Амнезія — розкіш, яку нація не може собі дозволити. Історія — це не лише підручник, а щит.
На фото — парад у Бресті, 22 вересня 1939 року. Пліч-о-пліч марширують війська Вермахту та Червоної армії. Генерал Гейнц Гудеріан тисне руку генералу Семену Кривошеїну. Це не просто “зустріч на кордоні”, це — святкування спільного злочину.
1 вересня 1939 року нацистська Німеччина вторглася в Польщу з заходу. 17 вересня — з іншого боку вдарив СРСР, виконуючи свою частину пакту Молотова-Ріббентропа. Польща була розірвана між двома тоталітарними режимами.
За два роки ті самі танки Гудеріана вже рвуться до Москви. І починаються шість років найбільш кривавої війни ХХ століття. Один хижак знищує іншого — але на уламках постає нова імперія зла: посилений, легітимізований і з новою маскою — визволителя.
Радянська пропаганда стерла зі своєї пам’яті спільний марш із фашистами, змусила світ забути, хто тоді першим подав руку Гітлеру. Та історія — живіша за брехню.
Через 40 років після смерті диктатора на трон у кремлі приходить його вірний учень — чекіст путін. І починає діяти за лекалами своїх кривавих попередників.
Під оплески п’яної більшості росія знову розпочинає криваву війну. Переписує історію. Забороняє згадувати правду. Катування, репресії, психлікарні для інакодумців — усе це вже було. І вже повертається ім’я сталіна у Волгоград. Уже саджають за слова, вже «лікують» за антивоєнну позицію.
Так виникло нове явище — рашизм. Це не просто ідеологія — це вірус, що виріс із суміші фашизму, імперіалізму та радянського рецидиву.
Але — Україна переможе. Без варіантів. Без компромісів. Без капітуляцій.
Бо ми пам’ятаємо. Ми бачимо. І ми не простимо.
І буде наш День Перемоги — справжній. Український. І якнайшвидше.
Не на того напали, суки рашистські.