Про “роздурачковування”, або як розпізнати соціальних ботів

Не цукрова країна. Чому цукор за рік подорожчав удвічі і що буде з цінами далі

03/12/2021 AA 0

Фокус розбирався, чому цукру в Україні виробляють дедалі менше, а ціни на цукор перевищують світові. За даними асоціації “Укрцукор”, українці щомісяця з’їдають у середньому близько 80 […]

Продовжую цикл матеріалів щодо концепту “роздурачковування” чи “деідіотизації”, яке просуває блогер

Сергій Григорович ( Serhiy Grigorovich ), перші частини яких подано тут та тут.

Цей пост хочу почати з декількох питань, на які кожен читач має для себе відповісти чесно:

  • Звідки ви отримуєте інформацію?
  • Як ви її перевіряєте?
  • Як отримана інформація впливає на вашу думку чи дії?
  • Скільки часу ви приділяєте соціальним мережам?

Якщо говорити про мене особисто, то напевно 70-80% інформації я отримую з інету і десь відсотків 25-30 з цих 70-80% припадає на соціальні мережі та блогерські агрегатори на кшталт Енігми. Я маю стосунок до того покоління, яке застало ще FidoNet, а пізніше DialUP модеми та швидкість підключення до інету на рівні 22 кб/c. В той час, щоб “захостити” сайт та викласти будь-яку статтю потрібні були знання, досвід та потрібно було вкласти в це трохи грошей (хоча б власне на хостинг сайту). Тому в той час для мене було зрозуміло, що будь-який матеріал з інету повинен мати цінність, а його автор повинен був мати певну кваліфікацію та кругозір. Тоді не було новин в стилі “шок“, практично був відсутній стиль постів рівня “накинути каках на вентилятор”, SEO тільки зароджувалося, а про SMM ніхто взагалі не чув. 🙂

Новини та інформація з інету тоді викликали відносну довіру. Наприклад, читаючи огляд про “рейтинг” найбільш популярних книг, у мене не виникало сумнівів в його об’єктивності і я не замислювався, що автор може мати вигоду від продажу книг за моделлю CPA або може просто просувати якийсь бренд. Зараз все це в минулому. Настала ера соціальних мереж, лайків, репостів і тонн безглуздої інформації, що підштовхує вас до тих чи інших висновків або дій. Настала ера соціальних ботів.

Хто ж такі соціальні боти? Соціальний бот (social bot) – спеціальна комп’ютерна програма (агент), що може імітувати поведінку людей у соцмережах (наприклад, ставити лайки за певним алгоритмом, чи формувати коротенькі коментарі за ключовими словами посту). Окрім того, соціальним ботом може бути й реальна людина під вигаданим ім’ям, що виконує завдання інформаційного впливу та формування суспільної думки. Головні задачі боту – впливати на думки читача та брати участь в обговорені. Боти часто працюють групами. Повідомлення, які вони поширюють, зазвичай, дуже прості. Соціальні боти спрямовані на пропагування певних ідей або підтримку кампаній. Потрібно зауважити, що соціальні боти особливо активізувалися останнім часом, враховуючи часи пандемії та локдаунів, коли частина людей, особливо в країнах з перехідною економікою, втратила звичні джерела заробітку.

Є різні класифікації соціальних ботів. Наприклад, Lutz Finger у пості “Do Evil – The Business Of Social Media Bots” визначає наступні п’ять основних категорій соціальних ботів:

