Українські атаки на інфраструктуру російського морського експорту стали найпотужнішим ударом по російській нафтовій галузі з початку повномасштабної війни.
На відміну від попередніх спроб Києва, нинішня хвиля цілеспрямовано зосереджена на інфраструктурі російського морського експорту нафти та нафтопродуктів і використовує її структурні вразливості. Близько половини всього російського нафтового експорту та 60% експорту нафтопродуктів досі припадає на балтійські порти, збудовані колись для поставок до Європи, зазначає аналітичний портал Re: Russia.
При цьому обсяги, що постачаються на ці ринки, не можуть бути перенаправлені до Тихого океану, звідки здійснюється відвантаження нафти для азіатських ринків. У результаті близько 2,5 мільйона барелів нафти на день, призначених для експорту в сирому та переробленому вигляді, можуть опинитися «замкненими» в країні, що змусить російські нафтові компанії скорочувати видобуток. Що й є стратегічною метою Києва.
Якщо орієнтуватися на дані щодо експорту лише сирої нафти, то стрибок цін на нафту та послаблення американських санкцій призвели до зростанню російських доходів на третьому тижні іранської війни у 2,3 рази порівняно з рівнем грудня–лютого. Однак на четвертому тижні, коли українські дрони атакували російські порти, доходи впали на $1 млрд, на дві третини нівелювавши виграш попереднього тижня.
Ключові питання на сьогодні — які фактори забезпечили ефективність українських атак і чи могла Росія чимось їм протистояти. Схоже, її вразливість визначає той самий фактор, який вона сама використовувала в атаках на українську енергетичну інфраструктуру, а Іран використовує проти американо-ізраїльської коаліції, — нездатність систем ППО протистояти масованим дроновим атакам. І якщо це так, то це погана новина для Москви.
Читайте також: СОУ нанесли чергові удари по перевалочному комплексу (ПК) «Шесхаріс» у Новоросійську
«Кінетичні санкції»: історія ідеї
На тлі несподіваного подарунка у вигляді різкого зростання цін та послаблення санкцій щодо російської нафти Росія зіткнулася з новим викликом — масованими ударами українських дронів по інфраструктурі російського нафтового експорту.
Ідея завдати удару по кровоносній системі путінської військової машини — російському нафтовому сектору — виникла в Києві, мабуть, ще на прикінці 2024 року. У будь-якому разі саме на перші місяці 2025 року припала перша, досить боязка хвиля атак українських дронів на російські НПЗ.
Габріель Коллінз з Інституту Бейкера називає таку стратегію «кінетичними» санкціями, протиставляючи їх введеним країнами Заходу «паперовим санкціям», ефективність яких багатьом здається обмеженою. (Досить поширена помилка: в умовах обмеженої пропозиції нафти примусове скорочення російських поставок призведе лише до зростання цін, яке компенсує втрачені обсяги.)
Набагато більш продуманою, підготовленою та масштабною видалася друга хвиля українських атак на російську нафтопереробку, яка припала на другу половину 2025 року. У серпні–грудні було завдано загалом 108 ударів по російській нафтотранспортній інфраструктурі, переважно — по НПЗ та нафтосховищах (підрахунки Re: Russia, див. графік 1).
Результатом цієї хвилі стало те, що можна назвати обмеженою паливною кризою в Росії, яка, тим не менш, досить гостро відчувалася в кількох регіонах протягом приблизно двох-трьох місяців. Так, визнавали, що стикалися з проблемами з бензином у жовтні 2025 року 21% респондентів, згідно з опитуванням проекту «Хроніки» (у листопаді — 24%, згідно з опитуванням центру CASE).
Уряд розробив терміновий план щодо стабілізації галузі. У результаті російській владі вдалося з ним впоратися вже до кінця року за рахунок наявності надлишкових потужностей нафтопереробки, продовженої заборони на експорт нафтопродуктів та імпорту з білоруських НПЗ після переробки російської сировини.
Вже до кінця цієї другої атаки ЗСУ почали випробовувати удари по об’єктах транспортування нафти. У листопаді, наприклад, із 16 ударів по нафтовій інфраструктурі два були завдані по морському терміналу у Феодосії та терміналу Каспійського трубопровідного консорціуму (КТК) у Новоросійську, а ще два — по танкерам російського тіньового флоту біля берегів Туреччини в Чорному морі (Virat і Kairos).
