Елітна Новомиколаївка

 

1.Яким був початок

Новомиколаївка виникла, як організована забудова у вигляді робітничої свободи. Ідеологами її проектування на будівництва були власники заводу сільськогосподарських машин брати Ельворті. На час її будівницва по той північний бік залізниці було лише поле та цвинтар. Датою початку забудови вважається 1913-1914 роки. Не на всіх планах є назви вулиць, і вважається, що спочатку вони були нумерними. Серед забудівлі кварталів майже в середині слободи проектувався парк для відпочинку. Він зберігся і нині, і крім будинку культури в його середині збудували храм, який чомусь назвали Успенським. Раніше однойменний храм прикрашав центр міста, і був розташований на місці нинішньої будівлі міської ради. Про це нагадує лише хрест на подвір’ї.

На плані забудови сорок прямокутних кварталів. З історичних джерел відомо, що бажаючих побудуватися було більше ніж запланованих ділянок. Cтосовно назв вулиць, то міська дума затвердила їх у листопаді 1914 року.  Цікавим є те, що деякі зберегли свої назви більше, як за сто років існування. Не змінними залишилися назви, наприклад такі, як Севастопольська, Варшавська, Словянська.  Іншим були присвоєні назви –Лагерна, Львівська, Ярославська,Троїцька, Скобелевська, Суворівська, Фонтанна, Володимирська, Ельвортинська. Вже в радянські часи ці вулиці отримали інші назви, але деякі носять первинні назви і досі.

Крім сорока запланованих кварталів по той бік залізниці вже були розташовані військовий лазарет, склади недоторканих запасів, казенний кінзавод, казарма обозного, керосинові склади та так званий  православний Ковалівський цвинтар , з двох боків якого знаходилися два єврейських цвинтарі та цвинтарі лютеранський, магометанський, католицький, старобрядчеський та караїмський . На початку цього цвинтарного масиву була часовня(капличка), церковноприходська школа та караулка. Цвинтарі були розташовані по обидва боки річки Мотузянки. За цвинтарною територією  знаходилася незабудовані землі майбутньої Некрасівки, яка за деякими даними почала забудовуватись з 1923 року. .

Планувався і базар поблизу складів, а вулицю поруч називали Торговою. В 1929 році на Новомиколаївку проклали і трамвайну лінію. Пізніше на північному сході виникло ще десять кварталів. Кордон поселення досяг меж сучасної вулиці Короленка. За нею пізніше почало будуватися авіа містечко, яке теж потім почало вважатися Новомиколаївкою. Там спочатку побудували аеродром, потім житлові будинки. Пізніше побудували завод АРЗ, корпуси льотного училища, склади та об’єкти тресту  «Будіндустрія».

  1. Розвиток мікрорайону.

По околицях тодішньої Новомиколаївки почали будуватися і промислові об’єкти. Найпомітнішим таким об’єктом під самою залізницею  у 60-ті роки виник новий майданчик заводу тракторних гідроагрегатів. Перша його площадка знаходилися в центрі міста, майже на березі Інгулу, поруч  з центральним ринком.

А ще раніше виникли елеватор та птахокомбінат. Від залізниці до деяких промислових об’єктів було протягнуто і нові залізничні колії.  На ново миколаївці функціонували і учбові заклади  такі як школи №3, № 25, №27, №29, школа-інтернат, ПТУ, пізніше філія МАУП.  В будівлі колишньої школи № 27 нині облаштувався один з приватних вищів. Серед вишів  ще існує і льотна академія, яка не оди раз міняла назви і профілі та підпорядкування. Але її початком було військове льотне училище, яке проіснувало короткий час та було реорганізоване на потреби цивільної авіації. Працював нині не діючий аеропорт, який мав сполучення майже з 30 містами СРСР. На жаль, останній факт став історією. Так місто куди ще в далекому 1924 році було прокладено перший пасажирський авіамаршрут  Харків-Єлисаветград-Одеса майже втратило значення авіаційного центра.

