ВОЛОДИМИР ВПЕРШИЙ

Коломойський мстить Порошенку руками Зеленського, президента чекає народний імпічмент, – Руслан Рябошапка

21/01/2022 AA 0

Колишній соратник президента Зеленського, ексгенпрокурор України Руслан Рябошапка в інтерв’ю “Телеграфу” розповів про справу Порошенка, відносини президента з Коломойським та про політичне майбутнє голови держави. […]

1 грудня, окрім іншого, політики, експерти, журналісти та блогери обговорювали щорічне Послання президента до парламенту. Точніше – його стиль.

Комусь пафос і постійні аплодисменти присутніх у залі соратників Володимира Зеленського нагадували часи розвиненого брежнєвізму. Інші вказували, що зате такий підхід є вдалим ключем до серця виборця.

Останнє схоже на правду. На сторінках FB вже не раз доводилося зустрічати думки про те, що заявленого, мовляв, влада не зробить, але “якщо зробить хоч 10 %”, це нібито буде вже багато.

Насправді це не зовсім відповідає істині. Навіть “наполеонівські” плани президента Зеленського, по суті, не передбачають різкого кількісного зростання в жодній зі сфер. Ще цікавіше все виглядає в порівнянні з уже наявною реальністю. Розбір “по гарячих слідах” можна знайти в матеріалі Цензор.НЕТ. Президент говорив про здобутки – але ні словом не затнувся ні про зростання в поточному році боргів по зарплаті, ні про величезне навантаження на бюджет за зовнішніми боргами, ні про хронічне недовиконання ледь не на 50 % оборонного замовлення і тому подібне.

І справа навіть не в тому, що повна картина виглядає не такою райдужною, як та, яку Володимир Олександрович змалював з установлених на президентській трибуні електронних суфлерів. Ідеться не лише про додавання чи віднімання цифр. А про відсутність (принаймні, поки що) системних зрушень, які дозволили б країні зростати на новій якісній основі.

І отут і є найцікавіше: курс владної пропаганди спрямовано на створення ілюзії саме якісного розвитку! Досягається це досить просто: наприклад, говорити про “Велике будівництво”, складаючи докупи кількість збудованих/оновлених мостів і мостових переходів, або даючи кілометраж відремонтованих доріг – без уточнення, що це за дороги, і якого класу ремонт там проведено.

Відро кавунів можна зібрати за десять хвилин, а на пів відра грибів піде пів дня. Проте у Зеленського воліють не заморочуватися “неістотними” відмінностями. Навпаки: видають “кавуни” за “гриби”, якщо вже розвивати аналогію.

Чітка установка вимагає говорити винятково в позитивному ключі. У новоствореній національній авіакомпанії буде, для початку, 20 літаків – і не так важливо, що взятих в лізинг у Франції, причому зовсім не факт, що ці кошти колись відіб’ються. Ми збудуємо завод з виробництва новітніх дронів – а про патронний завод, якого в Україні немає вже сім років війни, промовчимо, бо ж можуть згадати, що канадська фірма, з якою ми влітку підписали відповідну угоду… просто зникла. У нас рекордні за час незалежності золотовалютні резерви – але не станемо уточнювати, скільки з них з’явилися завдяки все тим же запозиченням.

До речі, коли МВФ безвідсотково виділив Україні еквівалент 2,7 млрд дол. для боротьби з коронакризою, Банкова не забула нагадати, що це відбулося “після телефонної розмови Президента Володимира Зеленського з директором-розпорядником Міжнародного валютного фонду Крісталіною Георгієвою” – хоча вже з другого абзацу повідомлення зрозуміло, що від України тут, на жаль, абсолютно нічого не залежало, гроші виділили всім без винятку країнам-членам Фонду (в дійсності подібна ініціатива обговорювалася в МВФ майже пів року).

Оце і є фірмовий стиль Зеленського. Ви ж не будете заперечувати, що гроші виділено саме ПІСЛЯ розмови? Не будете. А хіба ми казали “внаслідок”?

Починаючи виступ 1 грудня у ВР, Зеленський заявив, що хоче, аби з Україною асоціювалося слово “вперше”. І дійсно повторив його багато разів. Далеко не завжди – обґрунтовано. Але очевидно, що більшість виборців не має ні змоги, ні бажання проаналізувати деталі. Тож і мета тут – не надати інформацію, а створити враження разючого контрасту з “минулим”. Не лише з Порошенком, а з усіма роками Незалежності (про що Зеленський теж прямо сказав).

Насправді цей “стиль Володимира Впершого” доцільно порівнювати не з брежнєвськими виступами, а з радянською традицією 1950-х – 1960-х, коли було модно співставляти економічні показники СРСР з показниками Російської імперії… 1913 року. Відповідні порівняльні таблиці ще в 1980-х висіли в коридорі школи, де навчався автор цих рядків!

А для в’їдливих експертів і журналістів є інша відповідь: все ж таки щось же та робиться, і хто заперечить, що ні?

Звісно, “щось” робилося і за попередників. І особливих підстав пафосно говорити про якісь особливі “вперше” нинішня влада не має. Але детальний аналіз – надто марудна справа, якої давно не зустрінеш, скажімо, на наших ток-шоу. Тим паче, що влада цілком відверто заявляє, що в дискусії лізти не збирається: всі, хто висловлює критику, сьогодні “за дефолтом” вважаються наймитами олігархії, дискутувати з якими немає про що.

Ну а для неекспертного середовища є оте саме “вперше”.

І, звичайно, опозиція, намагаючись зі свого боку нагнітати Зраду, часто викликає лише відторгнення публіки. Не те щоб ця публіка вірила в солодкі обіцянки влади, о ні. Але ж, як уже сказано вище, раптом “виконає хоч 10 %”?

Саме це дає можливість лишатися на коні, навіть і близько недовиконуючи заявлені плани. І такий стиль пропаганди в сучасній Україні – це дійсно вперше.

Хоча далеко не вперше – в світовій історії. Яка вчить, що навіть найкращі слова неможливо протиставити, скажімо, холодній зимі без вугілля і газу (створити запаси яких влада чомусь не потурбувалася тоді, коли це можна і треба було робити). Або нападу сильнішого сусіда.

За два з половиною роки Володимир Зеленський, схоже, дійшов-таки висновку, що див не буває. Але ж прийшов-то він до влади на обіцянках дива. Що лишається? Правильно, підтримувати ілюзію. Можна сказати, що шоумен Зеленський взяв диво в заручники: способу продемонструвати несправжність ілюзії лише за рахунок самого Зеленського не проглядається… а краху всієї країни не хочеться нікому.

Олександр Михельсон оглядач

Facebook автора.

MIXADV

цікаве