Де зараз знаходиться Китай на технологічній мапі, і де йому ще є що наздогнати? Ознайомтеся з досягненнями Китаю на сьогоднішній день.
Не можна заперечувати, що Китай стрімко розвивається як технологічний гігант. Роками ми спостерігали, як місцеві компанії трансформуються вражаючими темпами, наздоганяючи, а подекуди й випереджаючи своїх західних конкурентів. У деяких випадках цей агресивний ривок викликав реакцію у вигляді санкцій, зокрема з боку США проти Huawei. По суті, ці обмеження мали на меті заблокувати доступ до критично важливих технологій та обмежити продаж продукції за кордон.
Сьогодні санкційна політика поширюється й на штучний інтелект, зокрема на доступ до передового обчислювального обладнання та літографічних машин. І хоча Китай винахідливо обходить ці бар’єри, орендуючи хмарні потужності за межами країни чи використовуючи мережу посередників для придбання необхідних компонентів, повністю закрити ці прогалини виявляється значно складніше. Саме тому не дивно, що протягом багатьох років Пекін уважно придивляється до Тайваню — глобального центру виробництва електроніки. Для Китаю контроль над цією територією означав би стратегічний прорив, здатний миттєво вирішити частину його технологічних проблем.
Втім, швидкий розвиток китайських компаній відчувається практично у всіх сферах. І хоча у деяких напрямах Китай усе ще відстає, темпи його наздоганяння свідчать, що це може статися значно швидше, ніж прогнозували аналітики. При цьому сценарій з Тайванем не є єдиним. Китай довів, що здатен будувати конкурентні технології й без прямої агресії. Інша справа, що він не надто переймається такими “дрібницями”, як дотримання патентних прав, і часто готовий використовувати будь-які засоби — від копіювання до прямого промислового шпигунства.
Китайські літографічні технології
Усім добре відомо, що Тайвань, Південна Корея та США є світовими лідерами у виробництві напівпровідників. Але далеко не всі замислюються над тим, що навіть найсучасніші чипи створюються на обладнанні європейського виробництва. Йдеться, звичайно, про нідерландську компанію ASML, яка є єдиним у світі постачальником найскладніших машин для виготовлення кремнієвих пластин. Їхня технологія EUV (екстремальна ультрафіолетова літографія) дозволяє створювати транзистори менше ніж 7 нм, а сьогодні мова йде навіть про 2 нм.
Фактично ASML утримує монополію у цій сфері. Жоден завод з виробництва мікросхем, ані тайванська TSMC, ані південнокорейська Samsung, не обходиться без їхніх EUV-машин. Китай же опинився поза грою: через санкції йому заборонено купувати обладнання ASML, а значить, шлях до EUV для Пекіна перекритий. У результаті китайські компанії змушені працювати з технологією DUV (глибоке ультрафіолетове випромінювання), яка зазвичай дозволяє оптимально виробляти чипи на рівні близько 14 нм.
Теоретично нижчі техпроцеси можливі й на DUV, але ціна питання зростає в рази. Потрібне багатократне маскування, додаткові кроки та складні інженерні обхідні рішення. Приклад — чип Huawei Kirin 9000S, створений на основі 7-нм, а за неофіційними даними й 5-нм процесу. Це технічний прорив, але водночас показник того, наскільки складно і витратно Китаю.
Водночас Huawei активно працює над власним аналогом EUV. Китайські інженери роблять ставку на метод LDP (лазерно-індукована плазма), на відміну від технології LPP (лазерно-створеної плазми), яку застосовує ASML. Перші випробування заплановані вже на третій квартал цього року, а якщо проєкт виявиться успішним, масове виробництво може стартувати не раніше 2026-го. У такому разі ситуація на глобальному ринку напівпровідників кардинально зміниться, і монополія ASML вперше за десятиліття опиниться під реальною загрозою.
Китайські процесори та відеокарти
Саме тут на сцені з’являються Loongson (процесори) та Moore Threads (відеокарти). Ще кілька років тому їхні продукти були радше приводом для жартів і новинних заміток у стилі «дивіться, що там у Китаї знову зробили». Але ситуація змінилася: хоч вони й досі не здатні напряму конкурувати із західними гігантами, прогрес очевидний і дедалі більше цінується навіть поза межами КНР.
Флагман серед серверних рішень — Loongson 3E6000 (серія 3C600): 64 ядра, 128 потоків, 32 МБ кешу. За продуктивністю його порівнюють з Intel Xeon 8380 (40 ядер / 80 потоків, випущений ще у 2021 році). У споживчому сегменті також відбулися зрушення. Цьогоріч компанія представила Loongson 3B6600 — восьмиядерний чип із вбудованою графікою, підтримкою DDR5 та PCIe 4.0. Його рівень можна зіставити з процесорами Intel чотирирічної давності. Для Китаю це серйозний прорив, навіть попри те, що обмеження технологічного процесу досі відчутні (7-нм модель Loongson 3A7000 з’явиться лише цього року), а сумісність із Windows залишається фактично на експериментальному рівні.
