У травні 1991 року космонавт Сергій Крикальов полетів на орбітальну станцію «Мир». Він летів як представник «наддержави», яка хотіла ще раз продемонструвати світові свою велич. Та от біда — поки він крутився над Землею, та сама держава розвалилася. СССР зник, його міністерства зникли, фінансування зникло. І головне — зник інтерес до самого космонавта.
Про нього просто забули.
Не тому, що не могли зв’язатися. Не тому, що не хотіли. А тому, що було не до нього. Внизу дерибанили владу, підприємства, ресурси — космос і живий мужик у скафандрі нікого не хвилювали. Усі були зайняті приватизацією «всього». Імперія завжди була щедра на паради, але економна на порятунок.
311 днів він провів у невагомості. Їв залишки їжі, лагодив обладнання, чекав ротації. А її все не було. Зрештою, Німеччина заплатила $24 мільйони, щоб відправити на «Мир» свого інженера — і тільки тоді Крикальова спустили назад. Не тому, що згадали. А тому, що хтось викупив місце.
Коли він вийшов із капсули 25 березня 1992-го, то виглядав як привид імперії, якої вже не існувало. Виснажений, блідий, ледве стоїть на ногах. У скафандрі з написом «СССР» — країни-примари. Але ця історія — не про героїзм. Це історія про систему, яка витерла ноги об людину, а потім дала їй значок і посаду.
Бо що зробив Крикальов далі?
Пішов у владу. Очолив пілотовані програми «Роскосмосу». Представляв Росію на міжнародному рівні. І, звісно, не забує цілувати каблуки путіна. Був його довіреною особою на виборах. І донині — один із чиновників системи, яка давно вже не літає, а імітує космос на землі.
Росіяни забули космонавта — і він їм за це віддячив кар’єрою. Імперія зжерла людину — і та сама людина тепер служить «верой и правдой». Вони забувають не тільки космонавтів. Вони забувають усіх. У цьому й полягає суть системи, де кожен — це витратний матеріал. А якщо вижив — не сперечайся, не згадуй, просто стань гвинтиком. Як зробив він.
Історії з інтернету