Російські агенти в українському політикумі Чому їх виявляють лише американські спецслужби?

37 самых опасных продуктов

02/03/2021 admin 0

Ныне процесс увеличения доли вредных продуктов достиг апогея. Список вредных продуктов, которые категорически нельзя употреблять, они опасны для здоровья!Это примерный список продуктов, от которых нужно […]

Уже давно, напевно років понад двісті, відтоді як британські війська спалили Конгрес США, у Вашингтоні не панувала така напружена атмосфера. Ще кілька днів тому прихильники поки чинного президента Дональда Трампа взяли штурмом Капітолій, порозбивали там вікна, налякали конгресменів, вчинили наругу над «бастіоном американської демократії». Під час сутичок протестувальників з поліцією загинуло п’ятеро осіб, десятки поранено.

Тепер у Вашингтоні запроваджено надзвичайний стан, посилено підрозділи правоохоронців, у коридорах Капітолію днюють і ночують вояки Національної гвардії. Адже, як стверджують спецслужби, екстремістськи налаштовані трампісти готові до чергових акцій непокори, причому з використанням вогнепальної зброї.

І от у такій вкрай непростій ситуації американський уряд знаходить час і можливість, аби запровадити санкції проти агентів російського впливу в Україні. Управління контролю за іноземними активами (OFAC) Міністерства фінансів США застосувало штрафні заходи проти семи громадян України та чотирьох організацій, які є частиною пов’язаної з Росією мережі закордонного впливу, в центрі якої стоїть народний депутат України Андрій Деркач. Цим фізичним та юридичним особам закидають, зокрема, втручання у вибори в США.

«Принаймні з 2019 року Деркач та його соратники залучали американські ЗМІ, американські платформи соціальних медіа та впливових американських людей до поширення оманливих та необґрунтованих тверджень про те, що нинішні та колишні чиновники США займаються корупцією, відмиванням грошей та незаконним політичним впливом в Україні. Колишні посадовці українського уряду Костянтин Кулик, Олександр Онищенко, Андрій Теліженко та нинішній народний депутат України Олександр Дубінський публічно виступили або долучалися до Деркача шляхом скоординованого розповсюдження та пропаганди шахрайських та необґрунтованих звинувачень щодо кандидата в президенти США (Джо Байдена, – ред.). Вони неодноразово публічно поширювали дезінформацію про те, що чиновники уряду США брали участь у корупційних діях в Україні», – наголошується в заяві OFAC.

У всій цій санкційній кампанії для нас найцікавішою є присутність там колишнього журналіста, а нині депутата ВРУ Олександра Дубінського. Причому не просто депутата, а члена проурядової фракції «Слуги народу», одного з лідерів цієї партії, голови Київського обласного осередку.

Слід віддати Дубінському належне: він далеко не вперше за останній час потрапляє в скандальну історію. Пригадаймо, як ще восени 2019 року у програмі «Наші гроші» проєкту Bihus.info було оприлюднено інформацію про статки родини нардепа: 24 елітні квартири в Києві, два будинки, 70 соток землі, 17 автомобілів, зокрема Maserati і Porsche. Багато що із цих статків на мільйони доларів, зокрема чимало автівок, було записано на маму-пенсіонерку. Останній факт Дубінський пояснив веселою фразою «Мама любит скорость», яка вже стала мемом.

Ще один «зашквар» Дубінського стосувався часів Революції гідності. Bihus.info встановило, що він організував створення фейків про роботу повій на Євромайдані й загалом намагався усякими способами дискредитувати майданівців.

Ще Дубінському можна пригадати цькування колишньої виконувачки обов’язків міністра охорони здоров’я Уляни Супрун. Це саме він придумав їй прізвисько «доктор смерть». Він закидав їй розкрадання бюджету міністерства. Ще абсурднішим було звинувачення Супрун, що вона працює на американську розвідку, що її кузен є резидентом ЦРУ в Україні, і нібито саме він пропхав її на посаду.

