ВЕСНЯНІ РОЗЛИВИ ІНГУЛУ

Габон став найбільшим експортером авіазапчастин до Росії, – росЗМІ

29/03/2024 AA 0

Згідно з даними російської митниці, Габон несподівано став найбільшим експортером запчастин для літаків до Росії. Про це інформує Цензор.НЕТ із посиланням на The Moscow Times. У російських ЗМІ пишуть, […]

 

Серед екстремальних природних явищ, зареєстрованих літописцями України-Руси та документами пізніших часів, найчастішими не бажаними для людей були великі повені. У Х-ХХ століттях їх сталося аж 137. Причому, деякі з них супроводжувалися додатковими незвичайними супроводами. Скажімо, під час повені на Дніпрі у 1016 році на небі спалахнуло… північне сяйво. У 1707 р. дощі йшли безперестанку три місяці: травень, червень, липень. Повені на Дніпрі і його притоках почали спадати тільки у серпні. Через 70 років у Подніпров’ї сталася спустошлива повінь. Постраждали поселення, розташовані на території сучасної нашої області. З середини ХІХ століття маємо дані про повені на Інгулі. Він входить до десяти найбільших річок України, має довжину 354 кіло¬метри, площа басейну 9890 кілометрів. Витікає із невеликого лісового озерця поблизу с.Бровкового Новомиргородського району, впадає у Південний Буг поблизу Миколаєва. Інгул протікає через увесь Кропивницький, починаючи з Лелеківки, і губиться за Завадівкою, перед нею зливається з річкою Сугаклією. У межах міста в Інгул впада¬ють дрібніші притоки – праві Грузька та Озерна, ліві Біянка і Мотузянка. Сухої пори року ці річечки майже непомітні. Але після рясного дощу вони перетворюються у бурхливі потоки.
Майже всі історичні джерела стверджують, що річка Інгул у районі Кропивницького більше нагадує струмок. Ось як про це сказано у нарисі 1898 року. «Інгул наскільки мілководний, що ледве не висихає і має влітку глибину лише кілька сан¬тиметрів. Разом з тим кількість води, що проходить через Інгул протягом року, досить значна. Вліт¬ку від дощів, майже щорічно, вода піднімається на кілька метрів, а потім за кілька годин зовсім спа¬дає». Інші автори підтверджують ці слова. І все ж тихоплинний і мілковод¬ний Інгул інколи нагадував про себе, розливаючись повенями, чим не на жарт лякав мешканців мі¬ста. Велика повінь сталася у Єлисаветграді 27 та 28 березня 1841 року. Річка скресла несподівано, вода, що утворилася від швидкого танен¬ня снігу, піднялася на значну висо¬ту. Були затоплені центральний базар, Ковалівка. Розлив води на Великій Перспективній вулиці досягнув май¬же собору (тепер приміщення міськради). Нижні вулиці у напрямку Кущівки були покриті водою до Преображенської. Були й людські жертви: 20 чоловік втопилося. Причому, люди гинули на очах городян і не можна було їм допомогти: швидка течія несла бідолах вниз і розбивала об міст, який повінь зруйнувала. Були знесені будинки двох кварта¬лів, потерпіли інші об’єкти.
Аби запобігти подібним стихій¬ним лихам, міська влада здійснила ряд заходів, зокрема щодо вирів¬нювання русла річки, яка до того була дуже звивистою. До 1850 року Інгул протікав Банною площею (Б.Хмельницького), круто повертав униз у районі сучасного готелю «Київ». Планувалося вирівняти рус¬ло і в районі Кущівки, але задум за¬лишився невтіленим у життя через нестачу грошей. Але місцевими інженерами готувалися необхідні проекти, проводилися певні роботи, відбувалося листування з відповідними установами і фахівцями. Документи, виявлені пізніше, стали приводом для вигадок, начебто розроблялися плани прокладання каналу між Інгулом і Дніпром, щоб зробити річку судноплавною. Хоча, якщо бути прискіпливим, Інгул справді є судноплавним на відстані 55 кілометрів від гирла до села Пересадівки Миколаївської області. У давні і козацькі часи, коли річку не перекривали греблями для утворення ставків і водосховищ, нею плавали невеликі судна аж до Бобринця, перевозили сільськогосподарські вантажі, в основному зерно, до морської гавані. Водний шлях було закрито після загарбання південного Причорномор’я московитами і будівництва на берегах Інгулу судноверфі. Місто біля неї стало військовим і закритим для іногородців.
Наступна велика повінь сталася у 1896 році. Її спричинила злива, яка пройшла вночі 18 березня. На ранок вода в Інгулі почала швидко підніматися, під вечір вона знесла на базарі міст, прорвала кілька гребель. 22 березня Інгул увійшов у своє русло. На Ковалівці вода досягла Духов¬ного провулка (СШ № 14), частини Московської (Віктора Чміленка), Бу¬льварної (Юрія Олефіренка) вулиць. На пра¬вобережжі повністю був знищений сад Альгамбра, залито Андріївську вулицю. У центрі міста повінь до¬сягла Банної площі ( Б. Хмедьницького), повністю залила базар, частину вулиць Олександрівської (Тарковського), Михайлівської та інших. Суцільне озеро утворилося на місці сучасної спортивної школи і прилеглої площі, Нижнєпермській (Фісановича), Вознесенській вулицях. Потерпіло ба¬гато осель, магазинів, громадських споруд, але людських жертв не було. У наші часи найбільша повінь була зареєстрована у 1980 році. Багато кропивнянців пам’ятають її. Тоді річка роз¬лилася у районі Маслениківки, Ковалівки і Кущівки, де потерпіло багато жит¬ла, з окремих будинків довелося висе¬ляти жильців. У центрі вода вулиці Преображенської. Транспорт між лівобе¬режною і правобереж¬ною частинами з обох боків ходив лише до мостів, далі пасажири користувалися спеціа¬льними переходами, а в окремих випадках і човнами. Завдяки вжитим заходам вдалося уникнути людських жертв.
Взагалі, повені у Кіровоград – річ практично звична. Щороку, коли наближається весна, а в полях багато снігу, ми з тривогою погля¬даємо на наш смирний і тихий Ін¬гул. Проте відповідні служби, насамперед управління цивільно¬го захисту та безпеки , контролюють ситуації, стежать за рівнем води не тільки в Інгулі, а й Сугаклеї, бо і в тієї річки норовистий характер. Будемо сподіватися, що і в цьому році великої повені не станеться, відповідні заходи протистояння повені проводяться. Адже снігу у балках замістом, та у ньому самому, накопичилося чимало. Сонце припікає…

Фото Юрій Матівоса.
Юрій Матівос

MIXADV

цікаве