Нині на Новомиколаївці в різному стані є два стадіони, два будинки культури, лікарня, госпіталь для інвалідів війни, пологовий будинок, невеличкі базари та купа крамниць і маркетів. Є і бібліотеки, дитячі ігрові майданчики та кілька кафе і невеличких барів. Поруч у лісопарковій зоні поки що серед лісу відбуваються забудови та малозрозуміла боротьба за ділянки та з забудовниками.

Згадана вище льотна академія нині підпорядкована Київському авіаційному університету, і готує спеціалістів не лише для України, але і для багатьох країн світу. Робляться спроби відродити аеропорт та авіаційне сполучення. Поки що в його приміщенні час від часу проводяться виставки, а поруч збудовано новий центральний автовокзал міжміського сполучення.

Має мікрорайон і свої пам’ятники. Їх кілька, і основна їх частина розташована в авіа містечку та посвячена авіаторам. Є пам’ятний знак біля гаю десантників та пам’ятник льотчику Вересоцькому біля аеропорту. Колись в авіамістечку в 50-ті роки минулого сторіччя був пам’ятник  партизанам, який потім загадково зник.

То ж сучасній Новомиколаївці вже понад сто років. Вона має дотичну умовну меже з Новонекрасівкою, розташованою за нині ледь помітною річечкою Мотузянкою, та через Лісопаркову зону з Лелеківкою, що колись була окремим селом. За зльотною зоною аеропорту розташована низка дачних кооперативів. Згадані у першій частині статті цвинтарі за радянських часів по- варварськи  зруйнували, а ту місцину забудували багатоповерхівками та навчальними закладами.

  1. Сучасне буття.

Не всім вулицям Новомиколаївки повезло однаково з асфальтом, освітленням та іншим зручностями. В приватному секторі практично кожний за себе. Лише нещодавно почали розбудовувати дитячі майданчики для малечі. Взимку є проблеми з прибиранням снігу, в негоду грунтові дороги вулиць стають місцями болотом. Не всюди є тротуари. Основні транспортні потоки йдуть майже лише двома вулицями Левітського( Колгоспна) та Короленка. Остання з згаданих вулиць має тролейбусне сполучення з центром міста. Вїзд до Новомиколаїки тому і існує з трьох боків: під аркою по  вулиці Левитського та на вулицю Короленка з боку автовокзалу та з боку Лелеківки.

Майже всі культурні та спортивні заходи мікрорайону  зосереджені в авіамістечку та поруч з ним, де розташовані будинки культури та стадіони. В льотній академії є власний музей та оригінальний пам’яник «Шпаківня» присвячений випускникам, які  у місті під час навчання колись називали шпаками, а також пам’ятний знак маршалу авіації Кожедубу та кілька постаментів з літаками. Є  на Новомиколаївці і один храм, але московської церкви, а раніше під церкву обладнали будинок культури.

  1. Декомунізація вулиць

Останнім часом більша частина вулиць Новомиколаївки отримала нові пострадянські назви. Раніше згадувана вулиця  Колгоспна стала вулицею імені кооперативно батька Левитського, Куйбишева – Краснокутського, Тельмана –Теліги, і так далі. Всього декомунізували поки що одинадцять вулиць. Деякі отримали нові назви раніше. З дореволюційних назв збереглося лише кілька – Севастопольська, Володимирська, Словянська і т.д . Деякі вулиці перейменовували вже не один раз. Навіть у книзі відомого краєзнавця Юрія Матівоса цих досліджень про новомиколаївські вулиці немає. Не виключено, що  перейменування згаданими не обмежаться. Характерно що в нових назвах вулиць увічнена пам’ять про земляків – Михалевича, Сніцара,  Журливої, Нікітіна, Височина, Тютюшкіна та інших. Серед загальноукраїнських прізвищ Юрій Липа та Олена Тиліга.

  1. Післямова з позначкою «Далі буде»

Цікавинок Новомиколаївка має багато, тож є про що дізнаватися нового. Окремо можна розповідати про людей, адже деякі з колишніх мешканців стали Героями Радянського Союзу, здобули славу науковців та внесли помітний вклад в розвиток міста.

Анатолій Авдєєв

MIXADV

цікаве

Be the first to comment

Leave a Reply