Справжня ціна пластикових пакетів − здоров’я. Як працює заборона в Україні

Масштабний обстріл Слов’янська та Краматорська з реактивних систем залпового вогню

04/07/2022 AA 0

Масштабний обстріл Слов’янська та Краматорська з реактивних систем залпового вогню вкотре свідчить, що росія цілеспрямовано обирає своїми цілями цивільні, а не військові об’єкти. Про це […]

«Відповідальність поклали на споживачів, нібито вони є причиною забруднення довкілля, насправді ж це виробники пакетів, імпортери, рітейл», – екоактивістка Анастасія Мартиненко розповіла про виконання закону, який забороняє поліетиленові пакети

Наприкінці минулого року в Україні почав діяти закон про обмеження обігу пластикових пакетів. Така законодавча ініціатива, на думку нардепів, є відповіддю на кількість спожитого українцями  поліетилену. Так, згідно з офіційною статистикою, щороку кожен громадянин чи громадянка використовує близько 500 поліетиленових пакетів. Середня тривалість їхнього “життя” — 20 хвилин, а період розкладу становить від ста до чотирьохсот років.

У чому проблема? 

За даними ООН, щороку у світі використовують 5 трильйонів поліетиленових пакетів. При цьому щороку до океану потрапляє 8 млн тонн пластику, а щорічно у світі виготовляють понад 13 млрд пластикових пакетів, тобто 300 одиниць на кожного дорослого жителі Земля. За даними екологів, у природному середовищі поліетилен розкладається понад 200 років, а пластик — понад 450. Ба більше: середня тривалість життя такого пакета — усього 20 хвилин. 

Що ж до шкоди природі, то тут складно посперечатися. Всесвітня організація охорони дикої природи підрахувала – щороку від поліетиленових пакетів помирає близько 100 тисяч китів, тюленів та черепах. Водночас дедалі частіше мігрують океаном цілі острови з поліетилену, а мікроскопічні частинки пластику потрапляють до ґрунту і води. І навіть до організму людини: італійські дослідники виявили мікропластики у людській плаценті.

“Нещодавно ми переклали українською доповідь про пластик і здоров’я. Так от, вплив пластику на здоров’я починається ще на етапі видобутку нафти та газу. Про це мало говориться і тому це важко уявити, — говорить голова громадської організації Zero Waste Society Анастасія Мартиненко. — Адже людина начебто просто бере пакет, до чого ж тут видобувні підприємства? 

Анастасія Мартиненко

Насправді  люди, які живуть навколо цих підприємств, де б ті не розташовувались — в Україні чи закордоном — уже страждають від їхніх викидів. А які хімікати додають у склад цих пакетів, не контролює ніхто. Ще, як правило, харчові продукти контактують з пакетом, тобто у продукти теж може щось виділятися. І після використання ці пластикові пакети або лежатимуть на полігонах, або спаляться, залежно від місця вашого проживання. Наприклад, частину київських відходів спалюють на сміттєспалювальному заводі “Енергія”. І це теж недобре, бо так ми перетворюємо ці відходи у більш токсичний та небезпечний стан, бо дихаємо димом від спалення. А те, що залишиться після, зі свого боку, стане токсичною золою, яку теж треба десь захороняти”. 

Яким було рішення? 

Ухвалений парламентарями закон на першому етапі перш за все забороняє безоплатне поширення надтонких та деяких тонких пакетів. На порушників чекають штрафи нарівні від 1,7 тис грн до 3,5 тис грн. З 10 березня 2022 року штрафи становитимуть від 8,5 тис грн до 17 тисяч, а при повторному порушенні —  від 17 до 34 тис. 

“Найбільша сума, про яку йдеться,  34 тисячі гривень. Для великого бізнесу це невеликі гроші. Тому це не достатньо ефективно. Це важко виконувати, важко контролювати. Але добре, що ця тема порушується у суспільстві і перший крок уже зроблений”, — каже Анастасія Мартиненко.

Нині заборонені до безкоштовного розповсюдження пакети здебільшого продають, оцінюючи у 8-12 копійок за штуку.

