Недоречна законотворчість – мода часу?

“Показники розкриття” злочинів впали через нестачу ресурсу, але найбільша проблема попереду – експерт

08/02/2023 AA 0

Через високу залученість органів системи Міністерства внутрішніх справ до реагування на виклики воєнного стану на території України знизилися результати розслідування інших злочинів, які продовжують скоювати […]

Фото:

Законодавцям прямо в розпал війни закортіло проекспериментувати з процедурами регулювання підприємницької діяльності. Наслідком чого стало карколомне просування законопроекту 6013 «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період».

Практично кожна країна, яка в тій чи іншій формі проходить стадію війни (військових дій), рано чи пізно опиняється перед необхідністю нового погляду на законотворчу практику, що об’єктивно обумовлюється реаліями життя.

Якщо під час «спокійної» (невійськової) стадії розвитку суспільства та держави законодавці можуть собі дозволити певним чином «розслабитися» та поухвалювати купу відверто безглуздих популістських законів, здебільше експериментально-толерастичного характеру, які лишень ускладнюють форми правового регулювання або роблять їх відверто безглуздими та сміховинними, то під час війни виникає природньо тверезий та адекватний погляд на регулюючі норми і відсутність прагнення недолуго експериментувати. 

Багато дослідників методології та впровадження законів «військового часу» погоджуються з тим, що такі акти є найбільш виваженими, розумними, досконалими, зрозумілими, на рівні військових статутів – це можна а це не можна на рівні простих інструкцій та, як нині модно казати «скриптів» та катехізисів. 

Читайте також: Про «скрутки» і профанацію. За мотивами фінального звіту ТСК Верховної Ради по «скрутках»

При цьому розумним є те, що саме з врахуванням цих обставин (безальтернативності рішень та їх детермінованої жорсткості) правові системи переважної більшості країн забороняють внесення змін до базових, органічних законів (зокрема, конституцій), аби упередити невиправдану «прямоту» військовими віяннями та потребами. 

Загалом це природньо, що під час війни не має потреби займатися законоекспериментальною маячнею – право потребує чітких формулювань, зрозумілих кожному в буквальному сприйнятті. 

Однак, на превеликий жаль, з цього правила є і свої прикрі винятки. Законодавцям прямо в розпал війни закортіло проекспериментувати з процедурами регулювання підприємницької діяльності. Наслідком чого стало карколомне просування законопроекту 6013 «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період».

Цей законопроект було внесено цілим сонмом законотворців ще з вересня 2021 року (тобто, коли про війну ніхто навіть і не підозрював). 

12 січня 2023 року законопроект було ухвалено в першому читанні, щоправда, з застереженням про необхідність його доопрацювання та врахування правок і заперечень (вже цим законодавець опосередковано визнав явну недосконалість пропонованих змін).

Законопроект передбачає «перетворення» підприємств в господарські товариства протягом 7 років («перехідний» період).

Акт визначає перелік основних обов’язків посадових осіб та юридичних осіб; право господарського відання / оперативного управління «замінюється» на право користування (оренди) та управління майном:

  • До Цивільного кодексу України щодо управління майном юридичною особою після передачі від засновника, забезпечення можливості отримати речові права на чуже майно; 
  • Пропонується нова організаційно-правова форма – «об’єднання юридичних осіб»;
  • Пропонуються зміни в частині виникнення корпоративних прав, визначення обмежень;
  • Передбачаються численні зміни для держсектора (виключення з Цивільного кодексу України державних, комунальних та спільних комунальних підприємств; придбання права власності на майно під контролем держави тощо);
  • Наявні інші зміни до Цивільного кодексу України, законів що регулюють питання оренди державного та комунального майна, реєстрацію юридичних осіб, тощо; 
  • Передбачається заміна термінів  «право господарського відання» и «право оперативного управління» на визначення приватного права щодо використання, оренди та управління чужим майном, 

І найголовніше – передбачається припинення дії Господарським кодексом України.

Можна вже спостерігати очевидно негативні наслідки ухвалення законопроекту (для зручності ми їх скомпонували за групами):

1.

Відмова від права господарського відання та оперативного управління, на яких побудована діяльність державних органів, підприємств, установ. Фактично, пропонується повна трансформація та перегляд структури державної та комунальної власності, перехід до приватної власності без врахування ризиків таких глобальних перетворень в умовах війни (наголошуємо, що законопроект було розроблено ще до війни на «мирних» засадах і він не може враховувати «військову складову»). 

