Зараз превалює думка, що іранська влада – це хаотичний набір людей та ідей. Але мені здається, це якщо не повністю помилкове, то явно перебільшене твердження
Відразу скажу, я не іраніст, але я непогано розумію, як працюють механізми влади і в своїх судженнях я виходжу, перш за все, саме з цих знань.
1. Зараз ми бачимо, що кістяк тих, хто приймає реальні рішення в Ірані, поставив перед собою єдину задачу: зберегти владу. Це єдина ціль, якій підпорядковані всі їхні дії
А вони, своєю чергою, зводяться до двох головних задач: не допустити жодних протестів всередині та не допустити наземної операції.
2. Щодо внутрішнього питання: не допустити протестів, то тут вся робота державного апарату зводиться до двох аспектів: залякування і не допущення голоду. В цілому, поки влада в тій чи іншій мірі справляється з цими питаннями. Ми не бачимо вуличних протестів і ми не бачимо мародерства. І перше, і друге можливе лише в той момент, коли в силу різних обставин каральні органи відступають в сторону, а їх квазізамінники (опозиція, бандити, тощо) свідомо чи несвідомо не можуть або не хочуть втручатися в ситуацію. Звичайно, ще зарано робити висновки. Але поки репресивний апарат і система забезпечення продовольством не дають вагомих збоїв. Без цього, ніякої внутрішньої революції не буде.
3. Поки, у внутрішній політиці, невідомим фактором залишається розкол еліт. Відмова 8 учасників зборів по обранню нового лідера брати участь в цій процедурі, лист з- за ґрат одного з найвідоміших опозиціонерів – це важливо, але поки є лише фоном. Але ми маємо розуміти: у режима є два варіанти збереження влади: нічого не змінювати або під гаслами єдності країни очолити той процес, який пропонує опозиція: з тюрми – створити установчі збори і дещо переформатувати систему. Зараз, схоже, це є головною дискусією тих, хто має можливість приймати якісь рішення.https://googleads.g.doubleclick.net/pagead/ads?gdpr=0&client=ca-pub-6171866453081085&output=html&h=280&slotname=5675869019&adk=436027668&adf=133712981&pi=t.ma~as.5675869019&w=780&fwrn=4&fwrnh=0&lmt=1772916322&rafmt=1&armr=3&format=780×280&url=https%3A%2F%2Fcensor.net%2Fua%2Fblogs%2F3604112%2Fchomu-ran-prodovju-udari-po-sus-dah-do-chogo-tut-tramp&fwr=0&rpe=1&resp_fmts=3&aieuf=1&aicrs=1&uach=WyJXaW5kb3dzIiwiMC4xLjAiLCJ4ODYiLCIiLCIxMDkuMC41NDE0LjEyMCIsbnVsbCwwLG51bGwsIjMyIixbWyJOb3RfQSBCcmFuZCIsIjk5LjAuMC4wIl0sWyJHb29nbGUgQ2hyb21lIiwiMTA5LjAuNTQxNC4xMjAiXSxbIkNocm9taXVtIiwiMTA5LjAuNTQxNC4xMjAiXV0sMF0.&abgtt=6&dt=1772958628327&bpp=10&bdt=23611&idt=10&shv=r20260305&mjsv=m202603030101&ptt=9&saldr=aa&abxe=1&cookie=ID%3D2158db7815b2db7f%3AT%3D1751269533%3ART%3D1772958560%3AS%3DALNI_MbyT43TRJ4q0ZQ6qnrXVHFygpsJpQ&gpic=UID%3D000010e9bb0e447b%3AT%3D1751269533%3ART%3D1772958560%3AS%3DALNI_MbRGBodfCSKrhmrJ8cAqffxWnqhYA&eo_id_str=ID%3D495efc7f7745b8d7%3AT%3D1767208679%3ART%3D1772958560%3AS%3DAA-AfjYCTlzZx4i6ltjKjAUMvL4v&prev_fmts=0x0&nras=1&correlator=82917468486&frm=20&pv=1&rplot=4&u_tz=120&u_his=8&u_h=768&u_w=1366&u_ah=728&u_aw=1366&u_cd=24&u_sd=1&dmc=2&adx=120&ady=1418&biw=1349&bih=568&scr_x=0&scr_y=0&eid=31096886%2C42531706%2C95378429%2C95379484%2C95381340%2C95381489%2C95383700%2C95384715%2C95382196%2C95340253%2C95340255&oid=2&pvsid=6427984491226122&tmod=924860823&uas=0&nvt=1&fc=1920&brdim=0%2C0%2C0%2C0%2C1366%2C0%2C1366%2C728%2C1366%2C568&vis=1&rsz=%7C%7CeEbr%7C&abl=CS&pfx=0&fu=128&bc=31&bz=1&ifi=2&uci=a!2&btvi=1&fsb=1&dtd=130
4. З великою долею імовірності можна допустити, що головні гравці пробують залишатися в тіні і тих кого ми бачимо на вершині піраміди є фігурами, яким багато хто серед дуже умовних “сірих кардиналів”, відводить тимчасовий статус. Поте всі світові війни- революції показують, що всі ці розрахунки неймовірно умовні.
5. Щодо зовнішньої ситуації, то ті люди, які зараз віддають накази, схоже, керуються одним принципом: не допустити наземної операціі, як найбільш імовірного джерела знищення режиму. Виходячи з цієї точки зору, обстріли всіх сусідів є доволі логічними. Адже, плюс-мінус зрозуміло, що місяць такого життя примусить всіх тиснути на США зупинити війну.
Я вже писав, у Трампа є два варіанти або місяць бомбити Іран і потім оголосити перемогу, бо знищений ядерний і балістичний потенціали. Або ж після місяця бомбардувань ще на пару місяців ввійти в наземну операцію з багатьма непередбачуваними наслідками. Повторюся, режим в Тегерані вважає, що головна ціль збереження в тому чи іншому вигляді, цього самого режиму. А тому їхня ставка полягає саме на максимальній ескалаціі заради деескалації.
6. Виходячи з цього, ми можемо дуже обережно зробити кілька припущень:
– ескалація триватиме, як мінімум, кілька тижнів ( все залежить від інтенсивності знищення цілого ряду обʼєктів в Ірані;
– Іранська верхівка теоретично може піти на косметичне переформатування системи заради збереження влади і під гарантії США, якщо в межах системи відбудеться внутрішній переворот, який передбачатиме збереження влади нинішніми “сірими кардиналами”. І головне гасло буде “збереження країни і не допущення іракського сценарію”. Не факт, що це відбудеться, але поки це головний сценарій і для частини правлячої верхівки в Ірані та для США.
– При цьому, головним невизначеним питанням є те, як далі функціонуватиме нафтогазова галузь. Багато в чому, заради контролю над нею і була розпочата ця війна ( як мінімум зі сторони США). А відтак, гарантії від США можливі перш за все в тому випадку, якщо американці отримують контрольний доступ до цього ринку.
– Найгіршим розвитком для всіх є наземна операція. Це розуміють в Ірані і на це, схоже , весь розрахунок частини іранських еліт. Але, як відомо, перший постріл ламає всі плани на війну. А тут вже пролунали тисячі тих самих пострілів.
Вадим Денисенко
Джерело: https://censor.net/ua/b3604112