Березень 2026 року став часом, коли гібридна війна Росії остаточно вийшла за межі суто воєнних операцій, вдаривши по найбільш вразливому ресурсу регіону — питній воді. Удар РФ по Дністровській ГЕС не був випадковою помилкою пілота чи технічним збоєм.
Як зазначає політична аналітикиня Маріанна Присяжнюк, це свідома операція з провокування екологічного колапсу в Молдові з метою розсварити Київ та Кишинів. Поки північ Молдови оголошує надзвичайний стан через критичне обміління Дністра, проросійські сили в Кишиневі вже розгортають праймінг, звинувачуючи Україну в «крадіжці води».
Поки Росія б’є по греблях, а її агенти впливу в молдовському парламенті вимагають від України «відкрити шлюзи», створюючи ідеальну пастку для двосторонніх відносин.
Дністер є єдиним джерелом прісної води для Молдови, і маніпуляції навколо його використання тривають десятиліттями. Ще у 2018–2019 роках молдовські соціалісти створювали слідчі комісії, щоб дискредитувати українську гідроенергетику.
Сьогодні ці старі методички дістали з архівів, але вже з урахуванням реальних ракетних ударів. Російська стратегія проста: створити фізичний дефіцит ресурсу, а потім через підконтрольні медіа та політиків спрямувати гнів спраглих громадян на сусідню Україну. Це класична операція в «сірій зоні», де екоцид стає інструментом зовнішньої політики.
Читайте також: Окупанти нанесли третій ракетний удар по мосту у Затоці
Придністров’я – «холодний актив» у грі realpolitik
Паралельно з енергетичним терором у Молдові намагаються реалізувати нову стратегію реінтеграції Придністров’я. Проте ідея запровадження міжнародної адміністрації та економічного поглинання регіону наштовхується на залізобетонну реальність: присутність російських військ та тридцятирічні схеми «чорного капіталу».
Маріанна Присяжнюк влучно порівнює Придністров’я з «матрьошкою»: з одного боку, це російський військовий актив, з іншого — інструмент гнучкого балансування для самого Кишинева. Місцеві еліти, які звикли до безкоштовного російського газу та контрабандних потоків, навряд чи зацікавлені у прозорій євроінтеграції, навіть попри складну енергетичну ситуацію.
Придністров’я залишається «холодним активом», який Кремль може активувати в будь-який момент, щоб заблокувати рух Молдови до ЄС. Російські військові там — це не просто миротворці, це «закладка» на майбутнє, яка забезпечує присутність Москви в тилу України. Дипломатичний шлях вирішення цього питання виглядає туманним, адже для Кишинева Придністров’я — це ще й інструмент внутрішнього балансування в межах «реальної політики» малої держави, яку в Україні часто схильні недооцінювати через зайвий ідеалізм.
«Холодний актив» та витік «не-плану» реінтеграції Придністров’я
Паралельно з енергетичним терором у інформаційному просторі з’явився 14-сторінковий документ «Основні підходи у процесі поступової реінтеграції», який у Кишиневі поспішили назвати не «планом», а «основою для дискусій». Цей витік розкрив справжні амбіції команди Майї Санду: демілітаризація та демократизація Лівого берега як обов’язкові прелюдії.
Бюро з реінтеграції пропонує змістити акцент зі статусу регіону на економічне поглинання через Фонд конвергенції та примус придністровських олігархів до сплати ПДВ і мит у бюджет Молдови. Схоже, Кишинів вирішив, що якщо не може вибити російські війська силою, то спробує «викупити» лояльність регіону через гармонізацію податків.
Найбільш дискусійним пунктом документа є ідея «зовнішнього управління» — перехідного періоду, коли контроль над регіоном здійснюватиме нейтральна міжнародна місія. Експерти вже охрестили це підготовкою до «кіпрського сценарію»: вступу Молдови до ЄС без де-факто контрольованих територій.
Маріанна Присяжнюк влучно порівнює Придністров’я з «матрьошкою»: з одного боку, це російський військовий актив, з іншого — інструмент гнучкого балансування для Кишинева. Поки формат «5+2» офіційно визнаний мертвонародженим, Молдова переходить до тактики «1+1», намагаючись диктувати Тирасполю умови економічного виживання.
Читайте також: росія вдарила ракетами по Одещині, є влучання у військовий обʼєкт
Коаліція охочих – відповідь Кишинева на гібридний шантаж
Проте Молдова не збирається залишатися безмовною жертвою. 23 березня 2026 року, після засідання Національної ради безпеки, президентка Майя Санду оголосила про готовність країни приєднатися до «коаліції охочих» — неформального союзу понад 30 держав, створеного весною 2025 року для підтримки України.
Тож ситуація для Кремля виглядає так, що поки російська пропаганда лякає молдован «втягуванням у війну», Санду пропонує найбільш гуманну та професійну допомогу — навчання саперів та участь у розмінуванні українських територій.
Це рішення, яке вже привітав Еммануель Макрон, не суперечить конституційному нейтралітету Молдови, але чітко позначає вектор руху Кишинева. Участь у такій коаліції — це не лише про солідарність із Києвом, а й про власну безпеку. Навчаючи українців розміновувати поля, молдовські фахівці готуються до часу, коли їм доведеться очищувати власну землю від наслідків тридцятирічної «миротворчої» присутності РФ.
Читайте також: Як радянська влада вбила село Бакота, коли на Дністрі зводили ГЕС
Кінець «пакетного» руху до Брюсселя
На фоні цих викликів перспектива спільного вступу України та Молдови до ЄС «за ручку» стає дедалі примарнішою. Процес євроінтеграції неминуче стає індивідуалізованим. Для України критично важливо не просто триматися поруч із Молдовою, а вибудовувати прямі двосторонні відносини з кожною державою-членом ЄС окремо.
Досвід з Угорщиною довів, що одна «підніжка» в останній момент може заблокувати весь пакет. Молдова має власні темпи реформ та власні гібридні ризики, і Києву варто зосередитися на власних успіхах, не стаючи заручником внутрішньополітичних гойдалок у Кишиневі.
Підсумовуючи: Дністер став лінією фронту, де екологія, енергетика та кібершпигунство DarkSword сплелися в один вузол. Україна має бути готова до того, що тема «водного дефіциту» буде роздмухуватися Москвою з новою силою перед виборами в Молдові. Нам потрібно не лише захищати свої ГЕС від ракет, а й захищати інформаційний простір від маніпуляцій, які намагаються перетворити жертву агресії на «екологічного агресора» в очах сусідів.
—