У грудні Україна 18 разів атакувала російську нафтову інфраструктуру, причому вперше під удари потрапили нафтовидобувна платформа імені Філановського (двічі) та платформа ім. Корчагіна, експорт з яких йшов через КТК. Крім того, у грудні Україна вразила морський нафтовий термінал «Туапсе». У січні–лютому 2026 року настало затишшя, за яким, як тепер стало зрозуміло, ховалася підготовка нової стратегічної атаки.
Читайте також: Кінець російській казочці: Європа навчилася жити без російського пального
Вузьке місце довоєнного експорту
З 22 березня по 7 квітня ЗСУ завдали 10 ударів по балтійських портах (три удари по порту Приморськ і сім — по порту Усть-Луга), один удар по порту Новоросійська, а також удари по Кіришському, Ярославському та Кстовському НПЗ, що виробляють продукцію для експорту.
Графік 1. Удари ЗСУ по об’єктах нафтової інфраструктури Росії, 2025–2026
Хоча точна картина збитків невідома, українські удари призвели до часткового або повного припинення роботи портів, а їхні повторні хвилі, мабуть, не дають змоги повністю її відновити. Експерт Берлінського центру Карнегі Сергій Вакуленко на підставі аналізу космічних знімків вважає, що в порту Приморськ було пошкоджено вісім із вісімнадцяти резервуарів.
Безпосередньо вантажні потужності не були уражені, однак відвантаження нафти та нафтопродуктів у порту було зупинено, ймовірно, з міркувань безпеки. З аналогічних причин було зупинено завантаження і в порту Усть-Луга. У ході нальотів було уражено завод «Новатек» з переробки конденсату та його резервуарний парк, а також бункерну базу «Роснефти», що використовується для перевалки нафти, та термінал «Транснефти».
За оцінкою Вакуленка, на базі «Роснефти», ймовірно, було пошкоджено трубопровідний колектор одного з п’яти нафтоналивних причалів і, найімовірніше, стендер, через який відбувається налив нафтопродуктів на танкер. Крім того, в результаті ударів було пошкоджено до 12 резервуарів.
Також під час квітневої серії атак було уражено термінал «Транснефти» у порту Приморськ (одна з ділянок нафтопроводу) та її ж термінал «Шесхаріс» у порту Новоросійськ (причал № 2 та нафтопроводи біля причалів № 1 і № 2, пише Telegram-канал Exelnova+ на підставі аналізу супутникових знімків), який є одним із ключових вузлів відвантаження нафти на Чорному морі. Порт Усть-Луга відновив відвантаження нафти 4 квітня, повідомляв Bloomberg, проте 7 квітня по ньому було завдано нового удару, наслідки якого поки що невідомі. Порт Приморськ, повідомили джерела Reuters, станом на 3 квітня продовжував простоювати.
Нинішня атака цілеспрямовано зосереджена на «європейській» інфраструктурі російського нафтового експорту. Окрім нафтопроводу «Дружба», який проходить через територію України і через який до його пошкодження в кінці січня постачалося 0,17 млн барелів на день (мбд) , у зоні досяжності українських ударів знаходяться балтійські (Приморськ і Усть-Луга) та чорноморські (Новоросійськ, Тамань і Туапсе) морські порти.
Читайте також: Командувач СБС “Мадяр” показав масштаби втрат нафтопереробки РФ
Загалом у січні–лютому Росія експортувала морем у середньому 3,5 млн барелів на добу нафти та 2,2 млн барелів на добу нафтопродуктів. При цьому половина (48%) усього цього експорту припадала на балтійські порти, причому через них експортувалося 40% всієї сирої нафти та 60% нафтопродуктів, за розрахунками «Трекера тіньового флоту» Київської школи економіки (KSE), заснованими на даних Kpler.
Така ситуація є спадщиною минулої, довоєнної епохи, коли основний нафтовий експорт і, насамперед, експорт продуктів високого ступеня переробки був орієнтований на Європу. У свою чергу на чорноморські порти припадає 20% морського нафтового експорту (15% всієї нафти та 30% нафтопродуктів). Однак, окрім російської нафти, Новоросійський порт також є перевалочним пунктом для експорту нафти КТК.
Це суттєво ускладнює атаки на нього: удари по потужностях консорціуму викликають різкий протест країн, пов’язаних із проектом. Нарешті, 25% експорту припадає на тихоокеанські порти, причому в основному це сира нафта (35% усього її експорту) і невелика частина нафтопродуктів (8%). Специфікою цієї інфраструктури є її непов’язаність: обсяги нафти та нафтопродуктів, призначені для поставок з Балтики, не можна перекинути до тихоокеанських портів, куди українські дрони не долітають і які знаходяться ближче до основних нинішніх споживачів російської нафти.
