Не забули, який полководець, меценат, поет, князь Священної Римської Імперії та патріот рідного краю у нас зображений на паперовій купюрі номіналом в 10 гривень? Ця історія – саме про нього.
У православному християнстві анафема — це крайня форма церковного осуду, яка означає повне відлучення людини від Церкви, її Таїнств та церковного спілкування. Оголошується вона не індивідуальним священником, а вищими церковними інституціями: Архієрейським собором Помісної Церкви (такої, до прикладу, як УПЦ або ПЦУ на сьогодні); Вселенським Патріархом Константинопольським (якщо її визнають інші Церкви); Інші автокефальні Помісні Церкви в межах своєї юрисдикції (тобто на свою паству). Давайте подивимося, як московити свого часу проголосили анафему українському гетьману Івані Мазепі, борцю за незалежність України від московського царя.
Не дивно, що ними було порушено основні церковні канони:
• Анафема накладена не за рішенням церкви, а за наказом царя Петра І у зв’язку зі звинуваченням у “зраді православного царя”, “порушенні присяги” й “союзі з єретиком-католиком Карлом XII” та переходом гетьмана на бік шведського короля в ході Великої Північної війни (тобто, за політичними мотивами);
• Анафема накладена без соборного рішення православної церкви;
• У православній традиції анафема оголошується лише після тривалого заклику до покаяння та невиправлення. Ясно, що ніхто з такими закликами до Мазепи не звертався;
• Анафема — не прокляття (як це виглядає у текстах москви), а офіційне оголошення про розрив духовного спілкування з Церквою через важкий, непокаяний гріх;
• Іван Мазепа був і залишився до своєї смерті прихожанином Вселенського патріархату (тобто, була порушена юрисдикція: від церкви відлучили «чужого» вірянина).
У зв’язку із цим жодна церква, крім РПЦ, не визнала цю анафему, а ПЦУ в 2018 році визнала її неканонічною і служить молебни за гетьмана Івана Мазепу і упокій його душі.
У вересні 2018 року Вселенський патріархат після початку Надання автокефалії Українській православній церкві повідомив, що ніколи не визнавав неканонічної анафеми, яка була накладена на українського гетьмана Івана Мазепу Російською православною церквою.
І тільки в Російській ПЦ щороку 27 червня продовжують проклинати «диявола, а не людину, триклятого відступника Мазепу». Що, власне, після всього, що творить російська федерація, вже давно нікого не дивує.
З церковної точки зору, анафема (відлучення від Церкви) оголошується за такі гріхи, які вважаються смертними, явними й непокаяними. Серед них: єресі, тяжкі злочини проти людей, відкрите богохульство тощо.
Чи можуть бути підставами для проголошення анафеми такі причини:
• Відкрите і тяжке порушення заповіді “Не вбивай” — (наприклад, агресивна війна проти України, яка призвела до десятків тисяч жертв серед мирного населення);
• Зруйнування храмів, викрадення та переслідування духовенства, захоплення церковного майна на окупованих територіях;
• Пропаганда брехні, ненависті, виправдання насильства (гріх брехні, підбурювання до зла);
• Відсутність покаяння за вчинені злочини.
Безумовно. В історії Церкви подібні дії вважалися достатніми для оголошення анафеми (наприклад, імператорів, які переслідували Церкву, єретиків, великих гонителів).
Віктор Делюрман