ставротека є ГОЛОВНОЮ іконою козаків

Ми знаємо, що подібні ікони, може навіть більші, існували, але, ніяких матеріальних слідів ніхто не виявив. Лише легенди. Отож, на сьогодні ікона-ставротека є ГОЛОВНОЮ іконою українського і міжнародного козацтва світу!

Більше того, як стверджують знаючі люди, ікона має чудотворну силу. Особливий вплив має на чоловіків, що приймають рішення. Крім здоров`я, дає внутрішню силу, впевненість, віру, успіх…

Існують перекази, що в перші роки Радянської влади, коли ще були сильні козацькі звичаї у тих місцях, до ікони в музеї, постійно йшли молоді матері з маленькими синами. – написав у соцмережах журналіст Віктор Тригуб з журналу “Музеї України”.

Історик Мирослав Жуковський багато років намагається розгадати код цього неперевершеного витвору мистецтва. Йому слово.

“Особливе місце в  житті запорозького козацтва посідала православна церква, яка була важливим об’єднуючим фактором. Її головний осередок – Січова Святої Покрови Божої  Матері церква, знаходилась під особливою опікою як кошової старшини, так і всього Війська Запорозького.  Вони  вкладали значні кошти не тільки на її будівництво, але й на  інші козацькі  храми на землях Запорожжя, на їхнє внутрішнє оздоблення, на придбання культових предметів.Перебування в православному храмі та молитви очищало  душі козаків, підтримувало в них військовий дух  та готовність віддати життя за волю та рідну землю.

Військо Запорозьке Низове мало церковну ставропігію (автономію) і знаходилось під зверхністю Вселенського Константинопольського патріарха і рішення свого Коша ставило вище влади Київського митрополита, Межигірського   архімандрита  та власного церковного начальника.

Однією з найбільш визначних культових предметів  Січової Святої Покрови Божої Матері була ікона-ставротека Війська Запорозького Низового, створена у 1747 р., що збереглася до нашого часу, переживши  не одну війну та соціальні катаклізми.

Ікона-ставротека є сховищем Хреста, її основою є срібна  масивна овальна пластина – таблиця, в  центрі якої  вмонтований  різьблений кипарисовий хрест. І   хрест, і таблиця двобічні, розраховані на огляд  з  двох боків.

Ікона розташована у дерев’яному різьбленому позолоченому кіоті, що має форму портретної рами з внутрішнім овальним вирізом, подвійним та двобічним. Загальний розмір по кіоту 68,5 х 55,5 см.

Ікона   датована 1747р., про що свідчить різьблений напис кириличним шрифтом по периметру із зворотної сторони.  До неї додатково зроблено пунктирний різьблений  напис XIX ст. іншим шрифтом «Весу во всей 8 ф. 16 золот.»

Кипарисовий Хрест складено, з барельєфним різьбленням розміром 19 х 12 см. Частини хреста склеєно. На лицьовій стороні  розп’яття Господнє із знаряддями катувань. На  перехрестях    у медальйонах з крученої виноградної лози з гронами – сюжети про Христові страсті: моління про чашу, несення Хреста, чаша Господня з Божою Матір’ю та Іоанном. У деяких медальйонах  різьблені написи по сюжету. На зворотній стороні зображення Богородиці з Божим немовлям у лівій руці, в медальйонах – свята: Благовіщення, Різдво Богородиці, Введення до Храму, Різдво Христове також  із  різьбленими написами:бірюзові і безбарвні стразові вставки. Всього у кожній накладці по променевому пучку: 48 бірюзових та 36 безбарвних прозорих вставок.

Кіот – рама прямокутної портретної форми, подвійна, на петлях, зачиняється на засув. Виріз  є овальної форми під розмір таблиці у кожному полотні. Полотна овалів складові, з криволінійного набору  із зазорами на стиках. З обох сторін кіот прикрашено горошчатим рельєфним штапиком, як по овалу, так і по периметру. Торець  пофарбовано під лак. Конструкція кіота у давнину уявляла собою  засклений подвійний пакет з  дерева, ймовірно з липи.

За легендою кипарисовий хрест було принесено до Коша   Війська Запорозького Низового з Ієрусалима.  Ймовірно, що делегація запорожців відвідала вищезгадане місто і вклонилась Гробу Господньому та отримала від Ієрусалимського православного патріарха святу частку древа Хреста Животворного”.

У 1925 році ікону передали з церкви до Нікопольського музею витончених мистецтв.

Вже у роки Незалежності, ікону перевезли до Дніпропетровського музею імені Д.Яворницького для дослідження і реставрації. Роботи закінчили 2003 року. Дуже допомогли кошти, зібрані нікопольчанами…

На Покрову, у 2005 році, ікону-ставротеку представили відвідувачам Нікопольського краєзнавчого музею.

Ікона стала головним експонатом Першого фестивалю музеїв. Були спроби деяких можновладців переправити ікону до однієї дуже відомої дачі-музею. Але, на щастя, реліквію відстояли… Як і до москальської церкви…

Експонат такого рівня оцінюється у кілька десятків мільйонів доларів на міжнародному антикварному ринку. Занадто велика енергетика та значення для кількох народів…

Прекрасно, що такі знакові експонати дійшли до нас через віки, збереглися і доступні для огляду!