“Думаю, встановлювати ціну є нормальною практикою. Але акценти розставлено неправильно: відповідальність поклали на споживачок та споживачів, нібито вони є причиною забруднення відходами, — продовжує активістка. — Насправді ж це є виробники пакетів, імпортери, рітейл. І страждати мають не споживачі, а саме рітейл має придумувати, як розв’язувати це питання. Бізнес є частиною цієї проблеми. Треба це визнавати і вирішувати. І відповідальність треба перекладати не на одного стейкхолдера. Я “за” те, щоб були залучені і бізнес, і влада, і споживачі. Над проблемою забруднення відходами всі мають працювати разом”.

Відмовлятися від звичок за один день складно. Але цей закон — один з економічних стимулів, який допоможе на цьому шляху, переконана активістка. 

“У першу чергу ми маємо розуміти, що таке поводження з відходами — це не шкода довкіллю, це шкода нашому здоров’ю. Тобто не довкілля страждає, а ми, люди, страждаємо”, – наголошує Анастасія Мартиненко.

Бізнес має брати на себе відповідальність і переходити на багаторазові ініціативи.

заборона пакетів

Як це не працює?

На думку активістки, наразі закон недостатньо виконується: “У різних точках ми спостерігаємо різну ціну на пакети, що заборонили розповсюджувати безкоштовно. Хоча урядом уже встановлена їх стала вартість. Контролювати виконання цього закону і дотримання цінової політики складно, бо ці обов’язки поклали на Держпродспоживслужбу, яка і так має чимало роботи, тому фізично не встигає спостерігати ще й за цим. Тим паче за стихійними ринками, наприклад, служба взагалі не може слідкувати.

Також ще одним недоліком цього закону є недостатню амбітність. Я вдячна колегам, які працювали над ним, просували цей документ. Але ми ще чекаємо на ухвалення рамкового законопроєкту про управління відходами, а тоді на основі його ухвалення інших проєктів законів. Про небезпечні відходи, про обмеження використання одноразового пластику як упаковки. Гальмують ухвалення рамкового закону перш за все ті, кому це невигідно. Як правило, ці люди пов’язані з бізнесом, з великим бізнесом”.

заборона пакетів

Переваги рішення

“Чудово, що обмежили розповсюдження оксорозкладних пакетів. Це ті, які швидко розкладаються на мікропластик. І це не добре, бо своєю чергою означає — він швидше потрапить до організму людини і буде негативно впливати на здоров’я”, — говорить голова Zero Waste Society Анастасія Мартиненко.

Світовий досвід боротьби з поліетиленовими пакетами 

  • У 1994 році в Данії запровадили податок на безкоштовну роздачу поліетиленових пакетів у торгових закладах. Після того, як у країні запровадили плату за поліетилен, його популярність у покупців знизилася на 90%.
  • У Німеччині утилізацію пакетів оплачують споживачі, а за збір та вторинну переробку відповідають продавці і розповсюджувачі.
  • В Ірландії після підвищення ціни на пакети їхня кількість скоротилася на 94%. Тепер там використовують багаторазові сумки з тканини. 
  • У американському Сан-Франциско великі супермаркети і мережеві пакети не використовують поліетиленові пакети. Гаваї ж стали першим штатом. який відмовився від використання пакетів зовсім.
  • Танзанія запровадила штраф на виробництво, імпорт і продаж пластикових пакетів у розмірі 2 тисяч доларів або — 1 рік в’язниці. 
  • Ввезення пластикових пакетів на Занзібар взагалі заборонено. 
  • З січня 2004 року на острові Кенгуру в Австралії влада запровадила заборону на поліетиленові пакети. До кінця 2008-го запроваджено пряму заборону на використання пластикових пакетів у супермаркетах. 

Ще більше корисних рішень!

Замінити одноразові пластикові пакети можна альтернативою — багаторазовими торбами, торбинками, мішечками, контейнерами, провощеним папером.

“Має відбуватись і якась інформаційна кампанія, підтримуватися бізнес, який уже виконує цей закон і вже пропонує багаторазові альтернативи. Тобто має бути багатогранна робота, з багатьох фронтів”, – підкреслює активістка.

