Норман Дейвіс зробив страшну річ для польського політичного плаката.. Він додав історію.. тобто не емоцію.. не передвиборчий мікрофон.. не “з Бандерою не вступите до ЄС”.. не “всі українці мають стояти в кутку історії”. А саме чітко історію..
І раптом виявилося, що світ трохи складніший, ніж польський телевізійний сюжет на 11 липня..
– Дейвіс прямо сказав: 90% УПА не мали нічого спільного з Волинню..
– Він прямо сказав: рішення Зеленського про найменування підрозділу не було заявою про Волинь.
– Він прямо сказав: злочин на Волині був злочином у спектрі геноциду.
– Але також прямо сказав: це не був злочин усього українського народу проти Польщі.
– І ще важливіше: він сказав те, що польські популісти дуже не люблять чути – якщо говорити про один аспект, треба говорити про все..
Про Волинь. Про польські відплатні акції. Про акцію “Вісла”. Про українські жертви. Про контекст війни. Про радянський і нацистський терор. Про те, що сучасні покоління не винні за злочини минулих поколінь – теж. Оце і є нормальна історична розмова..
А не польський формат “ми принесли свій біль, а ваш залиште в коридорі”..
Особливо цікаво з Бандерою.. Дейвіс нагадує просту річ: під час Волинської трагедії Бандера був у німецькому таборі. Тобто він не стояв на Волині з мапою, не командував УПА, не роздавав особисті накази і не керував масовими вбивствами..
Можна говорити про його ідеологічну відповідальність. Можна критикувати ОУН. Можна говорити про темні сторінки українського націоналізму.Але коли польський політик робить із Бандери універсальну кнопку для будь-якого антиукраїнського шоу – це вже не історія..
Це пульт дистанційного керування польським електоратом.. Натиснув “Бандера” – рейтинг пішов.
Натиснув “Волинь” – зал встав. Натиснув “УПА” – можна блокувати Україну в ЄС. Натиснув “Східна Малопольща” – піськов уже аплодує з хрємля..
І ось тут Дейвіс дуже незручний. Бо він не український пропагандист. Не якийсь “бандерівець із Фейсбуку”. Не блогер із тризубом на аватарці..
Це один із найвідоміших істориків Польщі у світі, автор “Божого ігрища”, людина, яка знає польську історію краще, ніж багато польських телевізійних патріотів знають власний поштовий індекс..
І він прямо каже: обережніше. Не весь український народ. Не вся УПА. Не зараз, під час війни. Не так, щоб дати привід росії.
А що робить частина польської політики? Робить точно навпаки.. Колективізує. Спрощує. Принижує. Шантажує. Погрожує. Витягує мертвих у прямий ефір. І називає це “європейськими цінностями”.
Європейські цінності, виявляється, дуже зручна річ: можна ними бити сусіда по голові, якщо правильно загорнути в історичну пам’ять..
Тепер головне.
Україні не треба робити з УПА білу ікону без тіні. Це було б певно не дуже мудро.. УПА має складну, важку, криваву історію. Там є боротьба з масквою. Є антиімперський спротив. Є героїзм. Є підпілля. Є радянські тюрми. Є смерть. Є післявоєнний опір. Але є і злочини проти цивільних. І про це треба говорити..
Але Польща теж не має права робити з УПА чорну пляму без історії. Бо це вже не пам’ять. Це виключно політична фарба.
Якщо кожен визвольний рух оцінювати тільки за його найтемнішими сторінками, то тоді доведеться дуже уважно пройтися і по польському підпіллю, і по Армії Крайовій, і по “Żołnierzach Wyklętych”, і по польських акціях проти українських сіл..
І от раптом з’ясовується, що всі хочуть великих нюансів для своїх. І абсолютного вироку для чужих.. Це вже не історія. Це подвійний стандарт у вишиваній краватці..
Дейвіс пропонує те, що нормальна Європа мала б зробити давно: комісію правди і примирення..
Тобто не комісію політичної помсти.. Не комісію “Україна має покаятися, а Польща модеруватиме”.
Не комісію “ми святі, ви винні”. А справжню двосторонню історичну роботу..
Але після війни..
Бо зараз Україна не на історичному семінарі. Україна воює.
І коли Польща саме зараз розкручує історичну істерію, Дейвіс дуже точно каже: це буде коштувати Польщі в майбутньому..
Бо українці це запам’ятають. Не Волинь як тему.
А сам момент, коли це все робилось!
Момент, коли Україна п’ятий рік повномасштабно воює з росією, а польські політики вирішили, що саме зараз ідеальний час виставити історичний рахунок, забрати ордени, погрожувати ЄС і пояснити нам, які герої допускаються до цивілізованого світу..
Дуже вчасно..
Майже як прийти в реанімацію до пораненого і почати вимагати від нього пояснень щодо родинної сварки 80-річної давнини..
Польща має право пам’ятати своїх мертвих.. Але Польща не має права перетворювати пам’ять на шантаж ще живої України.. Польща має право говорити про Волинь. Але Польща не має права говорити так, ніби український біль не існує.
Польща має право вимагати ексгумацій. Але Польща не має права вимагати історичного самозречення..
Польща має право не любити Бандеру. Але Польща не має права робити з Бандери митницю на вході України до Європи..
Бо Європа – це не польський історичний клуб із фейс-контролем на вході.
Історія складна. Українська пам’ять складна. Польська пам’ять складна. УПА складна. Волинь страшна. Акція “Вісла” страшна. Польські відплатні акції страшні. Радянський терор страшний. Нацистська окупація страшна.
І якщо ми хочемо правди – треба говорити про все.
А якщо хтось хоче тільки одну сторінку, тільки одну провину, тільки одну націю на лаві підсудних – це вже не правда..
Це політичний театр..
І, як дуже правильно попереджає Дейвіс, квитки в перший ряд там уже купила масква..