Зрештою, таких «веселих» історій про Дубінського можна розповідати нескінченно. Але зосередьмося цього разу лише на свіжих американських закидах проти нього. Отже, запроваджені Вашингтоном санкції полягають у тому, що все майно та інтереси у власності фігурантів чорного списку, які перебувають під юрисдикцією США, заблоковані, а громадянам США заборонено співпрацювати з ними. Крім того, заблоковані й будь-які організації, що на 50% чи більше належать цим особам.

Важко сказати, наскільки ефективними будуть ці карні заходи самі собою. Утім їхня дієвість виявляється вже бодай у тому, що згадані особи отримали, так би мовити, «чорну мітку». Адже в часи, коли все ще триває війна з Росією, коли окуповані Крим і частина Донбасу, вони оголошені агентами впливу агресора.

Фактично американські санкції є оголошенням українських громадян-фігурантів списку державними зрадниками у часи війни. Традиційно такі вчинки каралися якнайсуворіше. Усвідомлюючи, в які тарапати потрапив, Олександр Дубінський відреагував досить оперативно й агресивно. «На жаль, помилкові доноси шабунят (йдеться про громадського діяча Віталія Шабуніна й очолюваний ним Центр протидії корупції, – ред.) і всіх інших подібних аферистів, з приводу нібито мого зв’язку з Деркачем, тимчасово, в силу об’єктивно складної ситуації в США, дозволили корупційним паразитам реалізувати чергову аферу. В черговий раз заявляю про те, що я ніколи не втручався у вибори в інших державах, зокрема, і американські вибори, та ніколи не мав стосунку до оприлюднення або інших подібних дій так званих “плівок Порошенка-Байдена”. І це все прекрасно знають», – написав він на своїй сторінці у фейсбуці.

Напевно, Дубінський сподівався на чиюсь коротку пам’ять, стверджуючи, що не мав жодних справ з Деркачем. Адже відносно недавно, у листопаді 2019 року вони провели спільну пресконференцію. Саме на ній і відбувалося те, що можна сміливо називати втручанням в американські вибори. Дубінський та Деркач один наперед одного обливали грязюкою тоді ще кандидата в президенти США Джо Байдена. Зокрема, Дубінський вимагав порушення щодо Байдена розслідування і в Україні, і в Сполучених Штатах.

У грудні ж 2019-го ця ж парочка надіслала листи американським конгресменам, у яких намагалася дискредитувати американські проєкти технічної допомоги в Україні, а також прогресивних депутатів та громадських діячів, називаючи їх «грантоїдами» та «соросятами». Тоді ж, як стверджує вже згаданий Центр протидії корупції, адвокат Дональда Трампа Рудольф Джулліані зустрівся в Києві з Дубінським та Деркачем для збору «фактів» про нібито вчинені неправомірні дії Джо Байденом в Україні.

У травні 2020 року Деркач оприлюднив записи телефонних розмов, на яких нібито 2015 року тодішній президент України Петро Порошенко розмовляє з тодішнім віцепрезидентом США Джо Байденом. На основі цих плівок Деркач і Дубінський стверджували про зовнішній вплив на Україну, а також про корупційні афери, до яких причетний син Байдена – Гантер. Дубінський особливо активно виступав за те, щоб компетентні органи «дали хід» цим плівкам.

Загалом же риторика Дубінського багато в чому нагадує тези кремлівських пропагандистських каналів, і це стосується не тільки його виступів проти запровадження української мови в усіх публічних сферах. Можна пригадати, як у листопаді минулого року Дубінський, ніби повторюючи слова російського президента Путіна, стверджував, що не варто поспішати з визнанням перемоги Байдена, що треба дочекатися офіційних результатів. Хоча вже більшість світових лідерів привітали новообраного президента США.

