва 1621 року і Віденська битва 1683 року… А багато битв Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького – під Корсунем, Пилявцями, Жовтими Водами. Тут треба згадати і славнозвісну Конотопську битву, що була вершиною українсько-російської війни 1658 – 1659 років. Хто у ній переміг, як не українці?
До того ж, не слід забувати, що козаки вміли не лише оборонятися, а й вести завойовницькі війни. Зокрема, гетьман Богдан Хмельницький пішов походом в 1650-му році на Молдавію. І той похід завершився великою перемогою й політичною в тому числі, адже син Хмельницького Тиміш узяв шлюб із донькою молдавського князя Лупула Розандою. Згідно з тогочасними нормами політичної культури, тим самим були налагоджені династичні зв’язки між країнами (до речі, сестра Розанди Лупул була дружиною великого литовського гетьмана Радзивілла!). Українські козаки також завойовували литовський Вільнюс у 1655 році, польські Краків і Варшаву у 1657 році, але мало хто з нас сьогодні про це знає.
Однією з найбільших вершин воєнного мистецтва українців була перемога у битві з Османською імперією за Азовську фортецю в 1696 році. Саме 15 тисяч українських козаків – тогочасних десантників (!) на чолі з наказним гетьманом, чернігівським полковником Яковом Лизогубом, відчайдушною навалою відвоювали цю фортецю у турків для Московського царства. І саме з того часу цар Петро почав вести відлік існування Російської імперії! А фактично цей статус було закріплено в 1721 році після завершення Північної війни, але в усіх документах Петро писав, що Московія стала імперією у результаті перемоги над османами під Азовом.
А загалом, різноманітних перемог українського козацтва було безліч протягом 1500 – 1700-х років. Майже не було такого року у цей час, коли б в Україні не було війни чи якогось військового конфлікту, хтось з оточуючих країн і народів не нападав на нас, або українські козаки не йшли з війною в похід за рубіж своєї держави.
– Фактично, українські козаки були однією з найсильніших армій свого часу?
– Можна і так сказати. Особливо у другій половині XVI – перших десятиліттях XVII століття. Адже тоді були перемоги на європейсько-османському театрі бойових дій в Європі та Азії Дмитра Вишневецького, Северина Наливайка, Богдана Микошинського, Григорія Лободи. Багато разів козаки отримували перемоги на Чорному морі над турецькими галерами. За часів Самійла Кішки та Петра Сагайдачного українці проходили навіть до Балтійського моря та навіть – Босфору. І ні французи, ні англійці, ні голандці, в яких були потужні флоти, нічого не могли зробити з сильним флотом Високої Порти. І саме українські козаки змогли відвоювати Чорне море в Османської імперії і повторили славу своїх предків, коли воно називалось Руським, тобто в сучасному розумінні Українським морем.
– Росія веде проти України інформаційну війну вже не одне століття…
– Чому взагалі сьогодні Росія-Московія воює з Україною-Руссю – вона воює за те, щоб володіти Києвом, бо Київ для них – начебто основа їхньої давньої державності. Війна на Сході нашої країни є доказом масової шизофренії росіян і їхньої політичної еліти, які досі не можуть усвідомити, що Київ – це столиця України, а не Московії, яка бере свій початок від одного з улусів Золотої Орди. Бо відтак, хто вони такі взагалі, і що мають читати в підручниках їхні діти? Нам треба вибивати оту ідеологічну основу в межах інформаційної війни, нав’язаними нам ідеологічними міфологемами Російської Федерації, Радянського Союзу, а перед тим Російською імперією для всього світу: що Русь з центром у Києві – це є прабатьківщина росіян, і ніяких тут українців не було. Хоча, зрозуміло, що Русь – це ми, українці, адже ми тільки змінили самоназву протягом XVII – XVIII століть і лише тому, що «русскімі» для світу стали називатися московіти.
– Що заважає українцям перемогти сьогодні росіян?
