Сьогодні ми відзначаємо чергову річницю перемоги в Конотопській битві 1659 року над московським військом. Перемогу, яку наші предки під проводом Івана Виговського здобули в союзі з кримськими татарами і, до речі, з поляками. Ворог зазнав найбільшої поразки на полі бою за все 17 століття.
Однак, чому та кампанія в кінцевому підсумку зазнала невдачі, й на Україну чекала Руїна? Бо ворог переграв нас в іншому: дипломатія, підкуп, пропаганда з ніг на голову перевернула результат Конотопської битви.
Москалі почали налаштовувати козаків проти Виговського, підкуплені московою мешканці Гетьманщини почали ширити брехливі чутки, що гетьман буцімто «хоче повернути Україну в польське ярмо». Паралельно кошовий отаман Іван Сірко (помітьте, позитивна персона в радянській історіографії!) нападає на союзників Виговського – Кримське ханство. Замість вчергове спаленої москви ми отримали громадянське протистояння…
Коли дивлюся, як зараз російська агентура просуває свою адженду в Польщі, фінансує акції цивільних мешканців України проти ТЦК, провокує нашу владу на необдумані рішення (крайні, з дозволу сказати, «санкції» взагалі на голову не налазять), то мусю констатувати: урок Конотопа-1659 року ні ми, ні наші союзники не засвоїли.
Замість того, щоб спільно відзначати з Україною річницю спільної перемоги під Конотопом, польська сторона вдається до чергових недружніх кроків. Українське суспільство в медіапросторі обговорює не розгром російського війська 9 липня 1659 року, а напад цивільних на працівників ТЦК (напад явно координувався російськими спецслужбами). Несемося, браття…Дізнатися більшеІсторіяНовини УкраїниВійна та конфлікти
В цій ситуації відкриття нового фронту з Білорусі видається неминучим: перед подібними діями росія завжди посилює свої акції з розколу українського суспільства та провокує сварку з партнерами. В кремлі явно ідуть ва-банк: з нового року фінансова допомога з боку Китаю має суттєво скоротитися, а поразка трампістів на виборах в США восени-2026 видається неминучою. Паралельно удари по логістиці в Криму та по НПЗ всередині росії вимагають нелінійних і ризикованих рішень. Тому зараз поточна мета кремля – відрізати Україну від постачання озброєння з Європи. Найшвидше це завдання можна виконати двома способами: посварити Україну та Польщу настільки, щоб Варшава призупинила постачання озброєння своєю територією, або окупувати прикордоння. Враховуючи попередження від США про можливу атаку рф на Польщу, то стає не до жартів. 2022 рік у нас у всіх добре в памяті закарбувався. Питання лише в тому, чи підуть москалі під чужим прапором (Білорусі чи навіть України аби спровокувати поляків на припинення військової допомоги), чи все ж під своїми. І питання напрямку удару – з Бреста на Холм-Перемишль чи на Сувалки (тоді під удар потрапить і Литва)?
Коли очікувати можливе вторгнення? А тепер згадайте, що путін дуже любить різні дати. 3,5,6 серпня – особлива небезпека для країн Балтії. Саме в ці дати у 1940 році радянський союз офіційно прийняв до складу СРСР анексовані Литву, Латвію та Естонію. До речі, а там і 8 серпня не за горами – дата нападу на Грузію в 2008 році. Для Польщі серпень – теж підвищена загроза. В серпні 1920 року відбулося вторгнення червоної армії в Польщу. Є ще одна дата – 17 вересня. В цей день у 1939 році срср вводить свої війська до Республіки Польської, знищуючи цю державу разом із Гітлером…
Крім можливого нападу на Польщу й країни Балтії дуже ймовірним є вторгнення з Білорусі на терени України. Буде це Волинь (з метою перерізання логістики), Київщина чи Чернігівщина (з метою розтягнути Сили оборони України), чи декілька напрямків одночасно – питання поки відкрите. Але про таку загрозу говорить навіть головком ЗСУ. Можна до нього по-різному ставитися, але навряд чи він кидався словами на вітер.
Що ж, непрості часи на нас чекають. Та нам не вперше. Головне зараз – прийти до тями і завжди памятати: історія нас вчить не лише як перемагати. Вона вчить того, яких помилок не варто припускатися, щоб події не повторилися у ще більш трагічних масштабах.
Сергій Пархоменко
Джерело: https://censor.net/ua/b4012624