Білорусів не пускають до раю через віктимний штемп на обличчі.
У нас з рівненським колегою був один знайомий білорус, з яким ми завели дружбу під час спроби перейти прип’ятське болото Гало на теренах колишнього Турово-Пінського князівства, позначене на мапі як непрохідне. Задумане так і не вдалося зреалізувати, оскільки в ході виконання задачі виявилось, що багатством Білорусі є не тільки болота, але і люде.
Однім словом, за якийсь час наш білорус об’явився у Рівному з ідеєю політичного притулку, в очікуванні якого вписався на квартирі у колеги. Перший тиждень (аналогічно до російських емігрантів із спогадів гетьмана Скоропадського) він від’їдався, причому виявився нездатним до самостійного готування їжі і нам доводилося провадити майстер-кляси із продукування борщу та зупи.
Вгамувавши базову потребу у їжі, він почав шукати на рівненських теренах агентів білоруського КДБ, і, звичайно, знайшов. Першим із викритих агентів вивився я.
Рівненський колега був викликаний на співбесіду, де йому прямо не говорилося щоб убити цього підозрілого, який бігає навколо із цитатниками Кім Ір Сена, а потім втопити тіло у річці Устя, але мали місце прозорі натяки на це.
Оскільки рівнянин не дуже звертав увагу на цю паранойю, пояснюючи її отруйними випарами з непрохідного болота Гало, то незабаром і сам опинився у списку підозрюваних, й впевненість міцніла з кожним днем. А вночі прийшло рішення…
Однім словом, зранку мій колега не виявив вдома жодних слідів білоруса. Той, старано продумавши пляну евакуації, підготувався до втечі і, переконавшись що господар спить, навшпиньки глупої ночі покинув квартиру із своїм скромним білоруським скарбом. Не сумніваюсь, що під час втечі із Рівного він кілька разів змінив автомобілі (заплутував поліську резидентуру КГБ)… Зараз десь у Словаччині.
Це я все пишу як засторогу оцінювати логіку білоруської поведінки за українським мірилом, там зовсім інші глибинні паттерни. Там у потязі я бачив жіночку, що продавала морозиво, а одна з пасажирок сказала на те “ето же сколько оні дєнєг на мороженном зарабативают”, а друга доповнила: “навєрноє, єврєі…”. До речі, там на базарах повна українська монополія серед продавців.
Микола Поліщук