Річниця “диктаторських законів”: яка доля зрадників, які їх ухвалили?

“Показники розкриття” злочинів впали через нестачу ресурсу, але найбільша проблема попереду – експерт

08/02/2023 AA 0

Через високу залученість органів системи Міністерства внутрішніх справ до реагування на виклики воєнного стану на території України знизилися результати розслідування інших злочинів, які продовжують скоювати […]

Фото:

 Дев’ять років тому у відповідь на масові протести українців 190 регіоналів, 32 комуністи та 18 позафракційних нардепів встановили диктатуру в Україні.

Тоді нардепи проголосували за низку так званих “законів 16 січня”, які суттєво обмежили права та свободи громадян. Це була спроба режиму на чолі із держзрадником Віктором Януковичем та “регіоналами” втілити російські диктаторські практики. 

Частина цих нардепів після перемоги Революції Гідності вдало “перевзулась” та переобралась до ВРУ VIII та навіть ІХ скликання. Більшості з них це вдалось завдяки мажоритарці, яка є яскравим прикладом політичної корупції. 

Інші нардепи-голосувальники перейшли на бік ворога після анексії росією Криму у 2014 році, окремі з них стали ключовими колаборантами та керівниками окупованих територій після повномасштабного вторгнення у 2022 році, як, наприклад, Євген Балицький та Володимир Сальдо. Хтось втік в росію, когось ліквідували, а дехто отримав підозру у держзраді та втратив українське громадянство.

Водночас кільком нардепам, які у 2014 голосували за диктатуру, вдалось стати відомими “бізнесменами” та навіть “філантропами”.

Рух ЧЕСНО нагадує про нардепів, які у 2014 році голосували за “диктаторські закони 16 січня” та розповідає про тих, хто переобрався до теперішнього скликання Ради.

Як ухвалювали диктаторські закони

На засіданні Верховної Ради 16 січня 2014 року головуючий віце-спікер Ігор Калєтнік ухвалив рішення голосувати підняттям рук після того, як під час розгляду поправок до Кримінального кодексу щодо можливості заочного кримінального провадження, більшості не вистачило голосів. 

За словами Калєтніка, опозиціонери “заважали голосувати” і тому Рада перейшла у “ручний режим”. Згодом голова лічильної комісії, регіонал та держзрадник Володимир Олійник підтвердив, що не рахував підняті руки під час голосування.

На фото по-центру серед інших бачимо з піднятими руками держзрадників Володимира Сальдо та Вадима Колісніченка

Зазначимо, що більшість “законопроєктів 16 січня” були зареєстровані за лічені дні до голосування, не проходили обговорення та не піддавалися жодному аналізу, а спікер Володимир Рибак після голосування руками підписав їх ввечері того ж дня. 

“Диктаторські закони” передбачали розширення можливості влади для покарання протестувальників, визнавали громадянське суспільство “екстремістами” та “іноземними агентами” тощо. 

Крім того, попри масові протести українців у відповідь на це та заклики не публікувати тексти законів від 16 січня, вони все ж були оприлюднені 21 січня того ж року в газетах “Голос України” та “Урядовий кур’єр”. Більшість законів, ухвалених 16 січня, набрали чинності наступного дня після опублікування — 22 січня.

Рух ЧЕСНО тоді зробив дошку ганьби з пофракційним та поіменним переліком нардепів, які голосували за ці закони, а голосування депутатів 16 січня 2014 року стало одним із маркерних для політичної пам’яті.

Крім того, Рух ЧЕСНО тоді вимагав усунути з керівних посад у комітетах Верховної Ради 14 депутатів, які голосували за “диктаторський закон 16 січня”. З-поміж них зокрема були Вячеслав Богуслаєв та Андрій Деркач — чинні фігуранти Реєстру державних зрадників.

Аналогічну проблему ми спостерігаємо тепер, коли майже через рік після повномасштабної агресії, нардепи від забороненої проросійської партії ОПЗЖ залишаються на керівних посадах у комітетах. 