  • Технічні боти. В їх структурі практично завжди є спеціально прописані програми. Їх основне завдання – накопичення лайків і коментарів під потрібним записом, створення великої маси друзів для збільшення довіри до боту і поширення публікацій через репости. Це найбільш популярний вид ботів, який використовується в будь-яких соціальних мережах.
  • Бойові боти. Створені для зниження репутації або блокування певної сторінки в соціальній мережі, шляхом відправлення великої кількості скарг і негативних коментарів.
  • Зливні боти. Іноді для поширення тієї чи іншої інформації використовуються спеціальні боти, які спочатку поводяться як звичайні користувачі мережі (постять котят, лайкають різні мотиваційні картинки та матеріали, тощо.), але в певний момент починають поширювати інсайдерську інформацію. Згодом багато інтернет-видання та ЗМІ будуть посилатися на це фальшиве джерело інформації.
  • Гіперболізуючі боти. Це, мабуть, найбільш розумний та досвідчений вид соціальних ботів, який призначений для входження в довіру до клієнтів конкурента замовника з подальшим створенням антиреклами. З початку фейковий користувач повністю підтримує ідеологію і погляди опонента. Але в певний момент починає поширювати гіперболізовану (перебільшену) інформацію. Наприклад, бот проникає в групу прибічників певного політика чи соціального-політичного напрямку і спочатку висуває та просуває ідеї, які знаходять відгук в цьому середовищі. Але з часом, дрібними змінами та дописами вносить сум’яття чи навіть відвертає частину симпатиків від політика чи соціально-політичного напрямку. Більш значного ефекту можна досягнути, коли цього соціального бота починають підтримувати інші боти.
  • Інтелектуальні бойові боти або просто «тролі». Ці боти цікаві тим, що використовують власний вкладений інтелектуальний ресурс. Тобто соціальний бот відправляється на інформаційну війну для пропаганди певної сторонньої думки. Головне завдання такого бота спілкуватися на вузькоспеціалізовану тематику в певній темі або гілці повідомлень. Крім цього, такий бот часто може переходити на образи, маніпуляції чи провокаційні висловлювання щодо інших користувачів обговорення, тим самим відволікаючи увагу від основної теми бесіди. Цей вид бота найбільш популярний при обговоренні політичних і соціальних явищ.

Зрозуміло, що наведена вище класифікація є умовною і соціальні боти зазвичай використовують декілька стратегій одночасно. Окрім того, можна охарактеризувати соціальних ботів за нішами використання:

  • Соціальні боти в електронній комерції, або боти-“продавці” товарів та послуг. Сьогодні будь-який “топ” або “рейтинг”, як і будь-яку інформацію з інтернету потрібно ставити під сумнів і шукати зацікавлені сторони. Вибір товару потрібно здійснювати не за “відгуками”, опублікованими на сайті продавця, а за відгуками іменитих експертів. У цьому світлі першою та найбільш очевидною категорією ботів в соціальних мережах є боти-менеджери з продажу, які ставлять собі за мету – “впарити” вам товар або послугу.
  • SEO-боти, що здійснюють лайки публікацій, здійснюють “накрутку” відвідуваності ресурсу чи посту, або здійснюють репости постів як загалом мережею, так і групами соціальних мереж. Цей тип ботів найбільш залучений в інеті та є основним товаром так званих “ботоферм”. Ці боти можуть одночасно “працювати” на декілька “ворожих таборів”, як приклад бути одночасно “порохоботами” та “зеленобобіками”. 🙂
  • CPA боти-багатоденки. Дещо складніший тип соціальних ботів, створений для класичної мети “впарити”, але вже за більш “інтелектуальною” схемою. Ці боти мають SMS активацію й автор дорожить ними, наповнюючи фотографіями та інформацією. Такі боти розділені під необхідні класи продуктів чи ідей, які просуваються мережею.Прикладом ботів CPA можуть бути боти “красивих дівчат”, профілі яких у соціальних мережах наповнені великою кількістю сексуальних фотографій і фото в стилі ню, якщо бот призначений для просування будь-якого сайту знайомств, сайту з інтимними товарами або навіть сексуальними послугами. Бот буде підписаний на велику кількість тематичних груп знайомств, флірту і навіть груп з еротичним контентом. Такі боти постять в спільнотах повідомлення в стилі “шукаю знайомств”, “мені так самотньо” і так далі, бажаючи привернути увагу до свого профілю.

    Такі ж боти “красиві дівчата” або “красиві хлопчики” можуть просувати по цій же схемі все що завгодно, наприклад “ставки на спорт” або “казино”, тоді автор “підпише” такого бота на паблік з азартних ігор і схема та ж, що описана вище. Таких ботів можна легко перепрофілювати на будь-які CPA замовлення, товари або послуги.

  • Політично-соціальні боти-тролі та лідери суспільної думки (лидеры общественного мнения – ЛОМ). Найскладнішою категорією соціальних ботів є категорія політичних ботів. Цих ботів зазвичай “вирощують” місяцями, а іноді й роками. Боти використовуються в інтересах політичних сил, урядів і вдають із себе “лідерів думок” певного соціального шару (політичного електорату).

    Тут можна зустріти, наприклад, бота, замаскованого під простого таксиста, який регулярно публікує свою особисту думку упереміш з особистими фотографіями та публікаціями. Бувають вчительки молодших класів, які висловлюються про прості й всім знайомі проблеми середньої освіти, апелюючи до найважливішого, що є в житті у кожного – дітей, а як результат і їх батьків. Такі боти мають велику кількість друзів (підписників), їх пости “розганяються” SEO ботами й вони просувають мережею або приховані змісти або “злегка замасковані”.

