СУРМА

«Повернення» блудного судді?

Цивілізація несвободи

16/06/2021 admin 0

художник Клавдій Лєбєдєв. картина «Знищення новгородського віча». 1889 Чому сучасні російські мільярдери є лише розпорядниками активів і до чого тут Чинґісхан Більшість того, що відбувається […]

Раптова поява живого та відносно здорового Миколи Чауса на відео в спеціально створеному того ж дня Telegram-каналі викликала неабияке пожвавлення у медіапросторі, адже з моменту викрадення в Молдові жодних звісток від нього самого не отримували ні його мати, ні дружина, ні адвокати.

Попри це, саме формат появи Чауса на публіці, разом зі сказаним екссуддею у двохвилинному відео, дозволяє впевнено припустити, що ми маємо справу не з бажанням Чауса повернутись і “дати відповіді на всі запитання”, а з чиєюсь потребою вкинути у медіаполе конкретні меседжі від його імені. Чого варта лише назва відео з Чаусом, яка мало не неоновими вогнями підсвічує ймовірних режисерів цього шоу.

Щоб краще розуміти сценарій, пригадаємо, як розвивались події, які зробили рядового екссуддю Дніпровського райсуду Києва “хедлайнером” українських та молдовських ЗМІ.

2016 рік

Національне антикорупційне бюро України ловить Миколу Чауса на хабарі у 150 тисяч доларів, які той, до всього, намагався “законсервувати” у скляних банках і закопати у себе на подвір’ї.

Чаус не чекав, доки йому оберуть запобіжний захід, і покинув Україну. В цьому, як встановили слідчі НАБУ, йому допомагав його тодішній адвокат, а нинішній заступник голови Офісу президента Андрій Смирнов, що відображено в ухвалі Вищого антикорупційного суду у справі № 991/1532/20.

2019 рік

Андрій Смирнов знову стає фігурантом скандалу, пов’язаного із втечею судді-хабарника від НАБУ. Проте цього разу вже геть в іншій ролі – як співрозмовник тодішнього директора ДБР Романа Труби. На записах прослуховування кабінету очільник ДБР є епізоди, в яких пан Смирнов ставив пану Трубі завдання “*бать его прямо сейчас”.

У перекладі на процесуальну мову, малось на увазі проведення допитів матері, дружини та уже нового адвоката Миколи Чауса з метою створення навколо того “атмосфери невідворотності покарання”, одночасно з цим намагаючись “заманити” його назад в Україну.

На цих же записах згадується, що у пана Смирнова досі є контакт з Чаусом, однак спілкується той неохоче. Як би там не було, повертатись до України Микола Чаус явно не збирався, натомість попросив у Молдові політичного притулку, а відмову в його наданні оскаржив у суді. До винесення судом рішення (орієнтовно – 22-28 квітня 2021 р.) він мав повну свободу перебування на території Молдови. Однак рішення суду він не дочекався.

2021 рік

3 квітня молдовський адвокат Миколи Чауса, пан Юліан Белан, опублікував відео про те, що його клієнта було викрадено в Кишиневі серед білого дня, через що адвокат звернувся з відповідною заявою до правоохоронців, заявивши, що подібні події дають підстави для сумнівів у здатності держави захистити власних жителів.

Вже через 2 дні відбувся брифінг міністра внутрішніх справ Молдови, на якому той повідомив, що слідчі встановили обставини викрадення і навіть затримали одного з підозрюваних. Крім того, були виявлені автомобілі, якими користувались викрадачі, відновлено їхній маршрут. Вдалось навіть отримати листування викрадачів, частина якого велась українською.

Станом на 5 квітня молдовські силовики знали, що Чауса викрала група чоловіків, які спілкувались українською та російською, після викрадення вирушили в бік українського кордону і в’їхали на територію України через один з пунктів пропуску.

