СТРУНИ ТЕРПІННЯ НАРОДУ МОЖУТЬ ЛОПНУТИ

  Коронавірус, очевидно, став спусковим гачком, який випустив назовні  соціальну напругу, що накопичувалась у західних країнах. Напруга вибухнула  вкрай жорстокими  та масовими  расово-етнічними зіткненнями у США та Європі (додамо також минулорічне повстання «жовтих жилетів» у Франції). Причиною зіткнень був не коронавірус. Не він, так інша подія стала б сірником, який впав на купу сухого сіна.  Расово-етнічні бунти і погроми були неминучі. А причиною є соціально-економічна несправедливість у розвинутих західних суспільствах, де прірва  між рівнем життя і доступом до благ у різних соціальних групах разюче відрізняються і безупинно розростаються. І на дні  прірви у більшості знаходиться кольорове населення Штатів та Євросоюзу.

Нагадаю, що для боротьби з коронавірусом уряд Сполучених Штатів виділив 3,4 трлн. дол. І незабезпечені люди отримують зараз щомісяця додаткову компенсацію біля 2000 дол. на одного дорослого. Водночас більша частина найбагатших американців матеріально не постраждала від пандемії. Навпаки, статки першої десятки американських мільярдерів, а серед них і Б. Гейтс, який фактично управляв режимом карантину у світі, за три весняні місяці зросли на величезні суми – від 10 до 30 млрд. дол. у кожного з них. Американські багатії приростили свої доходи  перш за все завдяки переводу капіталів з офлайн-економіки до онлайн-економіки (карантин відкрив тут нові можливості), а також використавши свою зверхню позицію на  інформаційній піраміді суспільства. Стало також відомо, що американський конгрес заслухав чотирьох гігантів web-індустрії (Google, FB, Apple, Amazon) з приводу небачено високого росту їх обороту, концентрації влади у приватних руках та монополістичних зловживань – контролю та безпрецендентної концентрації інформації, підриву ринку онлайн-послуг та порушення конкуренції, дезінформації через фейкові аккаунти, цензуру, підняття ставок тарифів тощо. Збанкрутіли серед великих компаній в основному ті, хто надавав послуги споживчого сектору економіки – торгівлі, громадського харчування, транспорту, туризму і т. п.

Можна сказати, що виділені урядом США субсидії та інші матеріальні допомоги людям, як кінцевим споживачам, виявилися недостатніми. Та по-іншому не могло й бути. Ні в якій державі бюджет не може замінити реальну економіку – не вистачить грошей!  Але коронавірус був використаний також як інструмент збагачення елітної бізнесової верхівки.

В результаті на очах у мільйонів незабезпечених громадян Сполучених Штатів, які різко збідніли за три місяці (число тих, хто втратив роботу у цей період, перевищило 30 млн. чоловік), гаманці найбагатших не схудли, а набрякли. Соціальна несправедливість в країні піднялася на ще вищий рівень. Вуличний вибух стався не через приниження і нелюдську експлуатацію рабів у минулому, як заявляють провідники бунту, а через ескалацію соціальної несправедливості. Не даремно усі звинувачення і претензії до влади з боку протестуючих звелися у кінцевому підсумку до матеріальної вимоги – перерахування на рахунки нащадків рабів  13 трлн. дол.  Усе це при тому, що у західних суспільствах соціальні механізми вже десятки років працюють у напрямку  перерозподілу доходів на користь незаможних громадян за рахунок деякого зменшення доходів капіталістів та інших багатіїв. Так, наприклад, індивідуальні доходи в цих країнах оподатковуються за ставками, що визначаються шкалами прогресивного оподаткування, підвищуючись від 0 до 35-40 % в залежності від сум доходів громадян. Зараз я не знаю країн Заходу, де б не використовувався режим прогресивного оподаткування. Також в інтересах пересічних громадян в країнах, де діє ПДВ, його ставки знижені  на 50 і більше процентів по соціально важливим товарам і послугам. Відносно бідних та старих людей діють програми безкоштовного надання продуктів та медичних послуг (хронічно хворим і пенсіонерам) та інші. Але, як бачимо, це не змогло стримати бурю страйків і бунтів у сьогоднішніх містах Америки і Європи.