Загалом, послуги ботів та “ботоферм” на даний час також використовують політики, політтехнологи та ЛОМи для просування своїх ідей в “маси”. Якби в наш час жив Остап Бендер, то з великою долею ймовірності можна стверджувати, що він би був власником “ботоферми”, бо поточно соціальні мережі здійснюють пряму дію на думку людей, які є найбільш платоспроможними, а компанії, що обслуговують ці дії отримують солідні чеки.

А тепер повернемося до концепту “роздурачковування” чи “деідіотизації” та поглянемо на нього з точки зору описаних вище матеріалів. Після невеличких пошуків мережею, я натрапив на архів електронних петицій Кабінету Міністрів України, та, зокрема отримав посилання на декілька петицій:

за авторства такого собі Кохана Сергія Григоровича, які за стилем та частиною матеріалів (Copy-Paste) перегукуються із постами Сергія Григоровича

Звичайно, можна припустити, що ці дві особи є абсолютно різними людьми, 🙂 що Григорович є прізвищем особи, а не по батькові особи, але враховуючи притаманну більшості осіб марнославство та заяви Сергія Григоровича у “публічності“, можна зробити більш вірогідний висновок щодо того, що це одна й та ж особа, а обліковий запис Сергія Григоровича на Енігмі, site.ua та у соціальній мережі Facebook (останній не має стверджувальної позначки Facebook в тому, що акаунт дійсно належить вказаній публічній особі, як, наприклад, акаунт Borislav Bereza, бо для отримання такої позначки потрібно надавати офіційні посвідчення особи) є розглядуваного вище типу CPA бота-багатоденки щодо “розганяння” мережею матеріалів політичного, соціально та агресивно-психологічного змісту.

Загалом, потрібно відмітити, що при реєестрації на сайті петицій Кабінету Міністрів України використовується слабший рівень захисту, ніж при реєстрації на сайті петицій Президента України, де вимагається використання цифрового підпису, коли останній “тягне” за собою дійсно повну інформацію про зареєстровану особу. Наприклад, відомий на Енігмі автор Alexander Kovalenko зареєстрував на сайті Президента України петицію: “Визнати роком заснування міста Одеси 1415 рік“, автор – Коваленко Олександр Іванович, що однозначно корелюється з трансляцією його імені та прізвища латиницею і служить підтвердженням його, як публічної особи (строго кажучи, непрямим підтвердженням, але все ж таки). На сайті петицій Кабінету Міністрів України можна використати прив’язку до номера телефону та адреси електронної пошти, що не може розглядатися строгим захистом від втручання “віртуальних осіб”. Ще одним непрямим підтвердженням того, що Кохан Сергій Григорович все ж таки існує та пов’язаний з блогером Сергієм Григоровичам є те, що у підписантах петиції вже на сайті Президента України фігурує вказаний ПІП.

Щодо Кохана Сергія Григоровича, то в мережі можна знайти декілька осіб з таким ПІП, але в нашому випадку найбільш вірогідним варіантом особи, яка пов’язана з ІТ є цей (тут і далі усі дані беруться із відкритих джерел, які кожен може перевірити самостійно). Наразі це особа, що була зареєстрована, як приватний підприємець у 2011 році, та припинила свою підприємницьку діяльність у сфері інформаційних технологій у середині 2020 року. Якщо припустити, що у 2011 році ФОП був зареєстрований на студента старшого курсу, чи випускника ВИШу, то вказаному Кохану Сергію Григоровичу зараз десь 32-35 років, що, м’яко кажучи, не корелює з використовуваною бородатою аватаркою навченого роками “аксакала”, але абсолютно корелює зі стилем його постів та коментарів його “шанувальників” на тій же Енігмі. 🙂

Тепер, якщо звернутися до “шанувальників” Сергія Григоровича на Енігмі. 🙂 Перша особа: Валентин Тростюк. Якщо здійснити пошук в мережі, то інакших посилань, ніж на статті на Енігмі знайти не можна. Ба більше, наприклад, серед підписантів вказаних вище петицій Сергія Григоровича:

ніякого Валентина Тростяника не знайдено. Як би дуже дивно – так яро підтримувати Сергія Григоровича на Енігмі та не взяти участь у підписанні його петицій? 🙂 Окрім того, в рекомендованих постах цього ж таки Валентина Тростяника суттєво переважають посилання на Сергія Григоровича, що також доволі дивно, оскільки на тій же Енігмі присутні автори з доволі цікавими матеріалами (і це не про мене, якщо що 🙂 ).

