9300 команд «ковід-детективів». Туреччина відстежує контакти хворих під час епідемій уже сотню років

 Диктатор, убивця і мучитель білоруського народу: глава Білоруської автокефальної православної церкви заявив, що Лукашенка піддано анафемі

23/11/2020 admin 0

Глава Білоруської автокефальної православної церкви архієпископ Святослав Логін 22 листопада під час служби в соборі Святого Кирила Туровського в Торонто (Канада) зачитав послання, в якому […]

Задушливого та липкого літнього ранку Сегер Одабаши починає робочий день у своєму офісі із відчиненими вікнами. Вона вмикає комп’ютер і вивчає перелік імен на екрані. Сьогоднішній список містить близько 50 випадків – удесятеро більше, ніж кілька місяців тому. Вона має відстежити всіх цих людей, житла яких розкидані по району. Її робота – запобігати поширенню Covid-19.

Від Текстів: в Україні система відстеження контактів хворих зламалася, так і не запрацювавши. А вона ключова у протидії пандемії, інший шлях – тотальний карантин. Ми готуємо про це статтю, але вже зараз можемо сказати, що на запит про те, як працює система відстеження хворих, ні МОЗ, ні МЗС відповіді не дає. Хворі, з якими ми спілкувалися, розповідають, що ніхто не вивчав їхні контакти. Щоб показати, як потрібно протидіяти пандемії, ми переклали статтю про турецький досвід.

Наводимо дещо скорочений переклад статті National Geographic.

Вирушаючи гамірними вулицями стамбульського району Кадикьой, Одабаши перевіряє імена на планшеті, звіряючи зв’язки й адреси. Перед кожним візитом вона вдягає білий захисний костюм, міняє власні окуляри у товстій оправі на медичні, хапає аптечку рукою в гумовій рукавичці.

Одабаши належить до однієї з близько 9300 команд, створених для відстеження контактів під час спалаху коронавірусу турецьким урядом. Туреччина, розташована на перехресті шляхів Європи, Кавказу та Близького Сходу, здавалася потенційною гарячою точкою хвороби, яка поширюється через міжнародні подорожі та соціальне змішування людей. Однак за п’ять місяців після першого спалаху нові щоденні випадки залишаються на низькому, а головне, стабільному рівні – країна навіть не належить до топ-100 за випадками на мільйон населення.

per-mln.jpg

Нові випадки на мільйон населення в Туреччині, де спалах почався раніше, але контакти відстежують – і, для порівняння, в Україні, де контакти не відстежують: інфографіка Financial Times

Частина успіху пов’язана з тривалою історією відстеження контактів людей у Туреччині. Це один з основних інструментів, який використовують працівники охорони здоров’я для стримування спалахів. Тоді як навіть США виявилося важко запровадити ефективні програми, які часто залежать від волонтерів – система відстеження контактів у Туреччині має майже столітню історію, відколи її розробили для боротьби з кором і туберкульозом.

“У Міністерстві охорони здоров’я були досвідчені лікарі, відповідальні за контроль над інфекційними хворобами, починаючи із заснування республіки в 1920-х”, – каже Неджаті Дедеоглу, колишній професор Школи охорони здоров’я Туреччини, яка спершу була афілійована з МОЗ.

Ці медичні детективи не лише відстежують контактних осіб пацієнтів із позитивними тестами на Covid-19, а й стали першими, до кого звертаються по лікарську допомогу. Вони приносять ліки людям, яким потрібно залишатися вдома, щоденно заходять до них, щоб перевірити їхній стан і переконатися, що вони дотримуються правил карантину.

Щось подібне робив Китай в Ухані: призначені урядом відповідальні за квартал приносили людям ліки та їжу, щоб ті залишалися вдома (ІНФОГРАФІКА)

Незважаючи на цей високопрофесійний підхід, авторитарні тенденції нинішньої влади Туреччини можуть бути палицею з двома кінцями, з впливом на політику, яка іноді кидає тінь на рекомендації медиків. Деякі лікарі ставлять під питання офіційну статистику: близько 340 тис. випадків і 9 тис. смертей, а тим часом поліцейський примус до перебування вдома став звичним інструментом, викликаючи подекуди гнів громадян.

Одабаши пишається своєю роботою, проте інколи вона може бути ризикованою. Багато громадян цінують людей, що відстежують контакти, проте останнім часом дехто почав поводитись агресивно:

“В деяких інших частина Стамбула людей фізично атакували багато разів. Комусь розбили носа, – каже Одабаши. – Люди зляться без причин”.