ОПЗЖ на вихід. Десять способів очистити Верховну Раду фото 6

Наприклад, Нестор Шуфрич та Юлій Іоффе, які у 2014 році голосували за “диктаторські закони”.

Відповідальність за підтримку диктатури

Після перемоги Революції Гідності частина нардепів, які голосували за “диктаторські закони”, написали заяви про відкликання своїх голосів. Зокрема, теперішній мер Чернігова Владислав Атрошенко, екс-голова ВРУ Володимир Литвин, ректор з майже 30-річним стажем у Київському національному  університеті культури і мистецтв Михайло Поплавський, діючі нардепи-мажоритарники з групи “За майбутнє” Степан Івахів та Сергій Лабазюк тощо. Але зауважимо, що це лише політичні заяви, адже в подібних випадках результати голосування фактично не змінюються.

Фракція Комуністичної партії України була єдиною, яка у повному складі голосувала “за” і після голосування її нардепи не подавали жодних заяв про зміну голосів.

Водночас депутатка-мажоритарниця з Криму від “Партії регіонів” Віталіна Дзоз, наприклад, “не голосувала”, але натомість звернулася із проханням зарахувати її голос “за”. Це яскравий приклад, адже після анексії росією Криму вона в подальшому визнала “кримські вибори” і заявила про складання депутатського мандату в українському парламенті, а згодом навіть брала участь у засіданні держдуми рф. 

Водночас до Верхової Ради VIIІ скликання переобралось 63 депутати, які голосували за “диктаторські закони 16 січня 2014 року”, переважна більшість з яких пройшла через мажоритарні округи. Прихистили “політичних перевертнів” – Партія “Відродження”, депутатська група “Воля Народу” та “Оппозиционный Блок”.

До Верховної Ради ІХ скликання переобралось 18 нардепів, які у 2014 році голосували за “диктаторські закони”. Більшості з них вдалось це зробити також через мажоритарні округи, які є прикладом політичної корупції в Україні і проти яких виступав Рух ЧЕСНО.

Очікувано, що нардепи-регіонали, які у своїй більшості у 2014 року голосували за “диктаторські закони”, до наступних скликань балотувались від перейменованих партійних “дочок” — “Опозиційного блоку”, а наразі від ОПЗЖ.

Серед них, наприклад, у ВРУ був нардеп Євген Балицький, який переобрався за округом №80 (Запорізька область) та входив до фракції “Опозиційного Блоку”. Зазначимо, що під час кнопкодавства Балицького у Раді, який зафіксував Рух ЧЕСНО, нардеп показав середній палець журналістці на камеру. Вже у травні 2022 року Балицького російські окупанти призначили керівником “Запорізької військово-цивільної адміністрації”.

Натомість колаборанту Андрію Деркачу вдалось переобратись до Ради VIII та ІХ скликання від округу №159 (Сумська область). У минулому скликанні він входив до групи “Воля народу”, а у цьому був позафракційним. Служба безпеки України викрила агентурну мережу ГРУ рф, до якої входив і Андрій Деркач, який курував створення низки приватних охоронних підприємств у різних областях, щоб використати ці структури для швидкого захоплення України.

Водночас мажоритарник та рекордсмен з кнопкодавства у парламенті Антон Яценко до ВРУ VIII та IX скликання переобирався за округом №200 (Черкаська область). У минулому сликанні він був членом групи “Партія “Відродження”, а у діючому вже тричі змінив місце — був у групі “За майбутнє”, потім перейшов у “Батьківщину”, а зараз працює як позафракційний.

Ми бачимо, як з того часу вкотре змінилось скликання парламенту, але частина депутатів-регіоналів і досі залишаються у Верховній Раді, п’ятеро з них потрапили до Реєстру державних зрадників Руху ЧЕСНО, а троє достроково втратили мандати.

Олександр Саліженко  опубліковано у виданні “Главком

MIXADV

цікаве