СТАРА БАЛАШІВКА

37 самых опасных продуктов

02/03/2021 admin 0

Ныне процесс увеличения доли вредных продуктов достиг апогея. Список вредных продуктов, которые категорически нельзя употреблять, они опасны для здоровья!Это примерный список продуктов, от которых нужно […]

Опублікований Віталієм Недільком матеріал про Нову Балашівку викликав несподівано високий інтерес учасників групи. Тому після обговорення цього питання ми прийшли до висновку, що необхідно періодично подавати матеріали вже опублікованих досліджень. Зважаючи на пропозицію Віталія Неділька, започатковуємо рубрику “Мікрорайони міста в першій половині ХХ століття”.
Наступною публікацією, і це логічно, є матеріал про Стару Балашівку.
Стара Балашівка (колишнє село Балашівка) – чудовий мікрорайон із приватними будинками на березі Інгулу, де немає міської метушні та великих підприємств.
Щодо часу заснування села існує дві версії.
Юрій Матівос зазначає, що у «другій половині XIX століття кілька сотень десятин родючої землі неподалік Єлисаветграда придбав російський землевласник Балашов. Його зацікавили не тільки чорноземи, рівних яким важко знайти, а й велика перспектива збуту на міжнародних ринках зерна: через його землі прокладалась залізниця, що вела до Чорноморських портів. Так у верхів’ї Інгулу, по сусідству зі слободою Лелеківкою, виникло село під назвою Балашівка».
Олег Храпаченко, досліджуючи розвиток Єлисаветрадських земель у другій половині XVIIІ століття, виявив, що у Єлисаветградському повіті купцю Маслянікову належало 2 села (312 дес. і 660 дес.); купцю Красноглазову – 2 дачі (390 і 31 дес.), купцю Балашову – 72 дес. (заселена дача). Останній, на думку дослідника, заснував Балашівку, де, за даними кінця XVIIІ ст., налічувалося 18 дворів. Доказом слугують мапа розташування російської армії влітку 1787 року та мапа Херсонської губернії 1811 року. На них є Балашівка. У середині ХІХ ст. у населеному пункті було вже 36 дворів і 136 дачних садиб). Протягом наступних десятиліть населення села поступово зростало. Коли на початку 1920-х років поповзли чутки про його включення до складу міста, із Балашівки на хутори за залізничну колію переселилося чимало сімей. Вони розділили отримані за ухвалою громади ґрунти (навіть непридатні для землекористування), звели садиби, утворили новий населений пункт у складі трьох вулиць. Там згодом виросте Нова Балашівка.
Олег Храпаченко зазначає, що ще на початку ХХ ст. Балашівка мала сталі зв’язки з промисловістю. Селяни працювали на залізничній станції, заводах і фабриках міста; не гребували фурманством, прасольством, теслярством. Будівництво ж греблі на Інгулі в 1930 році прискорило включення села до складу міста.
Оже, як село Зінов’євського повіту Балашівка існувала до 1932 року, а потім увійшла до складу міста, де її стали називати Старою Балашівкою, а Балашівські хутори, що виросли південніше залізниці – Новою Балашівкою. Ці назви збереглися до нашого часу.
У середині 1950-х років мікрорайон мав 24 вулиці, з яких лише 10 – довоєнних. На Старій Балашівці єдиним осередком культури з 1950-х років є бібліотека № 14. У 1918 році на мальовничому березі Інгулу була відкрита Балашівська земська початкова школа (з 1920 року – Балашівська трудова школа, з 1927 року – Зінов’євська початкова школа № 21, з 1949 року – Кіровоградська семирічна школа № 21).

MIXADV

цікаве