Медичні маски і білизна хворих на COVID в лісосмугах: як стихійні звалища поширюють коронавірус

Women walk past an installation showing a protective face mask amid the coronavirus disease (COVID-19) outbreak in Kyiv, Ukraine December 28, 2020. REUTERS/Valentyn Ogirenko

УТИЛІЗАЦІЯ ВИКОРИСТАНИХ МЕДИЧНИХ МАСОК І РУКАВИЧОК. ФОТО: ВІКТОР КОВАЛЬЧУК / УНІАН
Чому відходи з COVIDних лікарень не утилізуються належним чином, і до яких наслідків це може призвести.

Сміттєвий колапс вже багато років є “Дамокловим мечем” України. Коронавірус тут не тільки загострив ситуацію, а й показав її масштаби.

Допоки належній утилізації не піддавали побутові відходи, які поміж іншого містили використані батарейки акумулятори, електроніку, ртутні лампи, чиновникам ще вдавалось приховувати недоліки у власній роботі.

Коли ж просто неба з інфекційних відділень лікарень почали викидати заражені коронавірусом матеріали, проблема набула більш загрозливих форм.

Сміттєзвалища й полігони в Україні займають понад 9 тисяч гектарів – це площа цілого міста Кременчук або Хмельницького. З них третина не відповідає нормам екологічної безпеки.

Чому відходи з COVIDних лікарень не утилізуються?

Не побутові відходи

Медичні відходи після обслуговування пацієнтів в лікарнях, поліклініках та інших медзакладах поділяють на чотири категорії: А – епідемічно безпечні; В – епідемічно небезпечні; С – токсикологічно небезпечні; D – радіологічно небезпечні.

Загрозу для довкілля та для людини несуть медичні відходи категорії В – це шприци, пробірки, хірургічні інструменти, засоби індивідуального захисту, які використовувались в інфекційних відділеннях.

За словами голови Державної екологічної інспекції Андрія Мальованого, медичні відходи категорії В потрібно обов’язково знезаражувати: збирати в герметичні контейнери та віддавати на спалювання підприємствам, що мають відповідні потужності та ліцензію. Такі відходи знищують у спеціальних печах при високих температурах.

Попри це небезпечні відходи з лікарень все частіше опиняються не тільки на полігонах, а й просто неба.

“Ми почали отримувати велику кількість скарг від громадян, які виявляли несанкціоновані звалища з медичними відходами або факти потрапляння таких відходів до звичайних сміттєвих контейнерів”, – каже ЕП Мальований.

За словами керівника Держекоінспекції, в умовах карантину, обсяг генерованих медичних відходів збільшився майже вдвічі, але на безпечну утилізацію потрапляє лише половина.

Одне з останніх звернень громадян до інспекції стосувалось виявлення звалища з використаними голками, шприцами, крапельницями на території зерносховища на Сумщині, зазначає Мальований.

Аналогічний випадок стався на Київщині в квітні 2020 року: СБУ викрило діяльність столичної фірми, яка замість утилізації вивозила на сміттєзвалища і полігони для твердих побутових відходів шприци, медичні маски, халати і інші небезпечні відходи з медзакладів з госпіталізованими хворими на COVID-19.

Працівники фірми незаконно вивезли більше чотирьох тонн небезпечних медичних відходів на один з полігонів в Київській області, хоча договори з лікарнями були укладені саме на послуги з утилізації.

Залишки медичних відходів вже на початку 2021 року були виявлені і в лісопосадці поблизу автодороги “Львів-Пустомити”.

Проблеми з контролем

Причина криється у недостатньому фінансуванні медичної галузі, переконаний голова “Асоціації підприємств у сфері поводження з небезпечними відходами” Кирило Косоуров.

Кошти на утилізацію державним медзакладам виділяють з державного або місцевого бюджету. На тендері медзаклади обирають ті підрядні організації, які пропонують нижчі ціни.

У середньому на вивезення та утилізацію кілограма сміття лікарні витрачають від 15 грн до 32 грн.

Тому в тендерах часто перемагають недобросовісні підприємства, які, наприклад, мають дозвіл лише на транспортування відходів, однак не мають потужностей для їх знищення. Тоді, замість передачі відходів на утилізацію їх просто вивозять на полігон або захоронюють у лісі.

Наприклад, за 4 тони вивезених на полігон під Києвом медичних відходів лікарня сплатила мінімум 60 тис грн. Водночас, вартість послуг за прийом такої кількості звичайних відходів становить приблизно 1 тис. грн.

Перевіряє ліцензії перевізників та утилізаторів відходів, в тому числі медичних, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів.

“У період коли його (міністерство, – ЕП) то з’єднували то роз’єднували з Міністерством енергетики якість контролю значно погіршилась. Фактично Мінекології було паралізоване, і недобросовісні утилізатори за цей час значно активізувались”, – каже Кирило Косоуров.

Ще одним органом, на який законодавство покладає контроль у сфері поводження з відходами є Держекоінспекція. Інспекція має право перевіряти, чи дотримуються компанії-утилізатори визначених стандартів та чи виконують вони взяті на себе зобов’язання.

Утім у період пандемії COVID-19 держава “зв’язала руки” контролерам – через режим карантину були заборонені планові перевірки. Так, Держекоінспекція може проводити перевірки лише на підставі скарг громадян або за дорученням прем’єр-міністра.

За словами Мальованого, він звертався до голови уряду з ініціативою для перевірки 61 підприємства, які здійснюють утилізацію і отримав відповідне доручення прем’єра.