Пропоновані зміни – це перспектива повної руйнації державного та комунального сектору економіки під час воєнного стану, коли навпаки, має бути забезпечено підтримання зайнятості, функціонування економіки тощоЧитайте також: Як держава «карає» за прибутковість культурні інституції: історія Довженко-Центр

2.

Скасування (відміна дії) Господарського кодексу України – це взагалі відверте безглуздя та пряме «шкідництво».

Разом з втратою чинності Господарським кодексом України, фактично, припиняє свою дію Господарський процесуальний кодекс України, що призведе до зупинки роботи господарських судів та створить колапс цієї ланки судової системи (на наше переконання найбільш організованої, чіткої, системної та виваженої сфери судочинства серед інших галузей права).

У результаті скасування Господарського кодексу державні та комунальні установи та організації перестають бути носіями обмежених речових прав на майно статутного типу. Фактично проект пропонує повернення до досвіду початку 1990-х, коли функціонували «довірчі» та «орендні» підприємства (державні та комунальні установи як власники закріпленого за ними майна або орендарі чи довірчі управителі). Крім численних організаційно-реєстраційних процедур (зачеплять понад 250 тис. суб’єктів господарювання), скасування Господарського кодексу України зруйнує усю судову та правозастосовчу практику Цивільного та Господарського кодексів у сфері договірного права. 

Це призведе до численних спорів вже навіть з дрібних приводів оцінки дефініцій: приводу понять «суб’єкт господарювання», «господарські відносини», «сфера господарювання», які залишаються в сотнях законів, але позбавляються деталізації та єдиного розуміння. Практичні наслідки зловживань та правової нестабільності не складно спрогнозувати.

Більше того, самі намагання зруйнувати цілу галузь права (галузь господарського права) виглядають дещо дивними та насторожуючими: ухвалюючи Господарський кодекс, законодавець висловився щодо вектору руху в напрямі усталеної європейської методології створення та застосування правових норм – в напрямі кодифікації та концентрації норм за предметом і галуззю регулювання, коли всі норми, які регулюють галузеві відносини – збираються та містяться в одному нормативному акті, на єдиних засадах та принципах застосування. 

Приміром, коли Господарський кодекс України набував чинності, то втратили чинність Закони України «Про підприємства в Україні» та «Про підприємництво» (позаяк всі регулівні норми згаданих Законів «перетекли» до Господарського кодексу України і опинилися сконцентровано «під одним дахом»).

За аналогічних підстав (кодифікація та концентрація законодавства) побудовані всі інші кодекси України, від Кримінального до Повітряного, Податкового та Кодексу України з процедур банкрутства тощо, і час показав вірність та правильність саме такого методологічного підходу (існування «єдиної книги» з усіма нормами по певному питанню, за аналогією з принципом «єдиного вікна», де користувач адміністративних послуг всі питання вирішує не нишпорячи по десяткам інстанцій а звернувшись в одну «точку»).

Теоретики законодавства і це питання вважають вкрай корисним, позаяк так навіть виникає певне сприйняття єдності держави та законодавства (а відтак і нації) без недоречних «шорханій» по заплутаним коридорам та карколомним переходам між різними галузями законодавства.

Тому самі навіть розмови про «скасування» одного з найважливіших галузевих нормативних актів України рівня «конституційного закону» є недоречним та прямо шкідливим з усіх позицій. 

Читайте також: Чергова дикість в суддівській системі України: Один з головних суддів країни виявився громадянином Росії

3.

Законопроектом (у разі його подальшого впровадження) порушуються умови захисту комерційної таємниці/конфіденційної інформації. Підприємства всіх форм власності зобов’язуються оприлюднювати на власному сайті інформацію, яка не відноситься до публічної. 

Зокрема, підприємство має розкрити статут, положення про органи управління та контракти з посадовими особами, рішення наглядової ради, річну звітність, перелік афілійованих осіб тощо. Інформація та документи оприлюднюються за останні 5 років. 

Крім цього, розкриття відомостей про виробничі потужності підприємства, розміщення обладнання, проекти, договори (контракти) з посадовими особами та інших стратегічно важливих даних є вкрай загрозливим в умовах війни, коли першими цією інформацією скористаються спецслужби держави-агресора, особливо, коли підприємство займається, приміром, оборонними (або подібними ним) замовленнями: можна лише уявити, яким «подарунком» для ворога буде розкриття відомостей про конкретне місцезнаходження потужностей, скажімо, танкоремонтного заводу або кола його посадових осіб та їх ідентифікацію. 

