Палець Кірова

ютос – тисни – підтримай!




Переглядаючи давню дискусію щодо реальності ресторану-театру-вар’єте «Модерн» у Єлисаветграді, наткнувся на наш діалог з письменником Олегом Бондарем:
– Леоніде Леонтійовичу, а якщо припустити, що «Модерн» не містифікація, а справді був? Десь, колись і не в нашому місті? Єдина прив’язка на знімку – фонтан. Але ж клонували пам’ятники, чому б і фонтани не клонувати?
– Олеже, підтримую! На сто відсотків упевнений, що інженер Алтухов возив по імперії за собою бригаду шабашників і множив «шедеври», Це, як Манізер у радянський час поставив Кірова тут і точнісінько такого ж у Петрозаводську.
– Кірова у Петрозаводську на власні очі бачив. Тільки постамент різнився. А палець – той самий. Спочатку навіть подумав, що галюцинація.


– Так, друже, палець там був знаменитий, можна сказати, – герой фольклору.
– Я до цих пір дивуюся, чому нікому не спало на думку створити обласну відзнаку «Палець Кірова». Ну, й придумати номінації, за якими вшановувати лауреатів. Готовий навіть, жертвуючи іміджем, стати до рядів «соіскатєлєй», якщо премія складе хоча б (ставки ростуть) 75 000 гривень. Вiдзнака для краєзнавцiв? Це так виглядатиме в новинах: «нинiшнього року номiнантами пальця Кiрова…» чи «удостоїлися почесного пальця…», нi, краще – «отримали пальця…»
– Олеже, геніально, клас!
Долучається ще один співрозмовник, Ю.М.Матівос, котрого всі пізнають навіть без представлення:
– Мабуть, до загадкового «Модерну» окремі автори будуть повертатися ще не раз. Адже відомо, група кропивнянських краєзнавців збирає матеріали про маловідомі об’єкти, зокрема, старі будинки та фонтани-водограї. На стрічках ФБ проходять жваві і цікаві дискусії щодо їх назви і розташування, у результаті з’являються як фейкові «відкриття», на зразок «Модерну», так і дійсні. Наприклад, вдалося порозумітися стосовно походження народної назви мікрорайону 5/5. Окремі молоді краєзнавці, не дослідивши питання, будинком, від якого походить назва, визначили № 11/11 на розі вул. Перспективної та Єгорова, що є елементарним перекрученням фактів. Таким справді є сучасний будинок під № 5/3 на перетині вул. Перспективної і Студентського бульвару (у часи спорудження будинку вул. К. Маркса і проспект Сталіна). Він з часів будівництва був таки 5/5, цифру змінили у результаті елементарної помилки. Тепер все з’ясовано і вивчено. Це може стосуватися і кафе «Акваріум», яке помилково ототожнюється з рестораном «Юність». Це зовсім не так. «Акваріумом» у народі називали кафе на вул Маркса, 36, «Півник», спорудженому з бетону і скла, зал проглядався з автобусної зупинки навпроти, біля к/театру «Комсомолець» (пізніше «Зоряний»). Ресторан «Юність» мав першоназву «Відпочинок». Отож, більше шукати будемо, краще місто знатимемо. Успіхів усім!
А це вже я:
– Потім «Півник» став дерев’яним. Навіть гонтом критий. Далі на його місці появився скляний, перекособочений. Як перейменували, не пам’ятаю, а у журналістських колах його, чи за форму, чи на противагу відомому «кавасакі», називали «хіросіма». Тепер же «акваріумом» та ще «кубиком рубіка» називають нову скляну будівлю біля педуніверситету.
– «Акваріумом» називали раніше, ще до дерев’яної споруди. Там було щось прямокутне з великими вікнами, – додає Олег Бондар – А в дерев’яному – свіже повітря, панорама… Куди тій «Перлині-Кавасакі». У 90-му «Вечірка» мала всього два тісні кабінети на Леніна, 26, редактор говорив, якщо ми там сидимо – значить не працюємо, от і доводилося «виснути» в «Півнику» цілими днями. Там же, бувало, й інформацію для матеріалів черпали, бо публіка збиралася різношерстна.


А як же Кіров і його палець? Так, от, кропивницький активний користувач Фейсбуку Дмитро Вершинін, крім «нашого» Кірова, знайшов ще чотирьох його близнюків у різних місцях. То що вже говорити про якісь там безликі фонтани. Йому слово:
– 23 лютого 2014 року на вічі, де вирішувалася доля нашого «Кірова», головним був виступ Володимира Панченка, – людини, зовсім не чужої нашому місту.
Серед іншого, стоячи під пам’ятником, Володимир Євгенович розповів про те, як під час своєї подорожі до урочища Сандармох, з подивом побачив у карельському Медвеж’єгорську, неподалік якого і знаходиться пам’ятне для нас Урочище, точнісінько такого ж Кірова, як і той, що ще височів над ним останні свої хвилини.
Ввечері того дня я поцікавився тією обставиною і дізнався багато нового для себе. Та виявив і ще дещо: цілком такі ж «кірови» стоять ще в кількох російських містах. Це, звичайно ж, абсолютно нівелювало будь-які байки про його «культурну цінність». Отже (за порядком): Медвеж’єгорськ, Петрозаводськ, Псков, Воркута.
Насамкінець Володимир Урсулов поділився і своїми спостереженнями:
– Серед студентських оповідок про палець Кірова в середині 80-х була така. Навпроти площі був ресторан. Зайшли туди випивохи, перехилили по одній і вийшли. Дивляться, а Кіров пальцем показує: назад, у ресторан! Повернулися, випили ще по одній. Ситуація повторилася кілька разів. А коли вийшли вже добре хитаючись напідпитку, Кіров теж кивав пальцем «Ні-ні-ні!..».
Тут і запитання до краєзнавців та інших читачів. Старі люди кажуть, ніби Сталін садив за політичні анекдоти. Але як трапилося, що він проґавив таку злісну анекдотичну антирадянщину, як палець Кірова? Чи були в нього запитання до Манізера з того приводу?

Леонід Багацький

Натисни – підтримай Сурму!