Масовані атаки “шахедів” по українських містах – це, звісно, насамперед елемент психологічної війни проти України, спосіб залякування населення і тиску на українське військово-політичне керівництво, на наших західних партнерів, на американську адміністрацію. Так само діяли нацисти в роки Другої світової війни, коли бомбили Британію, так само чинили союзники, коли бомбили Німеччину. Це зрозуміло.
Але є тут і інший бік медалі. Наш. Варварські нальоти на Одесу, Харків, Дніпро, нальоти на Київ демонструють безпорадність нашої протиповітряної оборони, нездатність закрити небо від тихохідних і помітних іранських дронів. Так, частина шахедів збивається мобільними групами, але далеко не всі, і руйнування, пожежі, загибель людей не приховаєш.
Тут справа не в тому, що партнери нам дають недостатню кількість система ППО – у партнерів просто фізично немає такої кількості зенітних ракет, щоб щоночі відбивати атаки сотні дешевих дронів. Проблема в тому, що ми за два з половиною роки, відколи шахеди з’явилися в нашому небі, так і не знайшли ефективного способу боротьби з ними, не створили свої дешеві зенітні ракети, не зробили свої дрони-перехоплювачі.
Так, постійно анонсується «ось-ось» поява чергової вундерваффе, по єдиному марафону зграями літають чергові «винаходи» чергових українських «винахідників», але на виході – нуль. Тому горять будинки, гинуть люди, і наші позиції на переговорах стають дедалі гіршими і гіршими. Тому що слабаків ніхто не любить.
А в чому причина, запитаєте ви? – У тому, що держава самоусунулася від вирішення ключового завдання створення противодронової оборони. Замість серйозних державних програм, консолідації зусиль усіх українських інженерів (а їх небагато насправді), ми бачимо гучний піар, «медійність» і роздачу «грантів» по п’ять тисяч доларів гаражним «винахідникам». Так воно не працює, друзі.
Юрій Касьянов
Джерело: https://censor.net/ua/b3543939