Сергій Жижко: Не кожен стає популярним і не до кожного “липнуть” люди

Я – не чорний пророк, але…

11/07/2020 admin 0

Я не люблю грати в конспірологію. Я ще більш не люблю роль чорного пророка. Тому, зазвичай, десять разів думаю перед тим, як озвучувати подібні речі. […]

ютос – тисни – підтримай!




Суспільні настрої визрівають не помітно і не кожен скаже у якій стадії нагрівання вони знаходяться.
Часто такими живими термометрами цієї температури стають окремі особистості. В силу саме особистих якостей, власної свободи особи, яка не завжди усвідомлюється і контролюється в обставинах. Все це є вродженим і не відмінити.

Достатньо було трьох замахів на життя і активного самозахисту, щоб людина стала виразником настроїв готових радикально чинити ширших молодіжних і не тільки патріотично налаштованих груп.

Мені не відомі сьогоднішні політичні погляди колишнього активіста Правого сектору, але, з огляду часів 2014 року у Одесі, вони є явно патріотичними, а з огляду на протистояння з місцевою проросійською владною мафією є протикорупційною дією.

Людей, які набагато революційніше говорять, чи більш виразно виступають з національно-патріотичних позицій, тим більше організованих є чимало. Але вони за останні два-три роки як громадські, революціонізуючі середовища завмерли, паралізовані результатами виборів.

Виявляється, магнетизації часто не своєю діяльністю створених обставин чи проголошуваних ідей недостатньо. Потрібна магнетизація особою.
Не кожен стає популярним і не до кожного “липнуть” люди, певні категорії людей. В українській політиці таким, реально, був Чорновіл. Його й “кличка” у КГБ була, якщо не помиляюся “Нєугомонний”. Більше нікого за 30 років не було. Хоча гідних людей було багато.

Якщо така людина появляється, то вона сама по собі десакралізує наявних псевдолідерів, які з лідерів недозагальнонаціональних стають лідерами своїх партій чи організацій. А цього для загальнонаціональної боротьби замало. Люди інтуїтивно, “нюхом” чують цю магнетичність і визнають її.

У дискусії про дальшу боротьбу на засіданні Центрального проводу ОУН у листопаді 1944 року Яків Бусел говорив: “Не можна сказати, що невідключним до революції є національна свідомість, а революційна дія.
Кадри ростуть, коли є ними ким керувати і в боротьбі продукуємо кадри. Тому наша оборона повинна йти не шляхом масовізму, а наступу”.
Тут же Роман Шухевич уточнив: “… Що конечним для революції є конечне панування над масами. Однако, треба собі сказати, як панувати над масами, щоб їх не втратити. Згідний, щоб маси вести до прямої акції, щоб панувати над ними, а це питання – як.
Тому при кидані народу до боротьби з державою треба уважати, щоб виходило. … Тому треба звертати увагу де і як вести ці маси на революційну дію і які давати завдання…Тому наступає така думка, щоб масам давати такі завдання, що будуть приносили у якомусь проценті виконані. Ці завдання залежать відтиску сили ворога”.

Українська боротьба продовжується вже на черговому етапі і вимагає не тільки магнетизму, але й як у минулому, обгрунтованості, організованості, інтелектуалізму, революційної творчості.

Портнов, Влащенко й інші проросійські і, одночасно, антиукраїнські “закулісники” з телеканалів Медведчука давно вистогнують потребу Стерненка засудити. Мовби є достатньо правових підстав покарати за політичну діяльність кримінальною статею.

Але – не тут то було. Не той випадок.

Сергій Жижко

Натисни – підтримай Сурму!