Змістили з посади головного московського попа Іосаафа, але ще половина області під орудою іншого Боголєпа Олександрійського та Світловодського .
Соціальні мережі реагують на цю подію. Священик УПЦ МП Андрій Шиманович, що поїхав служити з міста Кропивницького в інші краї пише:
«Після зміщення митрополита Іоасафа (Кіровоградського і Новомиргородського) з кафедри, напевне, маю якесь мінімальне моральне право написати пару слів, оскільки служив під його керівництвом трохи більше п’яти років. Отже, я абсолютно не зловтішаюся. Ба більше, я вважаю вл. Іоасафа одним зі своїх вчителів в плані вміння налагоджувати повнокровне парафіяльне життя. АЛЕ. Заідеологізованість завжди руйнує Церкву. Навіть тих, хто в угарі купляє останній квиток на “Титатік” і щосили тисне проти вітра історії й правди, ця руйнівна хвиля настигає. Так само, як “великий духовный лидер современности” вже по факту знищив РПЦ, витравив із неї все церковне, так само й особистий друг Кирила вл. Іоасаф, “видатний, авторитетний адміністратор”, просто множиться на нуль через упоротість, як і всі його єпархіальні здобутки.
P.S. В усіх написаних мною особисто за 5 років єпархіальних документах (за його остаточною редакцією) уникалося поняття “Україна”, натомість повинні були вживатися евфемізми типу “наша Батьківщина”, “наша земля”, “рідний край” і т. п. Навіть якщо йдеш проти Божої правди, успіхи можуть бути, але тактичними, не стратегічними, можна намагатися нищити людей, псувати біографію, але неодмінно (не кажу Там, але навіть тут) звітувати доведеться.
Всім добра, друзі. Перемога за нами. Історія про це вже свідчить.»
Йому відгукується представник московської пастви Володимир Могильний:
«Отец Андрей, ждём Вас в Кропивницком, надеемся что Вы будете служить Господу в нашем городе . С февраля многие прихожане перестали ходить в храмы УПЦ, у людей открылись глаза на лукавство московских попов, которые ждали своих, не осудили агрессию. Три года назад Иосаф, Толубец и человек до 20 ездили в кремль тусовались с гундяевым, а затем фотки в Фейсбук выкладывали. Кто из них сотрудник ФСБ пусть устанавливают соотв.органы. Все тайное становится явным.» Коротко по темі – в повернені відмовлено…
Реакція напівпозитивна у стилі «все минеться і якось буде». Для одного Іосааф як батько рідний , але з вадами та недоліками, але ніякий не ворог України. А для другого попи не всі працюють на ФСБ. Але формально може й так, але фактично якщо хтось і не завербований, то він все одно по «службі Божій» підпорядкований завербованим агентам ФСБ. Агенти в темну чи агенти впливу, але Україні з того не легше. Вони годують паству облудними балачками, «хизуються порядністю та інтелігентністю», але на бік України в ПЦУ не йдуть! Хіба що збрешуть в чергове комусь по великому секрету, що вони «агенти під прикриттям». А чи не забагато в України таких агентів і яка з того користь?
Але час змін стукає у двері, і по цьому кодлу потрібно завдати нищівного і остаточного удару. Для тих хто говорить про складнощі є прості відповіді та рішення. Припинити оренду храмів та з речами або навіть і без них( ікони, дзвони, олтарі та церковна утварь не їх речі). А попи-патріоти з паствою можуть спокійно переходити в ПЦУ. Хто їм заважає таке робити, коли совість велить. Та здається, там вона не у всіх є чи залишились мізерні рештки.
Та саме огідне в цій ситуації те, що це попівське кодло під брехливою вивіскою УПЦ не служить ні Богові, ні Україні! Як можна служити Богові, заперечуючи створене його волею – Україну?