Почалася війна.
Всі здорові (та навіть не зовсім здорові) чоловіки взяли до рук зброю та пішли на фронт, бити ворога.
Всі!
В селах лишилися тільки сивобороді старці та обмежено придатні трактористи, вирощувати хліб та продукти для армії.
У містах лишилися так само обмежено придатні та незамінні спеціалісти, заброньовані для роботи на критично важливих для Армії підприємствах та інфраструктурі. Це електрики, транспортники, спеціалісти вузького профілю та деякі інші.
Заводи та фабрики терміново перевели на військові рейки.
Замість чоловіків, які пішли на фронт, на роботу почали брати жінок та дітей. Штампувати гільзи, патрони, міни.
Виготовляти та ремонтувати танки, літаки, бронетранспортери.
Паяти плати на дрони та дистанційних роботів.
Шити уніформу, рюкзаки, військове спорядження. Безкоштовне для тих хто на фронті.
У багатіїв почали реприватизувати джипи для еваків, бусики для тилових служб, мотоцикли та іншу техніку.
Спортзали, нічні клуби, барт, ресторани, дискотеки закрили в перші ж дні. Дивно було б якби хтось веселився в час, коли хлопці помирають в нелюдських умовах…
Населення обклали єдиним військовим збором в розмірі 25% прибутку.
Бізнес – 50%.
Все для Армії!
Все для перемоги!
Кожному депутату призначили підопічну військову Бригаду, яку він мусить забезпечувати всім необхідним. У разі коли не справляється, депутат має скласти повноваження та піти на фронт простим штурмовиком.
Міністри мають опікуватися підприємствами, що працюють на ЗСУ. Організовувати їхню роботу, постачання та все інше. Не справляється? Дивись вище!
Поліція, пожежники, медики та інші соціальні служби мають проводити ротації по 4 місяці в зону дотичну до ЛБЗ. Забезпечувати порядок, гасити пожежі, рятувати поранених та постраждалих.
Вся країна, ВСЯ! країна працює на перемогу!
Жоден не стоїть осторонь.
За відмову виконувати свій конституційний обов’язок – кримінальна відповідальність.
За висловлювання в підтримку ворога, за прояви сепаратизму – пожиттєвий строк на виправних роботах.
За зраду та роботу на ворога – смертна кара.
***
Ось так живе Україна в стані війни, чи у воєнному стані, чи у військовому, чи як там ще вигадують заброньовані адвокати ухилянтів, аби виправдати злочини та бездіяльність своїх підопічних.
Чи не живе?
Як так?!!
Хіба так може бути, що одні воюють незмінно, а інші не бачать своїх дітей та дружин по півроку та більше?
Та ну, не розказуйте!
Не може такого бути!
У нас же війна!
У ВСІХ НАС війна!
А не лише в солдатів, волонтерів та їхніх родин…