З 20 листопада інспекція вже перевірила 5 підприємств: ТОВ “Укрекологістика”, ТОВ “Укрекосервіс”, Ритуальна служба СКП “Київський крематорій”, ТОВ “ЕКО ТРАНС ОІЛ” та ТОВ “АКРОС”. Результати перевірок поки що не оголошуються.

“Часто підприємства, які порушують природоохоронне законодавство, просто не допускають інспекторів на свої потужності. Штраф за недопуск – лише 750 гривень. Бізнесу вигідніше сплатити його”, – каже Мальований.

Вже рік в Раді зареєстрований законопроєкт, яким штрафні санкції за недопуск пропонується підвищити до 100-200 кратного розміру мінімальної зарплати (600 тис грн – 1,2 млн грн). Проте документ ще не розглядався.

Ще одна проблема – в Україні немає повноцінного обліку відходів.

До початку пандемії кожне лікарняне генерувало від 2 кг до 10 кг медичних відходів на день, або близько 3 тонн на рік. За даними Держстату, 2017 року в Україні налічувалось близько 300 тис лікарських ліжок.

Як змінився об’єм відходів зараз, невідомо, але швидше за все він зріс. Для прикладу: в березні 2020 року китайські газети South China Morning Post (SCMP), Southern Metropolis Daily писали про те що потужності з утилізації не справляються із зростаючим навантаженням. Тільки в Ухані, епіцентрі коронавірусу, об’єм медичних відходів тоді збільшився в чотири рази до 200 тонн на день.

Чому це небезпечно

На полігонах побутових відходів небезпека потрапляння коронавірусу в рідини, які виділяє смітник мінімальна, зважаючи з кількох шарів вони складаються. Висота сміття на деяких з них сягає 6-8 поверхового будинку.

Також є небезпека що в контакті з відходами будуть працівники полігону, або ті ж самі безхатченки яких неофіційно залучають до процесу сортування сміття. Через них вірус потрапляє в населені пункти.

Так само загрозу несуть і медичні маски, які українці, в тому числі хворі, використовують щодня.

Асоціація підприємств в сфері поводження з небезпечними відходами ще в квітні закликала громадян складати використані маски в пластикові пакети і зберігати їх 10-12 днів залитими антисептиком, перш ніж відправити в смітник. Адже більшість масок не спалюється – вони їдуть на полігони, а часто і в лісопосадки.

Наразі за несанкціоноване розміщення відходів порушники несуть адміністративну відповідальність, яка передбачена статтею 82 Кодексу про адміністративні правопорушення. Порушення карається штрафом від 850 до 1700 грн.

Україна потерпає від сміття: що робити

Проблема медичних відходів під час пандемії стала прожектором, який ще раз нагадав, що Україна перетворюється на великий смітник. Головні причини дві: перша – відсутність належного контролю і дієвих санкцій; друга – тариф на утилізацію сміття ледве покриває витрати його захоронення на полігонах.

Зрештою побутові споживачі не готові до підвищення тарифів за вивіз сміття, попри усвідомлення всіх наслідків і небезпеки того, що діється. Витрачати більше на сміття не готові ні українці, ні держава.

Майже 22% населення України все ще не охоплені послугами вивезення побутових відходів.

Сміттєзвалища й полігони в Україні займають понад 9 тисяч гектарів. Ще більшу площу займають несанкціоновані сміттєзвалища точна площа яких достеменно невідома.

Щороку в Україні утворюється більше 470 млн тонн відходів. Частка побутових серед них – лише 2,5%. 93% побутових відходів вивозиться на полігони і трохи більше 2% спалюється. Лише 4,5 % йде на заготівельні пункти вторинної сировини і сміттєпереробні заводи, повідомили в ДЕІ

93% сміття потрапляють на смітники і полігони, а тільки 7% іде на переробку. Для порівняння, в країнах ЄС переробляється в середньому 70% сміття, а в Швеції – 98%.

За даними ДЕІ, в Україні за ці роки накопичилось більше 1,6 млрд тонн небезпечних відходів.

Це хімічні речовини – ртуть, кадмій, натрієві хлориди, марганцеві сполуки. Це – побутові відходи, які поміж іншого містять токсичні предмети – батарейки, акумулятори, електроніка, ртутні лампи тощо. З недавніх пір – це ще і медичні відходи, що утворились після лікування COVID-19 та інших захворювань.

 

Натиснути для збільшення
ДЖЕРЕЛО: SLOVOIDILO.UA

Усі ці шкідливі речовини просочуються в атмосферу та ґрунт, в підземні води та поверхневі водойми.

Все це можна змінити за допомогою змін до законодавства, впевнені в ДЕІ.

Як зазначає Мальований, треба починати з підвищення штрафів за засмічення земельних ділянок. Відомство підготувала відповідні зміни, якими суми відшкодування збільшуються вдвічі, а у випадках сильного та особливо сильного забруднення – у 4-6 разів.

В липні 2020 року в першому читанні Рада прийняла закон “Про управління відходами”, який серед іншого, встановлює порядок збирання, вивезення та оброблення муніципальних відходів, забезпечує впровадження їх роздільного збору та ресайклінгу (повторне використання. –  ЕП).

Утім попередні ініціативи так і не запрацювали. З березня 2017 року у кожному населеному пункті повинні працювати Схеми санітарного очищення, які передбачають сортування та утилізацію різних видів відходів, зокрема, і небезпечних. Але велика частка міст і селищ досі не розробили таку схему. Серед них і Київ.

Відповідно, перевізники самі вирішують, як саме утилізувати відходи і нерідко їх рішення йде врозріз із законом.

– 

MIXADV

цікаве