Відстеження та поліцейський контроль

Вправність Туреччини в контролі за пандемією криється в американських ініціативах та закладах, які тренували посадовців. Це досить іронічно, беручи до уваги проблеми у самих Сполучених Штатах. Саме експерти зі США допомогли створити першу Школу охорони здоров’я в Туреччини, яку частково спонсорувала фундація Рокфеллера.

Між 1923 та 1937 роками захисні заходи у сфері охорони здоров’я, як-от відстеження контактів, у Туреччині ввели на законодавчому рівні. Багато турецьких епідеміологів навчались у Британії та Сполучених Штатах, і саме вони прийшли у Школу охорони здоров’я, коли вона відкрилась у 1941 році. Обладнання, тренінги та викладачі значною мірою походили зі США. Через десятиліття деякі чільні спеціалісти з охорони здоров’я Туреччини почали навчатися в університеті Джона Гопкінса та в Центрах з контролю та профілактики захворювань (ЦКПХ) США.

“Після 1970-х з усіма епідеміями боролися спеціалісти зі Школи охорони здоров’я. Я був одним із них”, – каже Дедеоглу, який також був заступником міністра охорони здоров’я в Анкарі.

Після того як ця школа закрилась у 1983 році, міністерство взяло обов’язки з відстеження контактів при хворобах на себе. Ще через десятиліття воно створило департамент, відповідальний за боротьбу з епідеміями, який відкрив дворічні навчальні курси для епідеміологів за допомогою американських ЦКПХ та Всесвітньої організації охорони здоров’я.

“ЦКПХ – інституція, на яку рівняється кожна країна… Ви маєте усіх потрібних спеціалістів, щоб контролювати це”, – каже Дедеоглу. Водночас ЦКПХ виділив на 25% менше людей під час пандемії Covid-19, ніж під час спалаху Еболи в Західній Африці в 2014–2015 роках.

Але навіть у країні, де боротьба з інфекційними хворобами тривалий час була національним пріоритетом, Covid-19 змусив удатися до додаткових заходів.

Спершу турецький уряд створив науковий комітет із клінічних лікарів та спеціалістів з інфекційних хвороб як дорадчий орган при МОЗ.

“Цей науковий комітет публікував національні рекомендації для лікарень, для пасажирів літаків, для моргів, – каже Несліган Уйяр, голова районного управління МОЗ у Кадикьой. – Усі ліки та лікувальні процедури мали відповідати цим рекомендаціям. Їх запровадили в усій Туреччині”.

Обмежене відстеження контактних осіб почалося в січні, після першого спалаху Covid-19, однак наявна система відстеження контактів мусила швидко змінитися, щойно став очевидним масштаб цієї пандемії. Вже до березня уряд перерозподілив на це завдання лікарів, дантистів та інших медиків, провівши тренінги з відстеження контактів, щоб упоратися зі збільшенням потреб. Мало сенс перемістити деяких професіоналів у сферу відстеження контактів, як-от дантистів, попит на послуги яких упав, оскільки люди ховалися вдома.

Дивіться на противагу:

7 найбільших проколів влади Зеленського у боротьбі з коронавірусом

Команда Одабаши в стамбульському Кадикьой переважно сформована з молодих лікарів і дантистів, які працюють у денні зміни, щоб відстежувати та тестувати мешканців. Централізована турецька система охорони здоров’я дозволила швидко перерозподілити таких медиків, як Одабаши.

26-літня Сегер Одабаши закінчила медуніверситет лише два роки тому. Донедавна вона відповідала за інспектування шкільних їдалень. У березні її перерозподілили. “Я почувалася, наче немовля, яке кинули в басейн, щоб воно навчилося плавати”, – розповідає вона.

“Ми відстежуємо контакти при Covid-19 у значно більших масштабах та зі значно більшою кількістю медиків, ніж робили це за інших інфекційних хвороб”, – каже Біннур Ердем, голова напряму з відстеження контактів у районі Кадикьой.

Комп’ютерна мережа підтримує цю діяльність, зв’язуючи лікарні та лабораторії з підрозділами з відстеження контактів у місцевих управліннях охорони здоров’я. Вона також підтягує інформацію з турецьких програм соціального забезпечення та нового реєстру, який відстежує подорожі людей. Усі громадяни Туреччини, які подорожують, заповнюють свої дані через застосунок або залишають текстове повідомлення на урядовий телефонний номер. Як і в Південній Кореї, уряд Туреччини використовує всю цю інформацію, щоб визначити людей, які могли контактувати з інфікованим у літаку, на роботі чи в багатоквартирному будинку.