– Мабуть, що генетичний страх, який ми отримали за останні 2-3 покоління тоталітарного режиму СРСР…. Ситуація та ж сама, що й під час Євромайдану. Одразу після побиття студентів, коли на вулиці Києва вийшло до мільйона людей… Якби того ж дня ми захопили усі приміщення Уряду, Верховної Ради та Адміністрації Президента, а це спокійно можна було зробити, то того ж дня можна було б святкувати перемогу. Адже згідно з Конституцією України джерелом влади в Україні є народ, мільйон представництва – це більш, ніж вагома кількість. Увійшли б до Верховної Ради та й оголосили б про нові вибори… На сьогодні ми не знаємо жодної країни світу, де народ в результаті таких подій зібрався в такій кількості. А це було представництво з усіх куточків нашої держави. Люди прагнули зміни не тільки зовнішньополітичного курсу держави, але й внутрішньополітичної ситуації. Так от, якби це сталося на початках т. зв. Революції Гідності, то не було б усіх тих наступних смертей. Царство Небесне усім загиблим…
Ми при першій нагоді цього не зробили, і революція розтягнулася в часі. Те ж саме з війною, яку ми маємо сьогодні на території Україні. Коли починалося все у Слав’янську, за пару місяців можна було б спокійно зібрати військо, коли ще не було основних російських військ на Сході. І можна було сміливо витіснити ці ГРУ-шні групи, місцеве населення ще тоді не було на боці Росії, це все була лише картинка в рамках інформаційної війни. От тоді Порошенко був правий, що війну на Сході можна зупинити за день. Але для того треба було зібрати ударні групи і заблокувати Луганськ і Донецьк. Натомість ми працювали над теоретичними планами СБУ, а Донецьк заселяли диверсанти. І розгорілася повномасштабна війна…
– Тобто масштаби війни на сході України – це прорахунки нашого вищого керівництва?
– Як історик маю повне право говорити, що це помилка керівництва політичного і військового. Якщо з того боку кордону стріляють «Гради», а ми мовчимо у відповідь, боячись, що Путін оголосить війну. Ніби він до того її не оголосив, і ніби до того не був захоплений у нас Крим. З іншого боку, те ж керівництво є породженням свого часу – це пострадянська або навіть і радянська верхівка, яка не звикла мислити категоріями українського патріотизму, яка насамперед думає про збереження своїх політичних облич, посад військових, корупційних надбань врешті-решт, в тому числі, які можна зберігати за рахунок того, що наші хлопці віддають своє життя на Сході кожного дня.
– Чи можна сказати, що ця війна вигідна також і Європі?
– Вона вигідна Росії з одного боку, з іншого боку – дійсно вигідна Європі та Америці. Адже відпрацьовуються нові види зброї, розстрілюють артилерійський запас радянських часів, працюють над розробками нових військових технологій, а Україна – це полігон і заручник ситуації, адже ми маємо зобов’язання перед Європою та США. А як нам допомагає сьогодні Польща, яка поки що у гуманітарному плані заявила свої претензії на Львів, Івано-Франківськ, Київ і навіть «далекосхідний» Харків! На жаль, сьогодні ми не є самостійною країною, на жаль, бо надто залежні по кредитам, грантам тощо. І цього теж боїться наше політичне керівництво. Зараз дуже непроста ситуація в Харкові, Херсоні, Одесі, Запоріжжі, де так само, як колись в Донецьку і Луганську, за усі роки української незалежності не проводилася ідейно-патріотична робота.
Більшість населення мало знає достовірну історію України! І лише тепер ми починаємо щось читати, дізнаватися, і то в більшій мірі завдяки активістам, волонтерам, небайдужим патріотам, а не влади. Тому ця війна надовго…
– Але Росія має дуже потужні внутрішні резерви, величезну армію для того, щоб завоювати всю Україну.
– Це факт. Але для цього їм треба, за підрахунками фахівців, від півмільйона до 800 тисяч. Росія може зібрати таку армію. А ми не можемо просто оборонятися, потрібно нападати невеликими диверсійними групами. І ми б не мали на сьогодні такої кількості втрат у наших лавах бійців, якби ми атакували. І так було, є і буде, росіяни поважають тільки силу. Вони не поважають і не рахуються зі слабкими державами, народами і навіть лідерами. От коли ми здобудемо хоч незначні перемоги на фронті, вони почнуть поважати нашу силу. Нам сьогодні так потрібні перемоги!
– Проте, це теж відома козацька тактика – оборонятися таборами. Стояли таборами, насипали вали, оточували табір возами, оборонялися і вичікували?
