“Росіяни були кодлом, яке усвідомлювало свою підлість і ницість”. Якими були такими й залишились

Бугогардівське козацтво

28/03/2024 AA 0

Чорним шляхом З давніх-давен Середнє Подніпров’я стало вузлом усіх доріг. Безмежні степові гони сприяли становленню вільного, непокірного характеру тих, хто тут проживав. Хай то будуть […]

Фото:

 Великі нащадки руского балєту і Достоєвського срали, перепрошую, в окупованих квартирах, ґвалтували, крали унітази й не всі з них бачили асфальт і освітлення в селах і писали без помилок. А ті, що воюють проти них в лавах ЗСУ – часто краще знайомі з творами їх класиків просто в силу кращої освіченості.

Наприкінці лютого російські війська з намальованим символом V на бортах своєї техніки окупували частину Київської області. І в числі інших містечок і сіл їм дісталося місто Димер разом з заводом компанії «VIKNALAND», що знаходиться на його околицях. Через місяць орки забралися і очам власників заводу відкрилася дивна картина. Один із керівників компанії навіть записав півгодинне відео, в якому він обходить приміщення гуртожитку заводу і не може знайти пояснення побаченому. Про це на початку літа писав психолог Валентин Кім.

Двері у багатьох приміщеннях зламані. А там, де зламати не вдалося російські солдати пробивали стіну і робили лаз, через який і переміщалися між кімнатами. Небагато вцілілих дверей були списані примітними написами (вибачте, далі мова оригіналу) «Не срать, не ссати, не ламати, це склад». Причому іноді склад був зроблений із туалету. Замість туалету використовувалися душові кімнати (у керівника заводу виникає по ходу відеозапису цілком резонне питання – а де вони тоді милися?). В одному із складських приміщень стояв не підключений до водопостачання унітаз.

Природно, потребу російські «визволителі» справляли в нього, хоча поруч був працюючий туалет. Спали солдати на підлозі у готельних номерах гуртожитку. А ліжка зрушували убік. Кімнати були завалені купою накраденого, але не в нагоді майна – жіночі сумки, побутові прилади, кросівки, одяг, домашні капці. У багатьох місцях намальовані козлині морди, символи «V», прізвиська, розклади, відгуки, сцена похорону, військова техніка, традиційні статеві члени з матюками і навіть одне вибачення за завдану шкоду, правда з граматичними помилками. Наскальний живопис пітекантропів 21 ст.

Протягом усього відео представник компанії регулярно вигукує: “Нехай нам психологи пояснять як таке можливо!”

І його можна збагнути. Стандартна логіка здатна пояснити крадіжки та руйнування житла українських громадян. Можна пояснити навіть потребу влаштовувати насамперед тортури в кожному захопленому українському містечку чи селі. Але як пояснити систематичне загажування того приміщення, в якому вони самі й живуть? Як пояснити бажання спати на підлозі, коли поряд є ліжка? Як пояснити використання замість туалету душових кімнат, які знаходяться через стінку від туалету, що функціонує? Адже це вже не завдання шкоди іншим? Це заподіяння шкоди самим собі!

Практично скрізь після російських солдатів залишаються сміттєві купи. І не важливо, чим є це місце – окопом, чужою квартирою чи заводським гуртожитком. Напис «Не срать!» зроблено не для українців. Вони пишуть ці попередження для себе, для своїх братів. І це не реакція окремої людини.

Кодло

Останні кілька років додали нам дещо ілюстрацій до аналізу психології якщо не «росіян», то, скажімо, «носіїв ментальності «русского міра»». Хтось при цьому згадує картинки штурму цими носіями донецьких супермаркетів у травні 2014-го. Хтось – історію того, як російські окупаційні війська в січні 2015-го відступили на якусь сотню метрів на кримському Чонгарі, і що українці побачили у відступленому росіянами пункті пропуску (наявне відео не передає всієї «краси», бо свідки пишуть про екскременти, залишені навіть в електричному щитку).

Явище виявилося цілком архетиповим, що доводить нам… Станіслав Лем. Так, так, великий польський письменник і філософ, з діда-прадіда львів’янин. Про цю сторону російської вдачі (ще й у порівнянні з ментальністю німецьких нацистів, яку майбутній фантаст міг спостерігати у Львові в 1941-1944 роках) він, виявляється, розповів у листі до Майкла Кендла, американського перекладача своїх творів англійською мовою, надісланому з Берліна 6 травня 1977 року. 

Видання “Збруч” наводить відповідний уривок із цього листа. 

Уривок із листа Станіслава Лема в українському перекладі Андрія Павлишина: 

[…] Властиво, все те, що слід було би сказати про совєтів, уже багато разів, виразно й докладно сказано, написано й опубліковано. Тут [у Берліні – Z] я, природно, читаю книжки, яких не можу роздобути в Польщі, в т. ч. приватні спогади німців, по яких прокотилася лавина Червоної Армії в році поразки Гітлера, 1945, переважно мемуари з Померанії (Pommern).

