Або чому голі стіни – Храм, а у «храмах» часто не буває Бога.
Храм є там, де є Вчитель, а не там де стіни в золоті.
Ще малим хлопчиком я дивився Клуб Мандрівників і фільм про Шаолінь. Безперервні тренування, бійки, а між ними медитації та яскраві святкування, і все це розбавлене великою частиною цікавих пригод.
В один момент виникло бажання вчитися, якби в Україні був такий Шаолінь.
Проходили роки, а це бажання в мені зростало
Коли був студентом – вивчав Бойовий Гопак і радів, що потрапив до такої школи, але храму надалі не було. Була стара база в оренді, яку потім забрали.
Прийшло розуміння – якщо нема храму – треба збудувати. І при першій же нагоді я зібрав речі та купив квиток в один бік.
І ось я тут – у Храмі, або як це зараз називають – Вишкільний Центр Бойового Гопака. Так, спочатку це були голі стіни, всюди у недобудованому будинку були щілини, в підлозі дири до коліна, взимку можна було заснути в кімнаті і проснутися запорошеним снігом, який налетів через щілини між цеглами.
Але без сумніву з першого дня це був Храм – Храм Бойового Гопака!
Я знайшов Вчителя. Він виглядав так, як мудрий старець з старих книг – суворий, але добрий погляд і велика відповідальність за весь народ не на словах, а на ділі. Та говорив про речі, які я читав у старезних збірниках українських народних казок: про правду і кривду, про призначення нашого народу і про те, що світ треба здобувати. Про це я розповім іншим разом.
А сьогодні я запрошую вас у наш Вишкільний Центр на семінар, аби вивчати Бойовий Гопак від Засновника Бойового Гопака Володимира Пилата та нести ці знання у народ.
Кому цікаво – пишіть в повідомленні.