Навіть, не обов’язково аби підприємство виконувало безпосередні «оборонні» замовлення, це може бути пересічне підприємство інфраструктури, таке як енергопостачальна компанія, водоканал тощо, або ж військовий госпіталь – відомості, які пропонується розголошувати – знати ворогу та широкому загалу зовсім ні до чого.

Наголошуємо, що наразі навіть не всі реєстри (в тому числі реєстр судових рішень, реєстр підприємств та організацій України, портал «Судова влада України» тощо) не поновили свою роботу в повному обсязі (вони всі були зупинені в момент початку війни саме з міркувань забезпечення конфіденційності). І така інформація не може бути поширена – всі ми можемо навести десятки прикладів, коли доступність до інформації про «перших осіб» підприємств та організацій робила таких осіб мішенню для терористів з російської федерації. 

Запровадження такої норми є порушенням права на комерційну таємницю та конфіденційну інформацію, а також є порушенням основоположних прав і свобод людини і громадянина.

Читайте також: В Раді зафіксовано новий рекорд з кнопкодавства: одночасно порушили Конституцію 10 нардепів

4.

Безпідставно та недоцільно зменшується нижня межа вартості правочину для обов’язкового погодження керівництвом підприємства. Закріплюється правило обов’язкового погодження правочину підприємства, якщо ринкова вартість предмета такого правочину становить 10% і більше вартості активів підприємства (наразі для товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю вартість правочину для обов’язкового узгодження встановлена на рівні 50% вартості чистих активів товариства). 

Такі зміни істотно ускладнять процедуру ухвалення оперативних управлінських рішень та розпорядження активами.

5.

Запроваджується «правовий архаїзм» із надання права виконувати функції управління юридичними особами виключно «конкретним» фізичними особам (припускаємо, що це робиться з намаганням «сконцентрувати» відповідальність в руках конкретної фізичної особи під приводом розповідей про «боротьбу з олігархами, які ховають кошти в офшорних конторах»). 

Це повне безглуздя, адже ніхто не заважатиме такій фізичній особі перебувати за межами досягнення Україною та виконувати свої функції з-за кордону, шляхом використання електронних підписів та інших телекомунікаційних можливостей, або ж, припускаємо, що пошириться (точніше) поновиться давня практика 90х років минулого століття, коли функції «управляючого» надавалася відвертим бомжам (яких на момент «призначення» на посаду навіть не було вже в живих).

При цьому унеможливлюється призначення юридичних осіб до органів управління інших юридичних осіб, що є розповсюдженою та зручною практикою для холдингів із різними бізнесами. На практиці застосовується механізм передачі повноважень виконавчого органу підприємств стороннім організаціям, які часто є більш професійними у відповідних сферах бізнесу, що прийнято в розвинутих європейських країнах (Нідерланди, Німеччина, Великобританія тощо).

Цей «управлінський аутсорс» рятує та дозволяє рятувати від скрути значні активи, коли управління здійснює колектив (команда) однодумців, сконцентрованих однією ідеєю. Навіть за аналогією в державі найважливіші рішення ухвалюються колегіально (Верховна Рада України, Рада національної безпеки та оборони України, Кабінет Міністрів України тощо), то чому та за яких мотивів від такого розумного та історично випрацьованого механізму слід відмовлятися під час управління підприємствами та холдингами?

Пропонована редакція є негативною для подальшого розвитку підприємництва в Україні та виглядає анахронізмом. 

6.

Відбувається дискримінація недержавних акціонерів – держава як акціонер/учасник наділяється ширшими правами за інших акціонерів/учасників. Змінами до Цивільного Кодексу України створюються передумови для подальшого наділення держави особливими правами при управлінні юридичними особами приватного права, в яких виступає держава акціонером/учасником. Пропонується зменшення величини частки держави в юридичних особах для вирішального впливу на господарську діяльність (менше 50%). 

Маючи 25% і більше, держава матиме привілейований вплив на діяльність Товариства (при цьому і так держава (опосередковано) має свій значний вплив на підприємства виконуючи власні природні регулівні функції через уповноважені органи (органи ліцензування, податкові органи, правоохоронні органи, інші контролюючі органи). Тобто, у держави досить можливостей «диктувати свою волю» і без того, аби перебирати на себе надмірні функції прийнятті рішень всередині підприємства. Якщо ми вже використовуємо термінологію «рівність всіх учасників» (будь чого), то цей принцип має дотримуватися завжди і всюди.