Біорозкладні пакети, які просуває цей закон, як пояснює активістка, рішенням не є: 

“На думку наших колег-експертів з ЄС та інших країн — біопластик, зокрема біопластикові пакети, логічно використовувати, якщо від цього є якась вигода. Наприклад, ми роздільно збираємо органічні відходи на рівні міста і тоді їх компостуємо. От тоді є сенс у цих великих витратах. 

Чому біопластик це недобре? 

Перш за все тому, що для нього використовується біосировина, але вона не є безпечною. Щоб її виростити, наприклад, десь у Бразилії, Індії чи Китаї вирубали величезні площі лісів, а землю обробили пестицидами, чим забруднили ґрунти, повітря та воду. Відповідно страждає місцеве населення. Потім усе це кудись пропливе (і лишить за собою величезний вуглецевий слід) і перетвориться з часом на гранули, з яких і вироблять пакети, додаючи туди пластифікатори, різні хімікати і т.д. 

Таким чином навіть якщо на пакеті написано “home compost” (домашнє компостування), то потрапивши у навколишнє середовище він сам по собі не розкладеться, бо для цього потрібна певна вологість, температура тощо. А ще — він же не є безпечним, з нього не буде якісного добрива. І якщо він потрапить на звалища або опиниться десь на деревах, то він так само висітиме поруч з іншими поліетиленовими пакетами, але на ньому буде написано “біо””. 

Якщо порівняти поліетиленовий і біопластиковий пакети, перший може навіть вигравати в екологічному сенсі. 

Важливо те одноразове, що можливо, замінювати на багаторазове, — каже голова Zero Waste Society Анастасія  Мартиненко. — Це менш зручно. Але хто сказав, що екологічне рішення має бути максимально зручним? Взяти щось і згодом викинути — це зручно, але не правильно. Іноді, щоб розв’язати якусь проблему, спочатку треба зробити помилку, а потім вже вирішувати. 

Така “зручність” коштує нам здоров’я. Тому важливо мати в господарстві багаторазові торби, мішечки. Їм можна придбати, можна пошити самостійно, наприклад, з простирадла. І навіть усі великі рітейли уже мають у своїх точках продажу секції, де продають багаторазові торбинки. Для вологих продуктів можна використовувати контейнер. Я, наприклад, маю два металевих контейнери. Також можна піти найпростішим шляхом і використовувати скляну банку. Звісно, не всі продукти можна так купити, але багато що все ж можна. От я купую сметану на ринку у свою скляну банку”. 

Варто змінювати свідомість поступово, змінити все в один день може бути надто радикально. 

За словами активістки, зменшилось чи ні використання пластику, поки невідомо. Але те, що людей, які в магазинах намотували собі додому десятки пакетиків, стало менше — це факт: “Ми, до речі, зараз проводимо таке дослідження: вимірюємо зусилля українських супермаркетів по зменшенню забруднення пластиком. Звіт опублікуємо за півтора місяця”. 

заборона пакетів

Як вплинути на тих, хто проти?

“Вплинути чи змотивувати іншу людину — дуже складно. Тому важливо, щоб мотивація йшла зсередини. Треба показувати своїм прикладом і не тиснути. От щоб ухвалювали потрібні законопроєкти, ми, активісти, повинні більше говорити про альтернативи, чому треба переходити на багаторазове і відмовлятись взагалі будь-якого пакування, де воно не є необхідним”, – вважає Анастасія  Мартиненко.

Варто починати зменшувати використання пакетів, відмовлятись, де можливо, і шукати багаторазову альтернативу. 

“А щодо, наприклад, бізнесу, який хоче відмовлятись від пластику, але не знає, на що перейти, раджу запитувати у громадських активістів, у своїх клієнтів. Просіть підтримки і не бійтесь, будь ласка, бо це важливо і навіть позитивно для іміджу. У кожного є своя роль. Якщо ви споживач  — спробуйте використовувати менше. Якщо ви бізнес — спробуйте використовувати менше. І так ви будете мотивувати інших. ніколи не думайте, що ви надто маленькі, щоб творити зміни. Кожен та кожна з нас творить зміну, яка зараз тут відбувається,,  — підсумовує голова громадської організації Zero Waste Society (Суспільство Зіровейст) Анастасія Мартиненко.

MIXADV

цікаве