Якщо подивитися на Україну, то розлом між найбагатшими і найбіднішими в період карантину теж став  ще більш разючим. Виділення з бюджету додаткових коштів (66 млрд. грн.) для боротьби з Covid-19 та подолання його наслідків не супроводжувалося матеріальною допомогою нашим незаможним громадянам, як це є, хоча б частково, у західному світі. У нас не виділені бюджетні кошти для незаможних, не запроваджені пільги з оподаткування, житлових тарифів і орендної плати для бізнесу та громадян, як у них. Бюджетні гроші зі спеціального фонду частково йдуть, як відомо, на потреби медицини (за звітом уряду, тільки 6,5 млрд. грн. або 16 % від загальної суми), замість того, щоб усі вони слугували подоланню пандемії та модернізації системи охорони здоров’я. На безробітних урядовці спромоглися виділити 1 млрд. грн.  Але у відповідний фонд запустили руку ще бюрократи і правоохоронці (біля 4 млрд.). Окрім того, зажадали підвищення зарплати також народні депутати і судді. А 35 млрд. грн. (що склало 53 % усіх витрат фонду) витрачається на будівництво та ремонт автодоріг (?!). Що незаконно і аморально. Відомо також, що ця галузь найбільш неконтрольована суспільством і тут найбільші так звані «відкати»  публічних коштів чиновникам. Виникає питання: чи для боротьби з коронавірусом  був збільшений дефіцит бюджету цього року при його перегляді у квітні  більш ніж удвічі (до майже 360 млрд. грн., що буде спричиняти зростання цін і банківських процентних ставок)? Чи це прихована операція в інтересах корупційного чиновництва?

Корупційний розпил грошей українського бюджету ще більше роз’єднує бідних і багатих. За час пандемії  провідні олігархи та латифундисти збільшили свої прибутки, дехто навіть купив найдорожчий маєток на Лазурному узбережжі. І нещодавно з’явилася інформація (потребує підтвердження) про надання Нацбанком України банку найбільшого олігарха країни Р. Ахметова кредиту у 15 млрд. грн. на 5 років під 5 % річних (!). Це у час, коли сам грошовий регулятор платить комбанкам за розміщення ними на його депозитних рахунках 20 % річних. Тобто заради прибутків корпорацій вказаного бізнесмена НБУ наносить собі збитки у – 15 % річних (!).

Окрім завищення цін і тарифів, переводу суспільних прибутків на рахунки своїх компаній, отримання найдешевших емісійних кредитів і неповернення фінансових заборгованостей на десятки мільярдів гривень, олігархічні товстосуми заробляють на податках: як відомо, ставки плати податків з дивідендів та інших доходів від капіталу становлять  5 % від відповідних сум доходів, в той час як податкові платежі із заробітної плати та інших індивідуальних доходів громадян складають в Україні 19,5 %. Порівняймо: у цивілізованих країнах багатії сплачують податки у  35-40 % від своїх прибутків, в Україні – 5 %.

Отже, висновки:

– «боротьба» з наслідками пандемії  (поза медичною проблематикою) в Україні – це імітація; у влади свої інтереси і коронавірус – страховисько, яке витягують для виправдовування безплідності діяльності чиновництва.

– економічні наслідки карантину і пандемії можна подолати, лише запустивши галузі кінцевого споживання, МСБ, додатково матеріально допомогти  населенню та економити на безплідних бюджетних витратах (в тому числі скорочення витрат з обслуговування держборгу).

– подолання більш глибокої кризи, в якій перебуває наша економіка, потребує системних реформ у  інституціях ринкової економіки, адекватному державному управлінні, викоріненні  олігархічних впливу, технологічній модернізації національного виробництва, стимулюванні незалежного підприємництва, відновленні банківського кредитування реального сектору за низькими відсотками та інше.

– усунення глибокого соціального розколу між багатими і незаможними в українському суспільстві, без якого ми обов’язково підійдемо до нового  революційного  вибуху в державі.

Володимир Лановий

https://censor.net.ua/blogs/3211356/struni_terpnnya_narodu_mojut_lopnuti

MIXADV