Україна очима МВФ: олігархічного реваншу поки нема, та його “привид” не щезає

Габон став найбільшим експортером авіазапчастин до Росії, – росЗМІ

29/03/2024 AA 0

Згідно з даними російської митниці, Габон несподівано став найбільшим експортером запчастин для літаків до Росії. Про це інформує Цензор.НЕТ із посиланням на The Moscow Times. У російських ЗМІ пишуть, […]

Україна очима МВФ: олігархічного реваншу поки нема, та його "привид" не щезає

Сценарії розвитку України, на думку МВФ, можуть бути різними – від глибокого застою до райського процвітання. Але який з них випаде – й досі рулетка

Фахівці Міжнародного валютного фонду прилетіли до Києва на технічні консультації або, кажучи офіційною мовою, “для обговорення політики економічного зростання”. “Команда в складі кількох експертів МВФ відвідає Київ для проведення технічних обговорень політики, спрямованої на досягнення потужного зростання і забезпечення стабільності”, – йдеться у повідомленні постійного представництва МВФ в Україні. І більше жодних подробиць, ані про про терміни візиту, ані те, які питання та з ким будуть обговорюватися. Такі вже правила Фонду – мовчати про перебіг подій аж до моменту підписання фінального Меморандуму, якому зазвичай передує кілька подібних місій. Наразі завдання представників МВФ – вивчити обстановку та дати загальну оцінку внутрішньополітичній та економічній ситуації в країні.

Одне очікування закінчилося – інше починається

Як відомо 17 лютого завершилася дія попередньої програми співпраці між Україною та МВФ у рамках механізму stand-by (очікування). Вона була затверджена 18 грудня 2018 року в обсязі $3,9 млрд, однак Україна змогла отримати лише перший транш близько $1,4 млрд. Планувалися ще два транші, однак у зв’язку зі зміною президента і уряду після виборів було вирішено почати розробку нової програми співпраці.

На початку грудня 2019 року президент, уряд і Національний банк України домовилися із МВФ про відкриття нової трирічної програми розширеного фінансування EFF на $5,5 млрд. Остаточне рішення має ухвалити рада директорів Фонду після виконання Києвом усіх вимог. Однією із яких є ухвалення законопроєкту, який покликаний гарантувати не повернення збанкрутілих і доведених до банкрутства банків його власникам (в народі проект вже назвали “антиколомойським” – Авт.).

Передбачалося, що він буде ухвалений в січні- на початку лютого. Однак Верховна Рада “впряглася” в друге читання законопроєкту про ринок землі, яке при дотриманні регламенту може затягнутися на кілька місяців. А відтак, весь процес переговорів з МВФ про програму розширеного фінансування може тривати все літо. При найсприятливіших умовах, в Мінфіні вже пророкуюють підписання меморандуму не раніше осені цього року.

Недалеко, усього за 20 років від Польщі

І доки Україна сьогодні зі скрипом вибудовує обіцяні структурні “маяки” (ключові зобов’язання перед кредиторами – Авт.) МВФ вивчає можливі сценарії розвитку ситуації в країні. За словами постійного представника МВФ в Україні Йости Люнгмана, в Міжнародному валютному фонді їх бачать три: перший, найуспішніший – з повним реформуванням, другий нейтральний – з частковими реформами, і третій найпесимістичніший – з відкатом реформ.

Сьогодні, за оцінками аналітиків Фонду, Україна знаходиться десь між другим і третім сценарієм.

Перший сценарій передбачає повне реформування економіки (відхід від сировинної моделі, зменшення державного сектору, повне відкриття ринку землі і т.ін.). Це, на думку західних аналітиків, забезпечить щорічне зростання ВВП на 6%, що дозволить населенню стати багатшими на 60% за 20 років, і досягти сьогоднішнього рівня Польщі приблизно у 2038 році.

Другий варіант – це часткові реформи (наприклад, “консервація” нинішнього стану судової системи, ринок землі з обмеженнями), які дозволять економіці зростати на 4%. Населення збагатіє не більше ніж на 20%.

У третьому сценарії розглядається відкат реформ (провал ринку землі, збільшення монополізму). Зростання економіки в цьому випадку не перевищуватиме 1,5%, а то й взагалі може припинитися. І який добробут буде у населення через 20 років – мало зрозуміло. Швидше за все люди стануть біднішими, ніж сьогодні.

Йост Люнгман
Йост Люнгман

Серед ключових сфер, де Україна особливо відстає від країн Європи, Йоста Люнгман назвав судову систему і верховенство права (рівень корупції, захисту прав власності), товарні ринки (рівень конкуренції і регулювання) і фінансовий сектор (доступ до фінансування, стійкість банківської системи).

