В очікуванні тиші в політичному крематорії

Народные депутаты во время заседания Верховной Рады Украины в Киеве, 3 ноября 2020 г. Ряд народных депутатов призвали судей Конституционного суда Украины, которые поддержали решение о неконституционности некоторых норм электронного декларирования, подать в отставку. Соответствующее заявление зачитал на заседании парламента народный депутат Украины Александр Бакумов (фракция "Слуга народа"). Он отметил, что его подписали многие депутаты. Фото Кузьмин Александр / УНИАН
 

Відомий політичний журналіст Віктор Огієнко – про рішення керівництва Верховної Ради про частковий доступ журналістів в парламентські кулуари.

Сказання сивої давнини свідчать, що колись засідання Кабміну були відкриті для преси. Не вступна частина для камер, а весь період засідання уряду, який раз на тиждень проводить прем’єр-міністр. Але, під час прем’єрства дуже великої «демократки» Юлії Тимошенко ця історія закінчилася і були введені обмеження для роботи журналістів в Кабміні.

Я пам’ятаю ще легендарний золотий час Верховної Ради, коли в парламенті були відкриті курилки. Це було місце сили для журналістів. Там, в розслабленому диму, під каву (а іноді і під 50 грам чогось міцнішого) депутати проникливо зливали останні інсайди. Саме тоді в країні був найбільший період інформаційної свободи і реальна, цікава політична боротьба, яку з сумом згадуються динозаврами медіа і політринків.

Але, під виглядом боротьби з курінням, ще одна велика «демократка» Ірина Геращенко (хоча реальну ініціативу приписують не їй) закрила курилку, обіцяючи на її місці організувати пеленальную кімнату. Кімнату так і не організували, а курити «на ничці» стали в туалетах, що депутати, що журналісти. Але вже без інсайдів.

Тепер черга дійшла і до кулуарів Верховної Ради. Сьогодні Разумков остаточно легалізував обмеження для відвідування журналістами парламенту, розповівши про квоту в 40 карток акредитації та вкрай обмежений радіусу дій журналістів.

Зрозуміло, що такий крок – не ковід, і не «напад» відомої у вузьких колах Ірми Крат і навіть не заклопотаність величезною кількістю божевільних, починаючи з Пояркова, які в парламенті депутатам мало труси не пропонували.

Причина проста. Гігантську фракцію Слуг народу не можуть нормально контролювати, вони не встигають ще отримати дані, а вже біжать зливати журналістам інформацію. А ще, у зв’язку з розвитком цифрових технологій і різних медіа майданчиків, депутати ВСІХ ФРАКЦІЙ виявилися в поле зору фотографів з хорошими об’єктивами. І народ, і без того все знав про своїх обранців, тепер мало не онлайн може тільки зміцнюватися в своїх думках про те, що депутати мудаки і ритися в їх брудній білизні. (Особливо тут розчулює, що онлайн трансляція депутатських трусів в телезі стала завдяки ініціативі одного з кабінетів Банкової). І, хоч моралістам це і неприємно, але це тягар БУДЬ-ЯКОЇ публічної людини. Плата. Але тепер, тиша в крематорії.

Я не є прихильником медіа-вакханалії, та ще й в умовах війни, яка триває вже 7 років, яку ми бачимо по низці напрямків, і, цілком собі припускаю певні обмеження для медіа ринку, бо такі реалії виживання ледве живого, напівфеодальної-корумпованої і прогнилої на всіх рівнях держави. І я дуже добре знаю і розумію медіа-ринок, щоб розуміти ху і за скільки. Але.

Але обмеження роботи в кулуарах – це не про те, це про те, щоб виборець бачив тільки красиву картинку Слуги Народу на велосипеді, а не блювання від наркопередозняка на поліцейську машину нардепа, який тільки що потрапив в аварію (це усереднений образ, а не конкретний, бо скільки вже їх було). А тим, хто в команді Банкової, Інститутської й інших в урядовому кварталі, думає, що ці обмеження тільки поліпшать їхнє життя і політичну складову хочеться нагадати, що мужик з лопатою б’є по горбу не тільки полотном лопати, а й держаком. І коли, в запалі чергової кулуарної боротьби на Банковій, їх буде зжирати сильніший супротивник, то бігти то вже їм буде не до кого, бо тиша буде в крематорії.

Віктор Огієнко

MIXADV

цікаве