* ІНІЦІЮВАТИ ТРЕБА… БЕЗ ‘’ЧИ?’’ ТА ІН. МІРКУВАНЬ…

Президент Франції Еммануель Макрон повідомив, що війська НАТО розташувалися на кордоні з Росією

04/10/2022 AA 0

Нібито цитату Макрона поширюють через проросійські ресурси. Буцімто він стверджує, що  «все НАТО уже підійшло до російських кордонів», однак все ще не зрозуміло чого хоче […]

У Кропивницькому місцева влада ініціювала опитування громадськості  на тему: чи треба змінювати герб і прапор міста? Для того, начебто, щоб визначити думку його мешканців  на питання: чи готова громадськість до змін у символіці міста, чи бачить вона цей процес на часі та чи є підстави ліквідовувати дану символіку?..

Питання, маю відзначити, складалися продумано людьми, чітко підготовленими до бажаного результату опитування. Хотів би помилитися у власних припущеннях, якби не оте, давно знайоме ‘’не на часі’’ та ‘’чи є підстави ліквідовувати?’’ Скільки разів за останні десятки років звучали подібні сумління людей, для яких питання відродження національних історії, культури, звичаїв, їхніх складових були не ‘’на часі’’, взамін видавався вигаданий контраргумент ‘’така наша історія’’. Наведу лиш один приклад подібного історичного та наукового підходу до теми пропонованого опитування. Відразу після здобуття Україною незалежності гостро постало питання націоналізації топоніміки та геральдики населених пунктів нашої держава, Кіровоградщини у тому числі. Бо ми у цьому плані, якщо відверто, від більшості інших областей України, відставали. Якби не підштовхували нас активісти справді перебудови суспільної активності, ми б ще довго товкли оте промосковське ‘’не на часі’’, чіплялися б і досі за герби колоніальних часів. Хоча повністю позбутися укорінених у свідомість прихильників та носіїв ‘’руського міра’’: елементів ‘’ фортеці святої Єлисавети’’, ‘’маленького Парижа’’ та ‘’золотого віку Єлисаветграда’’ не вдається, якщо бути чесним і відвертим, і досі.

Продемонструю викладене на унікальному, чи не єдиному в Україні оригінальному виданні ‘’Символіка Кіровоградщини’’, що побачило світ ще у 2008 році. Консультантом книжки був старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського Національної академії наук України, член Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України кандидат історичних наук Андрій Гречило. Науковим консультантом видання та одним з авторів вступної частини був кандидат історичних наук доцент педінституту ім. В. Винниченка Сергій Шевченко. Сучасним геральдистам, членам комісії, яка ставить за мету змінити символіку міста, мабуть, буде цікаво дізнатися – з чого процес починався, як відбувався і чому так і лишився незавершеним і вимагає повторного втручання у важливий соціально-культурний процес.

Пропоную ‘’СКЛАД комісії при обласній раді з питань впровадження символіки територіальних громад сіл, селищ, міст, районів області’’, вміщений у даному виданні. З 17 її членів значна кількість складалася з тих, кому національна символіка саме й була ‘’не на часі’’ або ‘’така наша історія’’. Вони не були знавцями геральдики, але ‘’голос’’ мали нарівні з усіма. Чомусь завжди виходило так, що у підсумку голосування вони набирали хоча б на один голос більше. Про те, що на засідання комісії збиралися не всі, казати нічого. Ось так і сталося те, що сталося. Основний, великий герб міста був затверджений міськрадою ще у 1996 році за результатом майстерно вигаданого конкурсу. При складанні герба, пояснювали прихильники ‘’нашої історії’’, збережено ‘’’принцип спадковості символіки’’ (чиєї – не уточнюють) та ‘’використані народні перекази про минуле краю’’ (джерела переказів сумнівні). У герб невідомо для чого перенесена ‘’основна гербова фігура з герба 1845 року – план фортеці св. Єлисавети, а також його колористика – червоний, чорний кольори та золото. Синій вилоподібний хрест відображає злиття у місті річок Інгулу, Сугаклеї та Біянки’’.

Звичайною більшістю комісії через десяток років великий герб затверджено практично без змін.(???). Лиш велично додали двох екзотичних лелек, синю стрічку з девізом ‘’З МИРОМ І ДОБРОМ’’ . Головним елементом на щиті виділявся вензель російської цариці Єлисавети, яку шанувальники ‘’нашої історії’’ вважали (і досі вважають) засновницею нашого міста. Вони ще й з необмеженим переконанням підносять її як святу. Щит з усіма елементами та трьома зубцями вежі фортеці занесено не тільки на геральдику…Практично у ті часи тією ж комісією обговорювався проект встановлення у нашому місті унікального пам’ятника ‘’Ангелу-Хранителю України’’. Процес прийняття рішення про виготовлення, місце і час встановлення монумента варті пригодницько-фантастичного твору, перед яким збліднуть оповідання Конан Дойла. ‘’Не на часі’’ – саме на засіданнях названої комісії народився цей термін ‘’єлисаветинців’’. Вони свого добилися – на одну з бокових панелей п’єдесталу пам’ятника занесено щит герба міста з вензелем російської імператриці Єлисавети. Той самий, що на гербі та печатці міста. Чи багато молодому поколінню відомо – чому пам’ятник ‘’Ангелу…’’ готувався до відкритим на честь 2000-ліття Христа, а подія відбулася аж по сплині чотирьох років та й то прийшла далеко не ‘’мирними засобами’’?

Підсумовуючи сказане, хочу додати: сподівання на якісь пропозиції громадськості стосовно геральдики – прихована спроба відкласти термінову зміну українських символів, проголосити чергове ‘’не на часі’’. Саме тепер, у часи кривавої боротьби за незалежність з чужинськими ордами, потрібно позбуватися грабіжницько-колоніальних символів. Їх у нас ще аж занадто багато, треба мобілізувати усіх справжніх фахівців-геральдистів. Не можна країні з такою багатою і цікавою історією пропагувати символи свого давнього і жорстокого ворога-поневолювача. Як кажуть у народі – все треба робити за одним рипом: і перемогу у війні із жорстоким загарбником здобувати, й власну історію очищати. Іншого нам сьогодні чекати-обирати просто ніколи – ми й так запізнилися на кілька століть.

Юрій Матівос

MIXADV

цікаве