А ще Міжнародна організація праці очікує скорочення працездатного населення України на 1,2% щорічно в 2018-2030 роках. Люнгман нагадав, що Україна потрапила в число 18 країн світу, економіки яких скорочувалися за період з 1990 по 2017 роки, показавши п’ятий з кінця результат – в середньому “мінус” 0,2% щорічно. Що й не дивно, враховуючи, що Україна за останні 30 років пережила кілька потужних економічних потрясінь – через розвал СРСР, азіатську фондову кризу 1998 року, світову фінансову 2008-го року та через російську військову агресію.

Люнгман вказав, що інвестиції за увесь час Незалежності становили не більше 20% від ВВП, в тому числі 16% від ВВП в 2010-2017 роках, тоді як середній рівень в Європі – 26% від ВВП.

За його словами, при збереженні таких показників країні без реформ і значного зростання продуктивності практично неможливо буде забезпечити темпи зростання вище 2,5% в рік. Нагадаємо, цього року за базовим сценарієм Мінекономіки Україна розраховує отримати 3,7% приросту ВВП.

“Україні треба рости на 7% в рік, щоб наздогнати сусідні економіки”, – підтримав його думку провідний економіст по регіону Європейського банку реконструкції і розвитку Дімітар Богів. Він уточнив, що мова йде про досягнення рівня ВВП на душу населення майже в $30 тис. за паритетом купівельної спроможності.

“Основна загроза – це втрата макроекономічної стабільності, яка є основою зростання”, – додав економіст ЄБРР.

Олігархічний статус-кво: це нам потрібно?

А тепер давайте подивимося, які сценарії розвитку розглядають самі українці, і наскільки ситуація з внутрішньої точки зору відрізняється від зовнішніх оцінок. Громадський діяч та підприємець Валерій Пекар змалював чотири основні сценарії, які можуть очікувати країну.

  1. Олігархічний статус кво (найбільш ймовірний сценарій). Повернення на традиційну олігархічну траєкторію розвитку (можна сказати, олігархічний реванш). Реформи, невигідні олігархам, згортаються або відбуваються у спосіб, що зміцнює олігархічний вплив. Уряд та парламент стають коаліційними в ході поступового чи різкого розпорошення влади. Вплив президента послаблюється. Можливі олігархічні війни, коли одні клани посилюються за рахунок інших.
  2. Російська орбіта: поступова економічна інтеграція на тлі млявого суспільного спротиву (дуже ймовірний сценарій). Оскільки Україна має для Росії неабияку цінність, то ми можемо реалізувати свій інтерес у різних варіантах – наприклад, зняття санкцій чи відкриття можливостей для притоку російського капіталу.
  3. Дестабілізація (менш ймовірний сценарій). Активне громадянське протистояння через військові чи політичні поступки Росії та/або активні атаки на волонтерсько-ветеранську спільноту. Досить бажаний сценарій для Кремля.
  4. Деолігархізація (найменш ймовірний сценарій). Війна з олігархами на тлі замороженого конфлікту з Росією, або (ще менш ймовірно) в умовах критичних загроз державності досягнення з ними нового консенсусу: ліберальні реформи, верховенство права, витіснення олігархів з політики, примус до розкриття структури власності — в обмін на обіцянки однакових правил для всіх, податкової амністії та відмови від перегляду приватизації.
Валерій Пекар
Валерій Пекар

“Цього року, як ніколи, Україна вписана у світовий порядок денний, і тому глобальні тренди (економічні, соціальні та технологічні) сильно впливають на Україну, яка є невеликою відкритою економікою, дуже залежною від зовнішніх впливів і шоків”, – каже Валерій Пекар. На його думку, сценарії для України 2020 року будуть формуватися у поєднанні світових трендів з ключовими викликами, специфічними для України, а саме: продовженням російсько-української війни, великими виплатами по державному боргу у 2020 році, розпад правлячої еліти та посилення напруги між нею та активним громадянським суспільством.

Що ж стосується економіки, то більшість економічних реформ, які будуть розпочаті у 2020 році, на думку Валерія Пекара, принесуть економічний ефект тільки у 2021 році, а поточний рік від них отримає тільки покращення підприємницьких настроїв, які, втім, залежать більше від зрушень у питаннях верховенства права. “Як ми бачимо, модель української економіки (а водночас і політики) остаточно ще не визначена. Ще на початку президентської каденції Володимира Зеленського були описані два шляхи — ліберальні реформи чи консолідація влади. Але оскільки активних соціальних груп, на які можна спертися у консолідації президентської влади немає (в українських умовах авторитаризм не працює), то ця “розтяжка” нині виглядає “або – або” — ліберальні реформи чи поділ влади з олігархами”, – коментує Валерій Пекар.

Цього року Україна, на думку підприємця, все ж отримає підтримку МВФ, що забезпечить їй економічну “подушку” – ймовірність цього досить висока. Але ще зберігаються ризики невиконання умов МВФ про зменшення олігархічних впливів, суди по Приватбанку ще не завершені, і тому працює не здоровий глузд і виважена економічна стратегія, а “рулетка”.

Марина Нечипоренко, Київ

MIXADV

цікаве