“ЗОЛОТА ДОБА” З БАГНЕТАМИ І ПОГРОМАМИ

Bellingcat: Накануне смерти Шишова стало известно о появлении сотрудников ФСБ в Киеве

03/08/2021 admin 0

В организации Bellingcat, которая занимается журналистскими расследованиями, комментируя смерть Виталия Шишова, заявили, что в Киеве присутствуют сотрудники российской ФСБ. Об этом, в частности, сказал журналист-расследователь […]

Фото Юрій Матівоса.
Фото Юрій Матівоса.

Невідомо з чиєї ініціативи і у чиєму виконанні на сайті “м. Кропивницький” в історію обласного центру внесено розділ “Період “золотої доби міста”. У жодному виданні чи хоча б якомусь документі часів Єлисаветграда (1775 -1924 рр.) або ж радянського періоду подібний термін не фіксується (можливо, у якомусь приватному листуванні гусара з юною княжною)? Та “доба” визначається 1836-1905 роками, вона пов’язана, за твердженням авторів, “з двома видатними особистостями – графом Д. Остен-Сакеном та міським головою О. Пашутіним”. У заслугу генералу – командиру кавалерійського корпусу, у руках якого зосереджувалася не тільки військова, а й цивільна влада цілого краю, перетвореного на військову колонію Московії, занесено спорудження мосту через Інгул, нових кам’яних будинків, початок озеленення міста та замощення вулиць. При цьому забувають сказати, що усі згадані об’єкти благоустрою призначалися виключно для військової потреби і вищої дворянськоі знаті з числа військових російських чиновників. Місцеві раби, які їх обслуговували, тулилися у темних землянках околиць міста, двері і вікна їхніх “осель” розташовувалися на рівні землі. Під час численних стихійних лих – повеней, пожеж, епідемій чуми і холери – люди гинули тисячами, позбавлялися житла, полишали прокляте місто, до нього влада повертала їх силою. Не існує жодного документа, який би свідчив компенсацію втрат простим містянам, зате купці, заможні ремісники, комерсанти одержували сповна. Аж до небес у тексті про “золоту добу” підноситься багаторічна діяльність на посаді міського голови О. Пашутіна – від будівництва водогону до електрифікації міста і влаштування міського трамваю. При цьому не уточнюється, що то була ініціатива підприємців інших міст, де подібні блага цивілізації вже існували, хоча там не було Пашутіна. Про те, що водогін будувався 13 років, бо роботи надовго припинилися через перший у Росії кривавий єврейський погром, який спровокували російські купці на чолі з Пашутіним. З міста над Інгулом розбої поширилися на всю імперію, Пашутін отримав нагороду від імператора.
Не буду називати людей-іноземців, в основному шотландців братів Ельворті, підприємців-німців, євреїв, які після ліквідації військових поселень прибули у колишнє казармене місто і внесли свіжий струмінь у справжню його розбудову. У цьому велика заслуга належить, насамперед, місцевим архітекторам Якову Павученку, Олександру Лишневському, інженерам Роде, Яновському, купцям Купченкам та іншим . Про це авторам статті на сайті, певне, невідомо. Як і те, що аж до початку ХХ століття у Єлисаветграді було усього 22 вулиці, околиці на схід від сучасної вулиці Гагаріна, на південь від Кропивницького, понад Інгулом стояли мазанки під солом’яними стріхами. Миколаївка, Некрасівка, Олексіївка почали розбудовуватися з 1914 року, Балашівка, Лелеківка, Масленниківка, дрібніші села увійшли до межі міста у 1930-1960 роках. Сучасного вигляду місто разом з інфраструктурою набуло протягом інтенсивної забудови 1962-1982 років. І будувалося воно руками місцевих людей, проекти найвизначніших споруд, яким не рівня часи “золотої доби”, розроблялося місцевими інженерами і архітекторами, втілювалося руками місцевих робітників з усієї області. Не “комуняками” чи “совками”, народженими і завезеними з чужих країв – вони лиш керували, влаштовували у нас голодомори, вишукували і знищували вигаданих самими “ворогів народу”, тільки невідомо – чийого. Не всіх прибульців, звичайно, це стосується, частина з них сприйняла до цього чужу землю як свою, так само народ, спільною часткою якого вони тепер є, ми разом живемо у мирі і злагоді. Хочеться це комусь усвідомити чи ні, а з історії сторінок не вирвеш – будемо називати речі своїми іменами. Пора б вже розібратися у своєму минулому і не співати з чужого голосу. Та ще через офіційні джерела.
Світлини відбивають два мікрорайони часів “золотої доби”, вони зроблені практично одночасно. Хто там жив – пояснювати не треба. У яких кварталах в усі часи селилися прибульці з Московії, деякі сьогоднішні “корінні”, теж, гадаю, ясно.

Юрій Матівос

MIXADV

цікаве

Be the first to comment

Leave a Reply