Читайте також: Уражено Киришський НПЗ і знову атаковано “Усть-Лугу” в РФ
Дроновий мільярд
За оцінками Reuters, що викликали чималий резонанс, наприкінці березня російський експорт нафти скоротився приблизно на 2 млн барелів на добу, або на 40%. Ця приблизна цифра отримана за рахунок підсумовування втрат від арешту танкерів тіньового флоту, припинення перекачування нафтопроводом «Дружба» та призупинення роботи портів. Насправді сукупні збитки в результаті двох тижнів атак на порти поки що підрахувати неможливо. Зокрема, відсутні оперативні дані щодо поставок нафтопродуктів і нафти в перший тиждень квітня.
За даними Міжнародного енергетичного агентства, у 2025 році Росія експортувала в середньому 4,8 млн барелів на добу сирої нафти (3,5 млн барелів на добу — морем і 1,3 млн барелів на добу — трубопроводами) та ще 2,6 млн барелів на добу нафтопродуктів (з них 2,2 млн барелів на добу — морем). У січні–лютому морський експорт нафти, за розрахунками KSE, був приблизно на тому ж рівні, а нафтопродуктів — на рівні 2,3 млн барелів на день.
Після початку кризи в Ормузькій протоці та послаблення американських санкцій морський експорт сирої нафти зріс на 20% (по порівнянню з початком 2026 року) — до 4,1 млн барелів на день, за розрахунками Bloomberg, заснованими на даних відстеження суден. Однак в останній тиждень березня, на який припала перша хвиля атак, він впав до 2,3 млн барелів на день, фіксує агентство, тобто до 1,8 млн барелів на добу, що практично дорівнює середньому рівню поставок сирої нафти через балтійські та чорноморські порти разом узяті в попередні три місяці (1,9 млн барелів на добу).
Читайте також: До чого можуть призвести удари України по російських нафтових портах
Втім, ще більш виразно у розрахунках агентства виглядає картина у грошовому вираженні, де коливання обсягів перевезень помножуються на стрибок цін. На другому тижні війни в Ірані (8–15 березня) доходи Росії від морського експорту сирої нафти підскочили до $2,1 млрд після $1,1 млрд у середньому за попередні три місяці, а на наступному тижні майже досягли $2,5 млрд, тобто тобто були в 2,3 рази вищими за середньотижневі доходи грудня–лютого.
Однак в останній тиждень березня вони скоротилися відразу на $1 млрд (до $1,44 млрд), що лише на 37% вище середньотижневих значень зими. У цих даних не відображені надходження та втрати від експорту нафтопродуктів. У експорті сирої нафти втрати становлять дві третини від виграшу, пов’язаного зі зростанням цін та послабленням санкцій в останній тиждень березня.
График 2. Морской экспорт российской нефти, 2024–2026, млн баррелей в день
Графік 2. Морський експорт російської нафти, 2024–2026 рр., млн барелів на день
Графік 3. Морський експорт російської нафти, 2024–2026 рр., млрд доларів на тиждень
Таким чином, балтійські порти, на які припадає половина російських експортних морських поставок нафти та нафтопродуктів, виявляються своєрідною «Ормузькою протокою Путіна», перекриття якої значною мірою нівелює ефект перекриття справжньої Ормузької протоки, контрольованої КСІР.
Якщо ж українські сили навчаться цілеспрямовано атакувати російські термінали чорноморських портів, то в зоні їхнього ураження опиняться 55% експорту російської нафти та 90% експорту нафтопродуктів. Фактично це паралізує нафтовий експорт європейської частини Росії, що, у свою чергу, стане проблемою для російських нафтових компаній, яким нікуди буде дівати видобуту нафту.
Створення такого інфраструктурного колапсу і є давньою метою або мрією української сторони. Ця мета була поставлена ще напередодні минулого масованого нападу на російські НПЗ, однак виявилася недосяжною через згадану вище причину наявності надлишкових потужностей, оперативних ремонтів заводів, а також перерозподілу експорту на користь сирої нафти.
Читайте також: Як український дроновий фронт став системним фактором у війні з рашистами
У серпні–листопаді 2025 року експорт нафтопродуктів із балтійських і чорноморських портів помітно скоротився, натомість експорт сирої нафти, навпаки, помітно зріс. Нинішня хвиля ударів має на меті саме «замкнути» російську нафту в країні, перекривши як трубопровідний, так і морський експорт. Український аналітик Євген Істребін вважає, що надлишок сирої нафти (з урахуванням непереробленої на орієнтованих на експорт НПЗ) становитиме 2,6 млн барелів на день, і це змусить нафтові компанії зупиняти видобуток.
