Тут можна вхопити чадної отрути антиукраїнства та совкового менталітету

 

Що несе олександрійцям міський музейний центр ім. А Худякової? Ті, хто не знають історії міста і краю, а особливо молодь, тут можуть вхопити чадної отрути антиукраїнства та совкового менталітету. Про це можна судити з позиції завідувачки краєзнавчого відділу Ольги Божко.

Вона з пієтетом пише у ФБ про те, яким добрим батюшкою був такий собі росіянин пан Смірнов. І як ми всі згадуємо його світле ім’я. От тільки на секундочку, це той самий «батюшка», з-під ряси якого виглядали КДБістські погони. Бо як інакше розуміти його заяви про те, що Україна – «исконно русская земля», а Крим – «русский был всегда»? А як розуміти заяви про те, що ядерна зброя – це чудовий винахід, що дозволяє існувати Росії? А як його слова про те, що жінки дурніші чоловіків? Це теж підтримується і пропагується музейним центром?

Виникає питання – чому музейний центр та його співробітники взагалі не досліджують історію краю часів Української революції? Чому немає жодних розвідок про минуле краю часів козацтва? Чому на стендах музею купа інформації та величезний портрет мера, але немає згадки про репресії, терор радянської влади, а також Холокост? Чи скромна мініатюрна виставка, яку одразу і не помітиш – це і є розуміння трагічних сторінок історії?

А де згадки про Голодомор та його ініціаторів та виконавців?

Може релігійна упередженість не дозволяє виходити за рамки церковного московського дискурсу? Може це обтяжує завідувачку тим, що вона не може всупереч волі церкви до якої належить, розповідати про визвольні змагання українського народу?

Може не може розповісти про те, що засновника міста імперські зайди з Нової Сербії вигнали з рідної Усиківки-Олександрії та змусили шукати іншої місцини для прожиття?

Завідувачка постійно і наполегливо називає себе виключно православним краєзнавцем. Питань немає: у нас свобода совісті. Це так за межами комунального закладу, але ж не можна використовувати ресурси громади для пропаганди релігії. Наукові, культурні й освітні заклади, крім звісно богословських, не мають права примушувати чи нав’язувати релігійні погляди. А от пані Ольга постійно і буквально скрізь вказує на значущість лише однієї релігії й одного напрямку православ’я, до того ж відверто ворожого до нашої країни й держави.

Цікаво, чому для досліджень музею, здається, не існує іншого періоду життя міста, ніж радянський? Чому так? До речі, і публічна позиція пані Ольги, наприклад, під час роботи топонімічної комісії була антиукраїнською. Вона особисто голосувала проти повернення історичних назв вулицям міст та проти назв, які відроджували б українську ідентичність Олександрії. І це була позиція, на мій погляд, не стільки на підтримку мера, скільки за внутрішніми переконаннями – «русскій мір» він і в Олександрії той самий.

Тож чи варто йти до музею? Краще почитайте книги А.Кохана післяперебудовних часів, чи нові дослідження інших краєзнавців міста та області. Але не занурюйтесь у релігійну пропаганду та невмирущий СРСР олександрійського музею.

Віктор Голобородько

http://chas-time.com.ua/liudyna/tut-mozhna-vkhopiti-chadnoji-otruti-antiukrajinstva-ta-sovkovogo-mentalitetu.html

MIXADV

цікаве