Фашист генерал Гундяєв проти народу України

Це справжнє визнання: Провідна газета Польщі назвала Залужного першим отаманом України (фото)

15/08/2022 AA 0

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залежний став героєм та улюбленцем усіх українців. Вагу його авторитету вже починають розуміти й за кордоном. Стратегічний талант Валерія Залужного не лише […]

Фото:

Можливо, не всі в Україні знають про генеральське звання цього персонажа, під омофором якого – щоб там не декларувалося – досі перебуває т.зв. «УПЦ МП»? Причому, ясна річ, ідеться зовсім не про армійського генерала…

Як на мене, навряд чи варто вкотре описувати деталі антиукраїнської діяльності очільника РПЦ Кирила (Гундяєва). Вже те, що він постійно і на всіх рівнях стверджував і стверджує, що українці та росіяни – це один народ, що вони мають спільне «отечество», робить його чільним ідеологом нинішнього масштабного вторгнення військ РФ в Україну і співучасником їхніх злочинів. Утім, такі твердження не заважали йому принагідно з разу в раз говорити про особливий «народ Донбасу», тобто не росіян і не українців, використовуючи якийсь дуже специфічний різновид діалектичної логіки…

Але сьогодні мова не про ці сюжети, які, зрештою, добре висвітлені мас-медіа. А про те, who is очільник РПЦ. Ось тут є про що поговорити, бо маємо в його кар’єрі речі, які годі пояснити випадковостями чи щасливою планидою Кирила, в миру – Володимира Гундяєва. В цьому сенсі, як на мене, дивно, що практично не набула належного резонансу фраза, з притиском мовлена Петром Порошенко під час урочистостей 28 липня «Сьогодні ми також потребуємо включення в санкційний список генерала Гундяєва, який натягнув на себе патріарший кукіль». Чи, можливо, всі в Україні знають про генеральське звання цього персонажа, під омофором якого – щоб там не декларувалося – досі перебуває т.зв. «УПЦ МП»? Причому, ясна річ, ідеться зовсім не про армійського генерала…

Хоча, з іншого боку, те, про що сказав добре поінформований у силу свого перебування на високих державних посадах Петро Порошенко, є, як це було модно говорити століття тому, секретом Полішинеля. Згадаймо про скандальний панк-молебень групи Pussy Riot у храмі Христа Спасителя якраз практично за 10 років до масованого російського вторгнення в Україну, тобто 21лютого 2012 року.

Тоді в центрі уваги і широкої публіки, й експертів опинився лейтмотив цього молебню: «Богородица, Путина прогони». Але ж не менш важливим було інше. І, ймовірно, саме за артикуляцію цього іншого, а не за лайку на адресу Путіна, Надія Толоконникова та Марія Альохіна отримали строк у таборах новітнього ҐУЛАҐу; принаймні, значення мали обидва сюжети панк-молебню. Нагадаю цей фрагмент:

Черная ряса, золотые погоны
Все прихожане ползут на поклоны…
Глава КГБ, их главный святой
Ведет протестующих в СИЗО под конвой…

Храм Христа Спасителя – це т.зв. «патріарший храм»; а золоті погони – це синонім генеральських погонів. Отож адресат тут самозрозумілий. І хто хотів. навіть не знаючи подробиць життя Володимира Гундяєва, все зрозумів уже тоді, не чекаючи на подальші роз’яснення…

Але все ж ці подробиці воістину феноменальні, зважаючи на радянські часи та писані й неписані норми тодішніх відносин держави та церкви, навіть беручи до уваги специфіку РЦП – цього «сталінського патріархату» – як одного з важливих інструментів як відділу пропаганди ЦК КПРС, так і відповідних структур КҐБ. Справді: Володимир Гундяєв народився у 1946 році у священицькій сім’ї; і його дід, і батько були священиками. Дід, зі слів патріарха Кирила, не раз ставав жертвою репресій («Он прошёл 47 тюрем и 7 ссылок, прожил в заключении почти 30 лет и был одним из первых соловчан»), що не завадило йому сягнути 90-літнього віку.

Батько прожив значно менше (67 років), при цьому, як пише Вікіпедія, він у 1926 році вступив до вищих богословських курсів у Ленінграді, потім начебто служив два роки у Червоній армії. Але тоді до радянського війська не брали «соціально чужих» елементів! Хіба що вони чимось дуже сильно позитивно зарекомендували себе перед владою… У 1934 році його засудили на три роки таборів на Колимі.

У ті часи вижити там на загальних роботах було майже неможливо. Але, судячи з усього, він не просто вижив, а і був звільнений у 1937 році, на початку Великого терору, коли майже нікого не звільняли, – і далі у Вікіпедії перерва у його біографії аж на 10 років. У 1947 році він був висвячений на диякона; далі він безперервно служить у різних храмах Ленінграду, не сягнувши великих висот, але займаючи престижні посади.

Але це все ніщо у порівнянні з кар’єрою його сина. У 19 років Володя Гундяєв вступає до Ленінградської духовної семінарії, за рік проходить там дворічні курси, згодом вступає до духовної академії. Там стає монахом, приймає ім’я Кирила, й одразу стає ієродияконом. У 1970 році захищає з відзнакою кандидатську богословську дисертацію. Наступного року Кирило стає архімандритом і представником РПЦ у Всесвітній раді церков у Женеві. Це – номенклатура ЦК КПРС і КҐБ. І все б нічого, але у 25 років таких висот сягають рідко…

Далі, у віці 28 років, він стає ректором богословської академії та богословської семінарії Ленінграда. Нарешті, у 29 років Кирило стає членом центрального та виконавчого комітетів Всесвітньої ради церков, член комісії «Віра й устрій» Всесвітньої ради церков. А це вже номенклатура секретаріату ЦК КПРС. На цих посадах він просидів до 1988 року. Разом із тим у 1976 році (у 30 років) він став єпископом Виборзьким, у 1984 році – архієпископом Смоленським і В’яземським. Ось такий кар’єрний спринт.

При цьому, як зазначають експерти, посада Кирила у Всесвітній раді церков – то генеральська посада. І оскільки він на цій посаді був за Брежнєва, Андропова, Черненка і Горбачова, задовольняючи вимоги всіх генсеків і керівників КҐБ, то хіба можуть бути сумніви у його відданості комуністичній тоталітарній владі та «компетентним органам»? І чи дивує те, що, як стверджують поінформовані експерти, він за своє вірне служіння отримав «золоті погони» генерал-лейтенанта КҐБ?

Власне, на цьому можна було би скінчити, та зауважу ще одну знакову деталь. З 1945 по 1970 роки РПЦ очолював Сергій Симанський, він же Алексій І, колишній голова Тульського відділення чорносотенного «Союза Русского народа». А в 2009 році «сталінський патріархат» очолив генерал КҐБ Володимир Гундяєв, знайомий загалу під ім’ям Кирила. В обох випадках патріархи московські ревно обслуговували все, що робила влада, навіть найпаскудніше з того. І чи дивно, що генерал Гундяєв воює проти України?

Сергій Грабовський,  опубліковано у виданні ДЕНЬ

MIXADV

цікаве