Утім, що довше тягнеться пандемія, то важчою стає робота. Одного дня Одабаши зайшла до жінки в Кадикьой, аби здійснити щоденну перевірку та домовитися про доставку ліків. Однак жінки вдома не було.

“Не можна вам ходити на базар! – вигукнула Одабаши, нарешті зв’язавшись із жінкою по телефону. – Ви ж контактували з хворим! Ви на карантині”.

Недотримання правил стає дедалі частішим, оскільки люди втомилися від обмежень, пов’язаних із карантином. Одабаши каже, що вона за літо зіткнулася принаймні з 10–15 випадками, коли людей немає вдома на час її відвідин. Коли таке стається, Сегер заповнює звіт, і поліція виписує людині штраф.

Іноді Одабаши застосовує погрози для того, щоб приструнити людей. “За авторитарного режиму карта “поліція” завжди б’є інші. На жаль. Це єдиний позитивний бік”, – каже Сегер. – Люди дуже бояться поліції, проблем із нею”.

Уроки, які можна вивчити

Інші країни можуть навчатися на успіхах Туреччини у відстеженні контактів, але слід також зважати на її проблеми. Дедеоглу вважає, що політичним лідерам потрібно прислухатися до експертів.

Іноді урядовий нагляд ускладнював процес відстеження контактів. Спершу МОЗ приймав лише тести на Covid-19, які робили його власні заклади, тому інші позитивні результати (від університетів до приватних лабораторій) команди з відстеження контактів не враховували. Були підозри, що на початку пандемії уряд штучно занижував кількість випадків.

345.jpg

Інфографіка Financial Times показує, як на початку пандемії кількість “надлишкових” смертей у місті Стамбул була на 33% більшою за офіційну статистику смертності від Covid-19

Дивіться також:

У Росії найбільша у світі різниця між офіційною смертністю від COVID-19 і «надлишковою», – The Economist (ГРАФІК)

1 жовтня сам міністр охорони здоров’я Фагреттін Коджа сказав, що Туреччина почала враховувати асимптоматичні випадки лише від кінця липня. Витік документів від 10 вересня показав, що того дня кількість нових випадків була в 19 разів вищою за офіційні показники.

“Міністерство не завжди робить те, що йому каже наукова рада, – каже Дедеоглу. – Понад те, це відомство не прозоре. Вони не надають нам, спеціалістам з охорони здоров’я, дані. Ми не знаємо точно, скільки в Туреччині випадків”.

У глибоко політизованій країні рішення про охорону здоров’я часом виходять із міркувань політичної доцільності, а не наукових даних. У п’ятницю, 10 квітня, уряд оголосив, що з вихідних почнеться перший локдаун і всі магазини буде зачинено. Тисячі людей, панікуючи, вийшли на базари та в магазини скуповуватися, що призвело через кілька тижнів до сплеску нових заражень. Те рішення ухвалили без узгодження з науковим комітетом міністерства.

Політика також узяла гору над охороною здоров’я, коли всесвітньо відомий музей, Софійський собор, 24 липня було з великою помпою перетворено на мечеть – рішення, яке уряд зробив заради популярності серед своїх релігійних виборців. На церемонії відкриття були присутні 350 тис. людей, багато з них без масок. Тож невдовзі знову почалося зростання щоденної кількості випадків:

234.jpg

Інфографіка Financial Times

А на початку літа рекомендація наукового комітету не “нормалізуватися”, тобто не відкривати все з 1 червня, так само була проігнорована – й після цього також помітне зростання кількості випадків.

“Міністерство не любить нас, спеціалістів з охорони здоров’я, бо ми висловлюємо справжній стан речей”, – каже Дедеоглу.

Нині команди з відстеження контактів продовжують сумлінно працювати, хоча їхню роль часто не надто цінують. О восьмій ранку, в неділю, двоє жінок у білих захисних костюмах прибувають на тихі вулиці району Фікіртепе. Ігноруючи пильний погляд сусідки, яка визирає між розвішаної на мотузках білизни, вони проходять до дверей квартири, де мають взяти мазки з носоглоток у двох поколінь жінок однієї родини. Мати притримує доньок, вони вигинаються, ухиляючись від палички, а потім плачуть. Молодша дівчинка, у сльозах, сердито зблискує очима на медиків.

Але на кожен складний випадок є й позитивні. Сегер Одабаши тішиться: “О, я так люблю, коли люди кажуть: дякуємо за те, що дбаєте про нас”.

MIXADV

цікаве