Законопроект дуже «непростий» та суперечливий і не дивно, що проти нього висловилися Фонд держмайна України та Асоціація міст України, а провідна галузева наукова установа (яка спеціалізується на господарському праві) – Інститут економіко-правових досліджень НАН України імені В. К. Мамутова закликав до публічної наукової дискусії з приводу доцільності новацій.

Науковці звернули увагу, що пояснювальній записці зазначено, що реалізація законопроекту «не потребує додаткових витрат з державного бюджету України». При цьому, фахівці Національної академії наук України підрахували що, одномоментні «реєстраційні витрати законопроекту» складуть щонайменше 3 млрд грн (і це лише поточні реєстраційні витрати, тобто, по суті лише «переписування вивісок та довідників), не кажучи вже про шкоду від тих прогалин та білих плям, які неодмінно виникнуть в разі його ухвалення.

Свою позицію виклало Національне агенство запобігання корупції, вказавши на  виявлені численні корупціогенні фактори даного «творіння» законодавців. 

Голова Антимонопольного комітету України Ольга Піщанська, приміром, зазначила, що АМКУ тісно взаємодіє з господарськими судами понад 20 років і вже напрацьована судова практика, яка є зрозумілою для суб’єктів господарювання. За її словами, законопроект № 6013 несе великі ризики. Скасування Господарського кодексу України призведе до абсолютно нової правової реальності в господарських відносинах (від себе зазначимо – це ще слід «помножити» на фактор «військової невизначеності». 

На переконання спікерки, інвестори не будуть давати коштів, якщо не розумітимуть стабільних правил здійснення господарської діяльності на території України, і зараз не час руйнувати стабільну практику.

Перший заступник Голови Фонду державного майна України Дмитро Кліменков звернув увагу на проблемні питання, з якими стикається ФДМУ під час забезпечення в судах захисту майнових інтересів держави. «Якщо не буде забезпечено належне функціонування судової та правоохоронної систем, то інвестиції в необхідному обсязі до нас не надійдуть. Після нашої перемоги Україна стане надзвичайно привабливою для інвесторів з усього світу. Тому вже сьогодні маємо спільно шукати оптимальні варіанти для покращення інвестиційного клімату в державі та належного захисту прав інвесторів у сфері господарювання. І ФДМУ готовий долучатися до спільної роботи із суддями», – зауважив спікер.

Народний депутат України, член парламентського комітету з питань правової політики Павло Павліш, висловлюючись щодо ідеї скасування Господарського кодексу України, зазначив: «Я проти кардинального підходу, який може погіршити життя громадян загалом і систему судів зокрема. Слід зважено підходити до цього питання. Крім того, ініціативи щодо подібного реформування мають виходити саме від суддів», – наголосив він.

Членкиня Наглядової ради ПАТ «Ощадбанк» Роза Тапанова зауважила про необхідність забезпечення ефективної роботи господарської юрисдикції. На її думку, поєднання сталості нормативно-правових актів і судової практики підвищить інвестиційну привабливість України. «Важливо уникнути такої ситуації, коли внаслідок скасування Господарського кодексу України та прийняття нового нормативного акта виникнуть підстави для оскарження рішень щодо вилучення та націоналізації майна», – сказала спікерка. Вона також повідомила про практику застосування законодавства для вилучення активів рф в Україні.

Ну і не може оминути нашу увагу те, що проект №6013 було схвалено Комітетом з економічного розвитку кулуарно. На засідання не були запрошені, ані науковці господарсько-правового напряму, ані судді господарських судів, арбітражні керуючі, що застосовують цей закон.

Щодо останнього зауваження, то це вже далеко не вперше, коли законопроекти вносять та ухвалюють ті, хто не є «сіячем на цьому правовому полі» та безпосередньо не застосовує правове регулювання спірних відносин, будучи популістами та сторонніми наглядачами, які приймають рішення «закривши очі» на реалії.

Дискусія триває і слід розуміти, що законодавці утримаються від поквапливих та необдуманих кроків.

Ірина Кременовська, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, директор Приватної наукової установи  «Центр економіко-правових досліджень»

MIXADV

цікаве