Нотатки одного лікаря, зрештою, графа, людини віруючої, який пережив оте пекло, бачив усе, на що здатні росіяни, сформовані тією потворною системою, отож, ці спогади були для мене подекуди формулюваннями моїх власних думок і суджень, які я хіба що на папері не зафіксував.

Хоча я не бачив нічого з того, що бачив він. Жорстокість німців, які входили до окупованої країни за часів Гітлера, НЕ ПОРІВНЯЛЬНА за своїм досвідом і вшир, і вглиб із совєцькою. Німці – спершу банальності – були методичними, планомірними, дотримувалися наказів знеособленим і взагалі механічним чином; вони вважали себе Вищою Расою, а нас, євреїв, – Ungeziefer, приреченими на винищення паразитами, паразитами НАСТІЛЬКИ підступними, обдарованими такою хуцпою, що ці паразити насмілилися завдяки лобуряцькій мімікрії набути схожості, достоту дивовижної схожості на Людину.

Натомість, росіяни були кодлом, яке усвідомлювало свою підлість і ницість безсловесним, глухим, здатним на будь-яку розперезаність чином; отож, ґвалтуючи 80-річних бабусь, роздаючи смерть від нехоті, побіжно, між іншим, валячи, руйнуючи й нищачи всі ознаки достатку, ладу, цивілізованої заможності, демонструючи в безкорисливості цього нищення чималу Завбачливість, Ініціативу, Увагу, Зосередженість, Напруження Волі – завдяки цьому вони мстилися не лише німцям (врешті, – ІНШИМ!) за те, що німці влаштували було в Росії, а й мстилися всьому світові поза межами своєї в’язниці помстою, найпідлішою з можливих: адже вони обсирали все – жодні тварини не демонструють подібної, так би мовити, ЕКСКРЕМЕНТАЛЬНОЇ ЗАПЕКЛОСТІ, яку демонстрували росіяни, забиваючи й наповнюючи своїми екскрементами розгромлені салони, шпитальні зали, біде, клозети, серучи на книжки, килими, вівтарі; у цьому сранні на весь світ, який вони тепер МОГЛИ, яка ж це радість! скóпати, стовкти, обісрати, а до всього ще й зґвалтувати й убити (вони ґвалтували жінок після пологів, жінок після важких операцій, ґвалтували жінок, які лежали в калюжах крові, ґвалтували і срали; а крім того вони МУСИЛИ красти наручні годинники, і коли якийсь їхній малий бідачисько-солдафон не мав уже на це шансів серед німців у шпиталі, бо його попередники забрали все, що можна було забрати, він РОЗПЛАКАВСЯ з жалю і водночас вигукував, що коли негайно не дістане НАРУЧНОГО ГОДИННИКА, то застрелить трьох перших стрічних).

Якось у Москві, в [19]61 році, я навідався після 12 ночі, приїхавши просто з летовища, до ресторану “ексклюзивного готелю” (на вулиці юрба інших охочих ЗАБАВИ марно добивалася до готельних дверей) – і хоча там ніхто нікого не ґвалтував, не убивав і не обсирав, я бачив ТЕ САМЕ, і це справило на мене незабутнє враження, я назвав їх збожеволілою отарою, позаяк вони не вірять у БОГА, тобто, я бачив людей, яким відтято Вартості, тотально ампутовано етику; це було справді огидне видовисько.

Ці історії, ці діагнози відомі, а наша цивілізація чинить, що лиш може, щоби їх приховати, затоптати, поховати, не зауважувати, не зізнаватися в цьому, а якщо не вдасться, то explain away ¹.

Совєтська система, як вияв corruptio optimi pessima ² de facto є системою плекання усіляких отих рис, на які взагалі здатна спідлена людина. Зрада найближчих, видавання на муки приятелів, брехня на кожному кроці, життя у фальші від колиски до могили, потоптання традиційних вартостей культури й бетонування певних формальних аспектів цієї культури; адже ж ясно, що оте ґвалтування, мордування і обсирання є одним боком монети, а інший її бік – це совєтське пуританство, вікторіанство, “вітчизняність”, “патріотизм”, “комуністична моральність” тощо. Що тут писати, що тут можна додати?

І радикальному невіруючому, такому, як я, думка про те, що Бога, мабуть, і немає, проте сатана, МАБУТЬ, усе ж є, КОЛИ існують совєти, – ця думка достоту нав’язливо повертається знову й знову. Велетенська наддержава зі сфальшованою ідеологією (ніхто в неї не вірить), зі сфальшованою культурою, музикою, літературою, шкільною освітою, громадським життя – все сфальшоване від A до Z настільки сумлінно, під таким тиском репресій, під таким поліцейським наглядом, що ця думка народжується наче сама собою: КОМУ то все може служити краще, ніж Володареві Мух ³??? Я знаю, що його немає – і в ПЕВНОМУ сенсі це навіть ще гірше як діагноз, через відсутність Негативного Полюсу Трансцеденції. […]

__________

¹ Пояснювати якомога простіше.

² Зіпсованості того, що найкраще.

³ Вельзевулові.

Перекладено за: Lem S. Listy, albo opór materii, Kraków: W-wo Literackie, 2002, s. 261-263.

MIXADV

цікаве