Сутність та характеристика сучасного світового господарства

Бугогардівське козацтво

28/03/2024 AA 0

Чорним шляхом З давніх-давен Середнє Подніпров’я стало вузлом усіх доріг. Безмежні степові гони сприяли становленню вільного, непокірного характеру тих, хто тут проживав. Хай то будуть […]

 

 

 

Жодне національне господарство на сьогодні не спроможне функціонувати закрито та відокремлено від інших господарських суб’єктів і систем організації міждержавної економічної взаємодії. Так чи інакше, всі національні економіки поступово входять до системи світового економічного господарства.

 

 

Світове господарство являє собою сукупність національних економік та особливу сферу міжнародних зв’язків, в яких національні господарства виступають як єдина система використання ресурсів та обміну результатами виробничої діяльності.

 

 

У світове господарство входить понад 230 національних господарств, на­цій і народностей, які проживають у цих країнах, розмовляють майже 2800 мовами, в обігу налічується близько 300 найменувань національних гро­шей. Сьогодні виділяють декілька центрів розвитку світового господарства. Деякі сформувалися еволюційним шляхом, деякі є продуктом свідомого втручання людини. Розвиток суспільства триває шляхом чергування інте­граційних і дезінтеграційних процесів [1, с. 326]. Сьогодні еволюційним шляхом формуються нові центри економічної інтеграції, до яких входять близькі за культурно-історичними традиціями країни: західноєвропейський (Євросоюз), північноамериканський (зона вільної торгівлі США, Канади, Мексики) та азійсько-тихоокеанський (Азійсько-Тихоокеанська еконо­мічна рада, 1989 р.) центри розвитку.

Сучасне світове господарство характеризується наступними рисами:

  • в світі існує нерівномірність економічного розвитку різних країн, які поділяють на 5 груп:
  • економічно розвинуті країни;
  • країни, що стрімко розвиваються – Китай, Бразилія;
  • країни перехідної економіки;
  • країни – експортери нафти;
  • слаборозвинуті країни.
  • Міжнародна співпраця будується на міжнародному поділі праці (МПП) та виробничій кооперації (ВК).

Міжнародний поділ праці – це спеціалізація окремо взятих країн на виробництві певних груп товарів та послуг у відповідності до наявних ресурсів та виробничого персоналу. МПП є основою спеціалізації праці та підвищення ефективності національного виробництва.

Міжнародна виробнича кооперація – це співпраця господарських одиниць певних країн задля спільного виробництва певної продукції.

  • Відбувається зростання економічної взаємозалежності між національними економічними системами, що зумовлює необхідність взаємопідтримки, а значить сприяє економічному розвитку різних країн.
  • У світовому господарстві діють загальні економічні закони: вартості, цін, попиту і пропозиції, що спрощує механізм міжнародної співпраці.
  • Перед суспільством виникли спільні проблеми, які вимагають розв’язання на світовому рівні: екологія, вичерпаність ресурсів, тероризм тощо [4, c. 77].
  • Триває і посилюється процес глобалізації. Глобалізація – це якісно новий етап взаємозалежності національних економік на основі поглиблення інтернаціоналізації світового господарства, інтенсифікації міжнародних переміщень товарів, послуг, капіталу, робочої сили і технологій. Фактично, вона являє собою створення єдиного світового економічного „організму”, хвороба одного з „органів” якого відбивається на усіх інших.

7) В якості міжнародних грошей, сьогодні застосовують:

– грошові одиниці розвинутих країн, зокрема долар США;

– грошові одиниці крупних міждержавних утворень – євро в Європі;

– розрахункові знаки міждержавних та наднаціональних установ:

ЕКЮ (European Currency Unit (ECU)) – „європейська грошова одиниця” – розрахункова одиниця Європейського банку реконструкції та розвитку, спочатку її вартість визначалась на основі купівельної спроможності 9 провідних європейських валют [2, с. 327]. Зараз майже не використовується;

СДР (Special Drawing Rights (SDR)) – „спеціальні права запозичення”,  безготівкова розрахункова одиниця Міжнародного валютного фонду. Механізм дії: весь обсяг СДР розподіляється між країнами-учасницями, а на отриману суму країна може залучати кредити інших країн, що відбувається під контролем МВФ. Такі операції дозволяють розширити можливості та межі суспільного відтворення на рівні національної економіки окремої країни.

„Євро” – грошова одиниця Європейського валютного та економічного союзу (ЄВЕС), який об’єднав на той час 11 країн Євросоюзу: Німеччину, Францію, Італію, Іспанію, Португалію, Нідерланди, Бельгію, Фінляндію, Люксембург, Ірландію та Австрію; почала діяти 1 січня 1999 р. 1 липня 1999 року почав діяти Європейський центральний банк (ЄЦБ), який є незалежним від національних урядів і управляє монетарною політикою всіх держав-членів, що мають спільну валюту.

Створення і функціонування наднаціональних валют – це спроба розв’язати суперечність між інтернаціоналізацією господарського життя, розвитком потреб світового ринку та національною валютою, яка стає міжнародним резервним і платіжним засобом [5, с. 521].

 

 

Використана література:

  1. 1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Пік”, 2009. – 548 с. : іл.
  2. 2. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.
  3. Яковенко Р. В. Тлумачний англо-український словник економічних термінів з елементами теорії та проблематики. Дидактичний довідник / Роман Яковенко. – Кіровоград : ТОВ „Поліграф-Сервіс”, 2007. – 132 с.
  4. Яковенко Р. В. Основи теорії економіки для технічних спеціальностей : навч. посіб / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. – 120 с. : іл.
  5. Чухно А. А. Твори : у 3 т. / НАН України, Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Наук.-дослід. фін. ін-т при М-ві фін. України / А. А. Чухно. – К., 2006. – Т. 1 : Становлення і розвиток ринкової економіки. – 592 с.

 

 

 

 

Р. В. ЯКОВЕНКО,

к.е.н., доцент

MIXADV

цікаве