Два, два уколи короноваком, один подвійним Джонсоном, а то все до сраки.
Під ялинкою знайшов ковідку, я впізнав її за смаком кажанячого джусу без цукру. Ця ковідка виявилась противною злюкою, ревнувала мене до попередньої ковідки, минулорічної. З тою ковідкою у мене був приємний відпочинок, практично оздоровчий.А ця тварюка поводить себе як класична ворожа субстанція із скайфай фільмів. Стрибає організмом, шукає чи то входу, чи то виходу, чи то слабкі ланки. То за горло тебе схопить, то по суглобах лусне, то через очі вилазить, холєра, то чогось за вуха ся вчепить. От просто видно, як вона в тобі скаче, аж гулі ззовні з’являються і щезають, чужая, блядь.Мав плани на Різдвяні канікули, три статті і один сценарій, ага, вже написав.
Ну нічо, Ріплі з тим розібралась, і я зі своєю ковідкою подружусь, цип цип цип, іди но сюди…
Павло Гомонай в мережі Фейсбук