– Але ж козаки робили вилазки з таборів і добре атакували. А ми зараз просто сидимо в таборі і «засираємося» в ньому, бо ведемо війну методами Другої світової. Чому козаки вигравали? Бо вони переймали краще воєнне мистецтво, яке тільки існувало на той час. От наприклад, у XVІ столітті найсильнішим був Яничарський корпус, а тому Османська імперія розширила свій вплив на безліч країн Азії, Європи, частину Австрії, Балкани завоювала. Тому, що яничари були, по суті, першим регулярним військом, яке уміло воювати за допомогою мушкетів-«яничарок». Козаки це все дуже швидко перейняли і навіть модернізували тактику ведення ближнього бою. Згадаймо хоча б знаменитий похід Івана Підкови 1577 року, коли запорозький отаман за кілька тижнів став господарем Молдавського князівства. Отже, козаки не тільки оборонялися, а Україна вела свого часу завойовницькі війни і дуже успішно. А ми тепер такі собі «білі та пухнасті» зверху, а «внизу» хлопці наші захлинаються кров’ю. Вже час щось робити більш радикальне. Росія не є непереможною. Згадаймо також 1939 – 1940 роки, коли «маленька» Фінляндія перемогла «великий» Радянсько-Російський Союз. А нам сьогодні вбивають в голови, що нас катастрофічно менше, ніж росіян. Це виправдання для боягузів…
– Але ж при тому ми зараз маємо великі проблеми з військовою амуніцією, це точно не додає шансів у перемозі.
– Для того, щоб перемагати треба, щоб перемога уже була «в голові». Перемогу народжує мозок людини, вона має бути закладена спочатку у її свідомість. Треба все продумувати до дрібних деталей, і тоді це надалі спрацьовує на біологічному рівні. Наше військо сьогодні потребує великої патріотично-виховної роботи, ідейно-інформаційної та психологічно-ідеологічної роботи. А що відбувається зараз у головах наших бійців? Одна «каша» і горілка. Хлопцям треба пояснювати, за що вони воюють, в т. ч. розказувати власну історію. Замало тільки гасла «Слава Україні!», замало національної символіки навішеної на танки чи автомати.
Треба нашим воякам роз’яснювати, що то за прапор, яка його історія і яке його значення. Потрібно знати, що таке Україна, коли вона виникла, хто і як за неї воював у минулому і т. д. і т. п. Ми маємо тисячолітню історію боротьби за виживання! Тому ми можемо програти, але не через погану зброю чи неякісні бронежилети, а через те, що не проводиться відповідна гуманітарно-виховна робота у війську. Роки стояння на кордоні дуже деморалізує армію: окремі хлопці п’ють, шукають жінок, тікають, вживають наркотики, заробляють гроші на контрабанді тощо. А репресивними методами, військовим трибуналом нічого не доб’єшся. Та коли буде якісна гуманітарна складова в наших військах, невідомо. Що тут говорити…
– В усі часи Україна народжувала справжніх героїв, таких як Богдан Хмельницький, Северин Наливайко. На Вашу думку, зараз є в Україні якась людина, яка би дійсно претендувала на звання народного героя?
– Це дуже філософське питання, насправді. Починаючи з хвилі національного відродження 1989 – 1991 років потім, т. зв. Помаранчевої революції 2004 року, а згодом – т. зв. Революції гідності 2013 – 2014 років – за такий короткий історичний проміжок часу у певних моментах проявила себе дуже велика кількість лідерів і справжніх ватажків українського народу. Особливо під час останнього протистояння на Майдані, коли спонтанно організовувалося його самооборона у вигляді сотень.
Вважаю, що довголітня війна на Сході і Півдні за нашу незалежність «народить» нам справжнього лідера, в мирний час їх завжди вираховували російські спецслужби (сьогодні також – американські) і знищували, багато з таких патріотів загинули або в ДТП, або від інших нещасних випадків, а сьогодні їх підводять під кулі снайперів або тупо вбивають під час «незрозумілих» ситуацій на фронті. Це та частка убитих відомих людей, яких ми тільки знаємо, а потенційних лідерів іноземні спецслужби вираховують ще на рівні університетів, громадських організацій, а потім прибирають їх фізично, або підставляють, або вербують за допомогою грошовитих фондів.
Це дуже складний процес, щоб в Україні народився той лідер, який необхідний суспільству – новий Петро Сагайдачний чи Степан Бандера, а головне – щоб йому дали шанс і час пройти певний період становлення… Зараз йде жорстока геополітична, збройна, інформаційна, економічна боротьба, тому нарешті має з’явитися такий ватажок. І саме цей наш новітній гетьман повинен звільнити український Крим та Донбас від окупантів! Бо ми, українці, знаємо як воювати…
«ФОКУС», 12 січня 2018 р.

MIXADV

цікаве