У Молдові розгорівся величезний скандал, на який відреагувала навіть президентка Мая Санду, яка заявила про недопустимість подібних подій незалежно від того, йдеться про громадян Молдови чи іноземців. Приблизно в той самий час починає з’являтись усе більше доказів причетності української влади до викрадення Чауса.

Зокрема, у молдовських ЗМІ з’явилась інформація про те, що екссуддю вивозили на авто, яке належало посольству України, що пояснює, як викрадачам вдалось безперешкодно покинути Молдову – дипломатичні номери дають імунітет від проходження прикордонних процедур. А ще з’явилось фото викраденого – зі слідами застосування щодо нього “заходів фізичного впливу”.

8 квітня молдовські та українські журналісти оприлюднили інформацію про причетність до викрадення Чауса громадян України, до того ж – співробітників військової розвідки. Було названо їхні імена та опубліковано фото документів, за якими вони прибули до Молдови. Також була названо причину викрадення – потреба дискредитувати ексочільника ГУР МО Василя Бурбу, пов’язавши його з втечею Чауса у 2016-му.

Необхідність у такій дискредитації пояснювалась важливою роллю генерала у “вагнергейті” – скандалі з провалом спецоперації з затримання російських найманців групи “Вагнера”, яка була провалена після доповіді про неї Офісу президента. Слід зазначити, що на відміну від Андрія Смирнова, генерал Бурба ніде у матеріалах слідства у справі Чауса не фігурує. В розмові з молдовським колегою очільник МЗС України Дмитро Кулеба заперечив причетність України до викрадення Чауса. Жодних інших коментарів з боку української влади не надходило.

Наступного дня, 9 квітня, у молдовському парламенті створили спеціальну комісію з розслідування викрадення Чауса. Про причетність до викрадення українських спецслужб відкрито заявляють уже й молдовські політики, як і про зв’язок між викраденням і розслідуванням “вагнергейту” журналістами з об’єднання Bellingcat.

Натомість українська влада всіляко уникає обговорення ситуації з викраденням, доходить навіть до того, що депутати від “Слуги народу” тікають з ефірів, а в Офісі президента ігнорують дзвінки від президентки Молдови. Про це заявила сама Мая Санду після того, як не змогла зв’язатись з Володимиром Зеленським впродовж кількох днів поспіль. Також Молдова офіційно вимагає зняти імунітет з військового аташе, якого вважають причетним до викрадення, та надати згоду на обшук його машини.

22 квітня молдовські та українські медіа публікують нові докази причетності українських спецслужб до викрадення Чауса, включно з прізвищами офіцерів розвідки, які брали участь у викраденні. Вдається також встановити, як відбувалось стеження за Чаусом напередодні і маршрут викрадачів – завдяки GPS-трекеру в орендованому ними в Молдові авто. Також підтверджується версія вивезення Чауса в авто з українськими дипномерами – за кермом був військовий аташе посольства України, щодо якого Молдова раніше порушувала питання про позбавлення імунітету. Українська влада не дала згоди ні на позбавлення імунітету, ні на обшук авто. Згодом факти, які були оприлюднені журналістами, підтверджують молдовські правоохоронці та члени парламентської слідчої комісії.

Між тим з’являється інформація, що викраденого Миколу Чауса утримували на базі Головного управління розвідки в Хотянівці Київської області, з наміром “легалізувати” його появу в Україні, для чого екссуддю перевезли на військову базу біля Первомайська, що неподалік від адмінкордону з окупованим Кримом та Придністров’ям.

Тим часом українська влада всіляко уникає участі у розслідуванні і навіть згадок про викрадення Миколи Чауса – генпрокурор Ірина Венедіктова каже, що нічого не знає про його місцеперебування, представники посольства України в Молдові ігнорують засідання парламентської слідчої комісії, а голова Офісу президента намагається зв’язатись з президенткою Молдови щодо справи Чауса в обхід парламентської слідчої комісії. Тим часом молдовські слідчі заявили про затримання вже другого підозрюваного у викраденні і звинуватили Україну в саботажі розслідування – Офіс генпрокурора ігнорує їхні запити у цій справі.

