Перша літературна згадка про Хортицьку січ

Сенсаційна знахідка!!! Дякуючи невтомному досліднику козацтва Тарасу Чухлібу до хортицької історичної мозаїки додається ще одна чудова сторінка – перша літературна згадка про Хортицьку січ. Поет Симон Пенкалід у 1600 році надрукував латиномовну батальну поему «De bello Ostrogiano».

Це була поетична демонстрація військового потенціалу князівського дому Острозьких. Поема писалась наприкінці XVI ст.. і в ній зображено військовий конфлікт із запорозькими козаками 1592-1593 рр.
Друга книга, яка описує непрості стосунки між Острозькими та козацтвом містить розділ «Insula in Boristhene ubi Nisovii delitescunt» (Острів на Дніпрі, де ховаються Низовці).
І далі починається розлогий поетичний опис козаків, головною військово-морською базою яких є славний острів Хортиця. (літературний переклад http://litopys.org.ua/suspil/sus32.htm)
ОСТРІВ ХОРТИЦЯ НА ДНІПРІ, ДЕ ПЕРЕХОВУВАЛИСЬ НИЗОВІ КОЗАКИ

Це надихнуло і Хортицю, вірну захисницю люду
Всякого, що по морях навкруги роз’їжджає на суднах,
Нищить ворожі він скрізь кораблі на Евксінському Понті
Та несподіваним нападом скитські руйнує фортеці.
Зовсім цей люд не боїться на суднах іти проти флоту
Й зараз не хоче сидіти при звичних заняттях і війська
Тисяч аж п’ять посилає, що спокій порушити може
Навіть великих магнатів і вигнать їх з власних палаців.
Під час походу до них приєдналось чимало загонів,
Військо велике, готове до бою, ішло непомітно.
А як прийшло до джерел Трубежу, біля вод його чистих
Всі посідали на землю, пригнувши коліна, а зброю
Й стяги тримали в руках, утворилося коло велике,
Й радити раду тоді вони стали про справи поважні,
Де б то і як у цих землях ще здобич якусь можна взяти,
Поле зорати для себе чуже і засісти в маєтках,
Й шляхом яким слід спочатку іти. Переяслав ось манить
Душі простого народу, в свої притягає палаци.
Першим отаман сказав: «Небезпек ми багато минули.
Друзі, ходімо туди, куди доля нас гонить і кличе,
Шляхом ходімо, який вона вкаже, і радо корімось
Долі, і киньмось на ворога з Божою поміччю разом,
Довго нехай пам’ятає оцю він подію печальну!
Бачили вигнаних ми, вже похорон люду простого
Знає лиш пісню дешеву. Куди ж наша слава колишня
Ділася зараз? Чи ж це передвісник найвищої слави?
Прагнення сильне підтримує нас здобуттям лиш трофеїв.
Тафр, Перекоп, Феодосія, Крим, Херсонес і Колхіда,
Ольвія, Дромон, Тягиня та Білгород стати за свідків
Можуть у тому, як ми сплюндрували безмежні угіддя,
Стелиться дим і тепер ще далеко від дакських будівель.
Що ж міг зробити валах нам, а що той москаль стрілоносний,
Скаже Казань їм отак: «Ми — мужі, її часто звільняли,
Саме таких би бажали могутні царі й полководці,
Ми і турецькі кайдани розірвем своїми руками!»

(За матеріалами: http://keenander.narod.ru/yakovenko/yak07.htm, оригінал тексту латиною https://polona.pl/…/de-bello-ostrogiano-ad-piantcos-cv…/35/…)

Maxym Ostapenko

MIXADV

цікаве