У графічному сегменті варто згадати ще одну амбітну компанію — Lisuan Technology, яка цього року презентувала GPU, виготовлений на базі 6-нм техпроцесу. За заявами розробників, він мав би конкурувати з GeForce RTX 4060, але перші тести виявилися значно скромнішими. Водночас це показує головне: Китай нарешті перестав бути лише споживачем чужих розробок і починає створювати власну екосистему процесорів і відеокарт.
Китайський штучний інтелект
Трохи більше року тому Ліньвей Дін, громадянин Китаю, який працював у Google, був заарештований за підозрою у крадіжці комерційних секретів штучного інтелекту та прихованій співпраці з китайськими компаніями. Викрадені матеріали включали не лише програмне забезпечення для навчання великих мовних моделей (LLM), але й дані, пов’язані з апаратною інфраструктурою. І це далеко не єдиний подібний випадок. Просто не кожного шпигуна встигають спіймати за руку.
Саме таким шляхом можна швидко “надолужити” десятиліття власних досліджень і розробок. Показовий приклад — модель DeepSeek R1, яка, за офіційною версією, обійшлася всього в кілька мільйонів доларів, а не в мільярди, як у західних конкурентів. Але незалежні розрахунки свідчать: реальна вартість навчання перевищувала мільярд. Більше того, на початку цього року OpenAI відкрито звинуватив DeepSeek у крадіжці технологій для навчання моделі R1. Цікаво, що на цьому тлі сам OpenAI спокійно використовує чужі дані, у тому числі захищені авторським правом, для власних моделей. Подвійні стандарти? Безумовно.
Спершу світ захопився можливостями DeepSeek, але ейфорія швидко змінилася підозрами. Китайський штучний інтелект звинуватили у незаконному зборі даних і їхньому передаванні до державних структур КНР. У результаті з’явилися прямі заборони на використання DeepSeek з міркувань кібербезпеки.
Адміністрація Дональда Трампа ще раніше запровадила низку обмежень на доступ Китаю до американських технологій, зокрема високопродуктивних прискорювачів ШІ. Але, як я вже зазначав раніше, ефективність цих заходів залишалася сумнівною. Навіть Дженсен Хуанг, генеральний директор NVIDIA, заявив, що китайським військовим нібито не потрібні американські чипи. Його аргументи — не альтруїзм, а прагматичне лобіювання: ринок Китаю занадто великий, щоб від нього відмовитися.
У підсумку США пішли на поступки: NVIDIA отримала дозвіл продавати на китайський ринок спеціально «урізані» прискорювачі H20 та професійні відеокарти RTX Pro. Для самого Дженсена це шанс зберегти бізнес у Китаї та водночас стимулювати подальше зростання компанії. Для Вашингтона ж це виглядає як своєрідний компроміс: начебто санкції діють, але насправді двері для китайського ринку залишаються відчиненими.
Чи зможе Китай перегнати Захід у плані технологій?
Наразі обидві держави відкрито демонструють свою технологічну мускулатуру, паралельно посилюючи санкційний тиск. Не можна заперечувати: у багатьох напрямах Китаю ще доведеться пройти довгий шлях. Так, у сфері штучного інтелекту прогрес вражаючий, але коли мова заходить про критично важливі технології — насамперед літографію — Пекін стикається з бар’єрами, які поки що не здатен подолати самостійно. І все ж очевидно: Китай не зупиниться ні перед чим, аби пришвидшити свій технологічний розвиток.
За кулісами активно обговорюється тема промислового шпигунства. Викрадення технологічних секретів — давно не виняток, а буденність, особливо якщо йдеться про китайські організації. Достатньо згадати постійні повідомлення про атаки китайських хакерів на Тайвань чи на інші стратегічні цілі. Цікаво, що ґрунт для цього шпигунства створювали й самі Сполучені Штати: той факт, що Microsoft роками залучала китайських інженерів для роботи над проєктами, критично важливими для Пентагону, виглядає щонайменше парадоксально. І лише після резонансних журналістських розслідувань ситуація почала змінюватися.
Історія жорстоко нагадує нам, що падіння старої імперії майже завжди пов’язане з протистоянням із новою. Хочеться вірити, що цього разу все інакше, і такий драматичний сценарій не стане реальністю в наші дні. Особисто я волів би, аби зіткнення Сходу і Заходу відбулося виключно на технологічному фронті — у вигляді конкуренції в ШІ чи мікроелектроніці, а не на берегах Тайваню під акомпанемент військових кораблів.
Юрій Свєтлік
Джерело: https://censor.net/ua/b3579281