16-17 травня 2021

Зі всім переліченим повертаємось до того самого відео з Telegram, на якому Микола Чаус каже, що його таки викрали, але не в 2021-му у Молдові, а у 2016-му в Україні. Чаус додав, що наразі перебуває в безпечному місці, але не може його назвати, анонсував повернення в Україну, переказав вітання дружині та пообіцяв покарання для “винних у їхніх бідах”. І тут починається найцікавіше, оскільки відеофайлів з його зверненням було щонайменше два. А судячи з метаданих файлів – є й інші фрагменти цього “звернення”, поки що не оприлюднені.

Запитання – чому Чаус, начебто перебуваючи в безпечному місці, зв’язується з дружиною через публічне відео, яке начебто він сам опублікував у Telegram-каналі? Турбота про безпеку дружини тут ні до чого – вона не перебуває у розшуку, не переховується, їй не висунуто жодних звинувачень. Інша справа – якщо Світлані Чаус потрібно передати певне послання, сигнал чи натяк, але без “самодіяльності” з боку її чоловіка.

Запитання друге – чому екссуддя жодним словом не згадав матір, яка переживає за сина напевно не менше, ніж дружина – за чоловіка. Досить дивною є ситуація, коли одній пан Чаус може написати чи подзвонити особисто, а іншій ні, чи не так?

Запитання третє – “водяний знак” і монтаж за допомогою дорогого професійного софту відео в форматі “сторіс”, навіщо? Навіть оприлюдненого селфі Миколи Чауса було б досить, щоб привернути увагу всіх ЗМІ в обох країнах. Заяви про бажання дати пресконференцію, зокрема і в онлайн-форматі з “безпечного місця”, було б досить, щоб зібрати не один десяток журналістів.

Вкинутий варіант “звернення” більше нагадує намір транслювати чітко відібрані меседжі, виключаючи будь-яку можливість Чаусу сказати щось поза сценарієм. Однак поки що обраний варіант “повернення” Чауса продемонстрував лише те, що екссуддя продовжує залишатись розмінною фігурою в руках людей, які його наразі утримують.

Запитання четверте – на відео Чаус каже, що його змушували перебувати в Молдові, дякує “друзям”, які допомогли йому уникнути “цієї тюрми і смерті”. Тут уже йдеться не просто про “суперечності” між фактами та словами, а про справжній абсурд, оскільки впродовж понад 4 років Чаус абсолютно вільно міг пересуватись Молдовою, винаймав там житло, користувався послугами адвоката. Нехарактерний спосіб життя для людини, яку десь насильно утримують, на відміну від публікації змонтованих відео.

У 2019 році молдовські ЗМІ публікували відео, на якому Микола Чаус спілкується з кимось телефоном на вулицях Кишинева, не виглядаючи ні виснаженим, ні наляканим. Крім того, в Молдові Чаус міг собі дозволити навіть користуватись послугами охоронця, якого, як встановила слідча комісія, викрали разом із екссуддею, але невдовзі відпустили. До того ж Чаус перебував у Молдові, “як у тюрмі”, разом зі своїм сином, на очах якого його й викрали і який зараз перебуває з матір’ю. Дуже специфічні “тюремні умови під страхом смерті”, чи не так?

Запитання п’яте – риторичне, оскільки у версію, озвучену у “відеозверненні”, не повірили ані адвокат Чауса, який першим повідомив про його викрадення, ані його дружина, яку наразі в Молдові забезпечили державною охороною. Світлана Чаус зазначила, що за весь час знайомства і шлюбу чоловік жодного разу не звертався до неї повним іменем “Світлана”, а його стиль спілкування значно відрізняється від показаного на відео.

Вона переконана, що його життя і здоров’я під загрозою, а відео записане під тиском. Схоже, пан Чаус таки зміг передати дружині особисте повідомлення.