Абсолютно аналогічна ситуація і щодо “антипровокатора“, він же Микола Скорик “mikola_skorik“, він же “Серг Тихонов“. Теж саме стосується і профілю “Серж Григоровский” – жодних згадок у підписантах цих петицій. Тобто, з високою долею ймовірності можна стверджувати, що розглядувані вище персонажі “ботоферми” є інтелектуальні бойові боти або просто «тролі», що мають також ознаки CPA ботів-багатоденок та політично-соціальних ботів-тролів. Власне ці міркування дозволяють вживати щодо “симпатиків Григоровича” поняття боти та ботоферма.

Загалом ці боти відзначаються агресивністю (багато авторів на Енігмі зустрічалися з їх агресивними коментарями), використанням багатьох маніпулятивних практик (детальніше розглянемо їх в інших постах серії), слабким кругозором та знанням “матчастини”, що обумовлений їх віком – 30-40 років із яскраво вираженим ефектом Даннінга-Крюґера та притаманним в українському ІТ синдрому “ЧСВ – чувства собственной важности” :). Їм можна було б навіть поспівчувати, якби вони вели себе менш агресивно та хамськи.

Щодо задіяних в останніх постах маніпуляцій, то тут дуже часто присутня маніпуляція – дзеркало, коли маніпулянт проектує на іншу особу риси, притаманні собі, чи приписує іншій особі слова та вислови, які перед тим висловив сам (дивись коментарі бота “Валентин Тростяник” до поста: “Що таке націоналізм?“).

Загалом, як висновок до цієї частини: ніхто спеціально не переслідує “Сергія Григоровича” за його концепт “роздурачковування” чи “деідіотизації”, як він часто істерично пише зазвичай великими літерами, що означають в мережі крик, коли людина не може надати внятних аргументів: “ТУТ завелися ДВА АНОНІМНІ БОТИ-ТРОЛИКИ-ХАМІЛКИ-ПРИЛІПАЛКИ. ЗРОЗУМІЛО — НЕ ЦІКАВЛЯТЬ. ЩЕ І ЯКОСЬ МОДЕРУЮТЬ НА ЇХ КОРИСТЬ.“. Однак, від особи, що збирається навчати дорослих людей та яка “повчає” інших у своїх коментарях очікується слідування певним стандартам поведінки та формування постів та коментарів, які за своєю стилістикою мають підтверджувати його освітній концепт та слугувати “шаблонами” його “освітніх теорій”. Навіть у петиціях ця особа використовує маніпулятивні техніки та невідповідну стилістику. Звичайно, блогосфера не є університетською кафедрою і не може оперувати академічним стилем та термінами. Але блогосфера є інструментом поширення контенту, який має бути наближений до середньостатистичного читача постів та оперувати спрощеною, але ні в якому разі хамською, брехливою, перекрученою інформацією, Особливо якщо це стосується освітньої діяльності та особливо, коли вказаний “Сергія Григоровича” публікує пости про моральність. Інакше це можна розглядати виключно, як “подвійні стандарти” та маніпуляції. Хоча, наприклад, на тій же Енігмі чи site.ua такий стиль не унікальний. 🙂

Зрозуміло, що врятувати нікого не можна від сприйняття фейків, якщо людина в першу чергу орієнтована не на раціо, а на емоцію, якою щедро “приправляються” пости. Але в такому випадку ми (мешканці країни) залишимося в тому ж стані, в якому перебуваємо поточно. Зрозуміло, що “гроші не пахнуть” і “мережеві наставники” пропонують різні методики та підходи, але щоб підписатися на “платні послуги із швидкого виправлення мислення”, потрібно на “безкоштовних прикладах” переконатися у кваліфікації “виправляльника”. 🙂 А, окрім того, “препарація української блогосфери” є цікавою з точки зору ІТ-шників, що займаються проблемами штучного інтелекту. Тому, “авторе Сергій Григорович” пишіть далі, бо це є доволі цікава база статистики для навчання нейронних мереж штучного інтелекту для пошуку ботів та фейків 🙂

Далі буде…

P.S. “Накидати каках на вентилятор” зазвичай доволі просто, а ось “спростування” вимагає часу, зусиль, аналізу та посилання на джерела інформації, щоб навіть в українській блогосфері утриматися від “простих рішень”. 🙂 Тому такі “альтернативні пости” зазвичай такі довгі 🙁

Petro Nepokupnyi

MIXADV

цікаве