Про українських «диверсантів»

Письменниця Ірена Карпа про російську культуру: “Це культура ґвалтівників і крадіїв, і жодним Толстоєвським це не припудриш”

04/10/2022 AA 0

Офіційно наймоднішу письменницю України від початку нульових і дотепер ми зустрічаємо у Варшаві. Сюди Ірена Карпа приїхала презентувати свій новий роман – психологічний детектив-трилер “Тільки […]

Росіяни відзвітували, що спіймали авто українських диверсантів на Херсонщині і, як доказ, показали “бібліотеку”, котру ті, буцімто, возили з собою.

Зауважте, показана рашистами нібито українська зброя була іржавою, а українські книжки, серед яких чомусь і “Майн Камрф” Гітлера німецькою мовою, – нові. Книжки наші диверсанти, за логікою загарбників, бережуть краще за зброю… Бо, щоб ви знали, вони ними воюють. З їхнього досвіду, по порожніх рашистських довбешках найкраще бити майн кампфом.

 Це було б смішно, якби не було так сумно. Бо ми бачимо, що окупанти розуміють вагу друкованого слова і української книги. Тому дискредитують її в очах тупих орків паРаші навіть таким дебільно-гротескним способом.

А що ж наші керманичі? А от що:

ПРЕЗИДЕНТ УЖЕ ТРИВАЛИЙ ЧАС НЕ ПІДПИСУЄ ПРИЙНЯТИЙ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ ЗАКОН ПРО ЗАБОРОНУ ІМПОРТУ РОСІЙСЬКИХ КНИГ.

Про це заявили українські правники.

Між тим, війна не скасовує обов’язку посадовців дотримуватися правового порядку, демократії в державі і захищати її національні інтереси, а, навпаки, підвищує відповідальність за належне виконання цього обов’язку.

Держава не лише має право, але й зобов’язана вживати належних заходів з відсічі ворогу. Захист нашої незалежності, національної безпеки, культурно-інформаційного простору від російської агресії ґрунтується на міжнародному праві і Конституції України і має об’єднувати весь український народ і всі державні інституції.

– Для нас, як правників, – пишуть юристи, – є неприйнятною і шокуючою ситуація, що склалася навколо Закону 2309-ІХ про обмеження російського впливу на українське книговидання і книгорозповсюдження.

Внесений спільно представниками всіх фракцій на чолі з депутатами від «Слуги народу» і ухвалений консенсусом 306 голосами в Верховній Раді закон з 20 червня лежить на підписі Президента України, але досі не підписаний, – пишуть вони.

Чому? Може знають наші вороги? (це пишу я).

Наскільки зрозумілою і логічною є одностайна підтримка цього закону в парламенті, видавничій сфері, літературно-мистецьких колах і в цілому в суспільстві, настільки ж незрозумілим і невиправданим є зволікання з його підписанням. Адже таке зволікання не вигідне нікому, крім держави-агресора.

У правовій державі такі ситуації неприпустимі.

Ми закликаємо Президента України виконати прямий конституційний обов’язок і невідкладно підписати закон 2309-ІХ, давши йому нарешті працювати на благо України.

Нагадаю, це думка  найвідоміших і найвидатніших правників України. Влада, насамперед міністр культури й інформації Ткаченко, їх чомусь не чують…

Олександр Вівчарик

MIXADV

цікаве