Запитання шосте – куди збирається повернутись Микола Чаус? Він професійний юрист з великим досвідом, він знає, що в Україні проти нього триває розслідування у справі за фактом одержання хабаря, він знає, що його ім’я буде на перших сторінках усіх ЗМІ, він чудово розуміє, що повернутись він може хіба в СІЗО. Тому намір “повернутись і дати відповіді на всі запитання”, озвучений у відеозверненні, чудово вписується в канву версії про намір “легалізувати” появу Чауса в Україні після його викрадення, однак жодним чином не вписується в його власну поведінку впродовж 4 років до викрадення.

Політичні наслідки появи Чауса для відносин між Україною та Молдовою

Повернення судді Миколи Чауса до інформаційного простору виглядає не менш загадковим за його зникнення у квітні 2021 року. Щоправда, за півтора місяця відсутності він повернувся у віртуальному вигляді, роликом на Telegram-каналі, з обіцянкою найближчим часом з’явитися в Україні та запевненнями, що у Кишиневі його ніхто не викрадав. Цю “сенсацію, на яку ми заслужили”, почали активно розкручувати наближені до Банкової персонажі, серед яких цілком передбачувано опинився Сергій Лещенко.

Нагадаємо, що скандально відомий служитель української Феміди взагалі схильний до зникнень. У 2016 році він зник з-під слідства НАБУ, опинившись у Молдові, де перебував з охороною та уникав відповідей на незручні запитання українських журналістів. Сусідня держава готувалася навесні 2021-го видати Чауса українському правосуддю – у наданні політичного притулку йому було остаточно відмовлено.

Є припущення, ніби “справа Чауса” обговорювалася під час візиту президента Молдови Маї Санду до Києва у січні 2021 року. Порозуміння між лідерами України та Молдови мало отримати підтвердження у вигляді відповідних правових дій. На Банковій розраховують на свідчення Чауса проти Петра Порошенка, тримаючи в голові медійний образ дискредитованого судді. Далеко не у кожного представника суддівського корпусу значні суми готівкових доларів у скляних банках.

Викрадення Чауса у Кишиневі 3 квітня відбулося якраз у той час, коли Санду боролася за проведення дострокових парламентських виборів.

Молдова – парламентська республіка, і президент без підтримки законодавців у ній практично не має шансів на ефективну політичну діяльність. Парламент Молдови оперативно відреагував на інцидент з Чаусом, створивши тимчасову слідчу комісію. Очолив її Василє Нестасе – рідний брат вчорашнього політичного союзника Санду Андрія Нестасе, якого можна назвати одним з опонентів президента Молдови.

Десять днів тому Нестасе заявив, що справа про викрадення Чауса розкрита, доведено причетність громадян України, залишилося лише визначити, є вони представниками офіційних силових структур чи ні. Проте з високою долею вірогідності можна припускати, що інцидент з Чаусом буде використаний проти Санду та її союзників.

Телеграм-Чаус вигулькнув у віртуальному просторі якраз того дня, коли до Києва прибув з візитом тимчасово виконувач обов’язків прем’єра, міністр закордонних справ та європейської інтеграції Ауреліу Чокой. Проте політика важко назвати емісаром Маї Санду, адже у 2018 – 2019 роках він був зовнішньополітичним радником її опонента, тодішнього президента Ігоря Додона. Проте його візит спільно з грузинським колегою дозволяє зробити остаточні висновки.

Схоже, що люди, які почали грати у небезпечну гру “Впіймай Чауса, а потім підкинь його”, погано знають не лише географію та менталітет жителів Молдови. З її території скандально відомого суддю можна було вивезти лише до Румунії або до України, з іншими країнами у Молдови немає спільних кордонів. Однак головне в іншому: розвиток ситуації все більше дозволяє припустити, що ми стали свідками операції “під чужим прапором” російських спецслужб, яким допомагають окремі функціонери Банкової. Її мета – не лише розсварити керівників Молдови та України, але й нівелювати європейські прагнення обох держав.

MIXADV

цікаве