П О З И Ц І Я Форуму Національної Дії щодо російської агресії в Україні

Масштабний обстріл Слов’янська та Краматорська з реактивних систем залпового вогню

04/07/2022 AA 0

Масштабний обстріл Слов’янська та Краматорська з реактивних систем залпового вогню вкотре свідчить, що росія цілеспрямовано обирає своїми цілями цивільні, а не військові об’єкти. Про це […]

Члени Форуму Національної Дії виходять з того, що розв’язання усіх
проблем, пов’язаних з агресією Російською Федерації в Україні можливе
лише шляхом перемоги України у війні з РФ. Здобуття перемоги у війні
включає чотири складових: військову, політичну, дипломатичну та
інформаційну.
На сьогоднішній час Президент України, лідери західних країн та
Президент Росії вважають так звані «мінські домовленості» єдиним і
безальтернативним шляхом вирішення проблеми Донбасу. При цьому усі
сторони неодноразово констатували, що Мінський процес зайшов у тупик і як
його реанімувати – невідомо. Значна частина експертів, аналітиків та
політичних діячів аргументовано довели, що «мінські домовленості»
(Мінськ-2) в повному обсязі виконати неможливо, оскільки в них еклектично
поєднані безпекові питання (припинення вогню, відведення озброєнь, обмін
полоненими) і принизливі односторонні поступки з боку України (визнання
особливого статусу ЛНР та ДНР, проведення там виборів, внесення змін у
Конституцію України, амністія бойовикам і колаборантам). Крім того,
«мінські домовленості» жодним чином не окреслюють питання окупованого
Росією Криму.
«Мінські угоди» були придумані в російській політичній верхівці, вони з
самого початку розглядалися і розглядаються Путіним, як інструмент
примушування України розвернути свій геополітичний вибір на схід, як
спосіб подрібнення, розчленування і десувернізації України як держави.
Порошенко погодився на «мінські домовленості» під серйозним
зовнішнім (в першу чергу, російським) тиском і під погрозою застосування
сили під час боїв за Дебальцево. Пішовши на «мінські домовленості»,
Президент України, по суті, переключив увагу українського суспільства з
мобілізації на відсіч ворогу і відвоювання окупованих територій на тему
збереження людських життів, визволення полонених й досягнення
ілюзорного миру. «Мінські домовленості» розділили українське суспільство,
що є вкрай небезпечним, в умовах, коли країна веде війну. Президент України
обрав тактику затягування часу, сподіваючись виключно на міжнародні
санкції і сприятливі зовнішні обставини у вирішенні питання деокупації
Донбасу.
З іншого боку «мінські домовленості» стали виразно використовуватися
українською правлячою верхівкою у внутрішній політичній боротьбі в
Україні. Вони об’єктивно виявилися довготривалою грою політичної еліти на
самозбереження в умовах зовнішнього управління, під яким фактично
перебуває Україна. Реальний план правлячої політичної верхівки полягає у
тому, щоб конфлікт низької інтенсивності на Донбасі тягнувся якомога довше
(концепція «ні війни, ні миру»). Це дозволяє постійно грати на темі
російської загрози, оголошувати будь-яку внутрішню опозицію п’ятою
колоною Кремля, а в ідеалі – ще й заробляти на торгівлі з окупованими
територіями.
Ми переконані, що деокупацію Донбасу та Криму буде здійснено
комбінованим політико-дипломатичним та військовим шляхом.
Ми вважаємо, що політика України щодо окупованої частини Донбасу та
Криму має кардинально змінитися і складатися з наступних кроків:
1. Законодавчо визнати факт російської агресії на Донбасі, а Росію —
державу агресором.
2. Законодавчо визнати частину Донбасу тимчасово окупованою
територією, що покладає на Росію як на державу агресора усю
відповідальність за територію і населення, яке там проживає. Таке рішення
водночас унеможливлює проведення будь-яких виборів на цих територіях.
Для цього необхідно прийняти закон «Про тимчасово окуповані
території», який зареєстрований у ВРУ.
3. Запровадити воєнний стан на прилеглій до лінії фронту території,
створивши при цьому ставку верховного головнокомандуючого, яку повинен
очолити особисто Президент.
4. Запровадити жорстке блокування будь-якої торгівлі з окупованими
територіями за винятком гуманітарних вантажів. Звести до мінімуму
економічні зв’язки з РФ, в тому числі допуск громадян Росії на територію
України.
5. Скасувати Закони України «Про вільну економічну зону Крим» і «Про
особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах
Донецької та Луганської областей» (втрачає чинність у вересні 2017 року,
проте його ініціативне скасування має символічне значення).
6. Запропонувати нашим західним партнерам припинити так званий
«мінський процес» як такий, що неможливий до виконання і випрацювати
новий міжнародно-правовий переговорний формат закінчення війни на
Донбасі.
Ми вважаємо, що таким форматом має бути коло учасників-
підписантів Будапештського Меморандуму як гарантів територіальної
цілісності України. Щонайменше це США, Великобританія, Росія і
Україна.
7. Здійснити максимально прискорену модернізацію Збройних Сил та
військово-промислового комплексу з метою вийти на достатнє забезпечення
української армії новим озброєнням, як кількісно, так і якісно.
І бути готовими до застосування військової сили тоді коли Росія ослабне,
а Україна зміцніє.
Стратегія України щодо окупованих територій має полягати у тому, щоб
максимально швидко модернізуватися без них, а потім забрати Донбас і Крим
на своїх умовах та інтегрувати їх в український державний організм.

MIXADV

цікаве

Be the first to comment

Leave a Reply