Відтак в українському політикумі складається доволі цікава ситуація. От існує такий собі депутат Андрій Деркач, щодо якого США ще восени минулого року запровадили санкції, вказавши, що він «вже понад десять років є активним російським агентом, який підтримує тісні зв’язки з російськими спецслужбами». І тут або українські спецслужби мали б жорстко зайнятися Деркачем, прокуратура мала б відкрити проти нього справу, ВРУ мала б позбавити його мандату. Або Київ мав би виступити зі заявою на його захист, мовляв «сталася жахлива помилка». Але поки що не видно й не чутно ні одного, ні другого.

А є народний депутат Дубінський, проти якого запроваджено санкції 11 січня 2021 року як щодо «агента російських впливів». І далі гра в мовчанку. Хоча тут уже волати треба, адже йдеться фактично про представника влади, звинуваченого у зраді.

І першим мав би відреагувати на це президент Володимир Зеленський, який уже давно мав би зрозуміти безглуздість своєї фрази: «Я нікому нічого не винен». Але він мовчить, а його речник Михайло Подоляк заявляє: «А чому саме президент має на це реагувати, а не керівництво фракції, наприклад? Дубінський – депутат. І первинна реакція – це прерогатива депутатського корпусу і насамперед фракції “Слуга народу”. Саме так правильно».

Звісно, має відреагувати і фракція, і партія. Але й «слуги» мовчать. За одиничним винятком: голова ЛОДА та керівник обласного осередку партії «Слуга народу» Максим Козицький закликав керівництво своєї партії відреагувати на введення США санкцій проти Дубінського. «Його називають “частиною пов’язаної з Росією мережі іноземного впливу”. Звинувачення достатньо серйозні. […] Як очільник Львівської облдержадміністрації та депутат Львівської обласної ради від ПП “Слуга народу” закликаю партійне керівництво дати оцінку ситуації», – написав Максим Козицький на своїй сторінці у фейсбуці.

Але в будь-якому випадку президентові в такій ситуації мовчати категорично не можна. Бо, зрештою, саме Зеленський привів свою партію в парламент, агітував за неї, фактично ручався за її членів. А тепер – у кущі? Так не буває. Хіба би президент був байдужий до свого реноме. А баланс довіри-недовіри в суспільстві у нього вже й так перейшов у негативне поле.

Я цілком розумію, наскільки складно Зеленському зважитися на критику Дубінського, а тим більше на ініціювання проти нього якихось карних заходів, зважаючи на впливовість цього народного депутата. Як встановило все те ж Bihus.Info, приблизно сім десятків нардепів працюють у ВРУ на олігарха Ігоря Коломойського. А Дубінський є фактично їхнім лідером, координатором. Війна проти нього може спричинити розкол у фракції «Слуг народу», а отже й втрату нею більшості.

Утім діяти президентові конче потрібно, якщо він бажає зберегти добрі відносини з Вашингтоном. Бо бездіяльність змусить Байдена пригадати, у якому контексті Зеленський у знаменитій телефонній розмові запевняв Трампа, що генеральний прокурор «на 100% моя людина». А контекст був вкрай неоднозначний: Трамп схиляв свого візаві порушити розслідування проти Байдена – свого майбутнього конкурента на виборах. Богу дякувати, запис цієї розмови було оприлюднено, розпалився скандал, і Зеленський вже не став перевіряти «100-відсотковість» генпрокурора у справі проти Байдена. Бо якби не це, то складно було б і уявити, як офіційному Києву вдалося б замиритися з Вашингтоном. А залишитися без такого стратегічного союзника у протистоянні з Росією було б фатальним для України.

Мене ж у всій цій історії бентежить передовсім інше питання. Скільки ще ми покладатимемося на Сполучені Штати у справі виявлення й засудження наших рідних корупціонерів і зрадників? Чому Павла Лазаренка, Дмитра Фірташа, Андрія Деркача чи Олександра Дубінського може карати лише американська влада? Чим у цей час займається наша СБУ, Генеральна прокуратура, інші компетентні органи? А то у всіх добре виходить тільки перед виборами хвалитися майбутніми посадками.

Любко Петренко,
https://zaxid.net/statti_tag50974/

MIXADV

цікаве