Головною невідомою у цьому рівнянні стає відповідь на питання, як довго ЗСУ зможуть атакувати порти й не давати їм відновити свою роботу. А це, у свою чергу, повертає до питання про те, що забезпечило ефективність атак українських ударів протягом останніх двох тижнів.
Однак подробиць, що розкривають технічні деталі атак, поки що майже немає. CBC News повідомляє на підставі відкритих даних, що всі удари по портах у Ленінградській області 22–29 березня наносилися не далекобійними ракетами, а безпілотниками, бойова частина яких не перевищує 50 кг. Деякі аналітики, навпаки, припускають, що йдеться про якесь нове покоління дронів із бойовою частиною до 100 кг. Обговорюються також маршрути дронів: ймовірність того, що більшу частину шляху вони пролітають над балтійськими країнами або акваторією Балтійського моря.
Так чи інакше, найімовірніше, ключовим фактором є наявність у України значної кількості далекобійних БПЛА, які перевантажують російську ППО в європейській частині Росії. Москва змушена розподіляти свої потужності для захисту значної кількості стратегічних напрямків, у тому числі московського регіону. Тому питання полягає в тому, чи зможуть російські власті наростити потужності повітряної оборони, щоб захистити насамперед балтійські порти.
Читайте також: Уражено “Ярославський” НПЗ, завод з виробництва вибухівки та низку об’єктів російських окупантів – Генштаб
Схоже, що російську вразливість визначає той самий фактор, який сама Росія використовувала в атаках на українську енергетичну інфраструктуру, а Іран використовує проти американо-ізраїльської коаліції, — нездатність систем ППО протистояти масованим дроновим атакам. І якщо це так, то це погана новина для Москви. Але чи володіє Київ достатнім для цього арсеналом важких БПЛА, стане ясно в найближчі тижні.
Додаток. Географічна структура російського морського експорту нафти та нафтопродуктів, грудень 2025 — лютий 2026
| Усього | Балтійський | Чорне море | Тихий океан | Арктика | |
| нафта, тис. барелів на день | |||||
| Грудень 2025 року | 3740,00 | 1498,00 | 696,00 | 1254,00 | 281,00 |
| Січень 2026 року | 3369,00 | 1447,00 | 349,00 | 1167,00 | 407,00 |
| Лютий 2026 року | 3276,00 | 1287,00 | 491,00 | 1237,00 | 261,00 |
| нафтопродукти, тис. барелів на день | |||||
| Грудень 2025 року | 2208,00 | 1375,00 | 645,00 | 179,00 | 5.00 |
| Січень 2026 року | 2464,00 | 1555,00 | 745,00 | 168,00 | 2.00 |
| Лютий 2026 року | 2025,00 | 1185,00 | 609,00 | 200,00 | 23.00 |
| всього, тис. барелів на день | |||||
| Грудень 2025 року | 5765,00 | 2683,00 | 1305,00 | 1454,00 | 304,00 |
| Січень 2026 року | 5833,00 | 3002.00 | 1094,00 | 1335,00 | 409,00 |
| Лютий 2026 року | 5301,00 | 2472,00 | 1100,00 | 1437,00 | 284,00 |
| нафта, частка у загальному експорті | |||||
| Грудень 2025 року | 0,4 | 0,2 | 0,3 | 0,1 | |
| Січень 2026 року | 0,43 | 0,10 | 0,35 | 0,12 | |
| Лютий 2026 року | 0,390 | 0,150 | 0,380 | 0,080 | |
| нафтопродукти, частка у загальному експорті | |||||
| Грудень 2025 року | 0,62000 | 0,29000 | 0,08000 | 0,00000 | |
| Січень 2026 року | 0,63000 | 0,30000 | 0,07000 | 0,00000 | |
| Лютий 2026 року | 0,59000 | 0,30000 | 0,10000 | 0,01000 | |
| всього, частка у загальному експорті | |||||
| Грудень 2025 року | 0,470 | 0,230 | 0,250 | 0,050 | |
| Січень 2026 року | 0,510 | 0,190 | 0,230 | 0,070 | |
| Лютий 2026 року | 0,470 | 0,210 | 0,270 | 0,050 | |
| середнє за три місяці, частка у загальному експорті | 0,480 | 0,210 |
—
Опубліковано у виданні Re: Russia