За межею логіки  чи у межах патологічної звичайної зради?

Бугогардівське козацтво

28/03/2024 AA 0

Чорним шляхом З давніх-давен Середнє Подніпров’я стало вузлом усіх доріг. Безмежні степові гони сприяли становленню вільного, непокірного характеру тих, хто тут проживав. Хай то будуть […]

 

У владі є значний прошарок чиновників, які  не зважаючи на свій державний статус, приділяють значну увагу напрацюванню моделей дружних відносин с  з сусідом на півночі, незважаючи на відверту військову агресію, яку РФ не збирається згортати. Зрозуміло, що всі ці потуги ґрунтуються на засадах капітуляції, єдине, що турбує дизайнерів таких рішень, як приховати це за переможними фанфарами та почесним караулом під час новорічного привітання президента.

Взаємоповага та довіра не може ґрунтуватися на заграванні з відвертим споконвічним  ворогом та багатовіковим гнобителем. Жити і співіснувати в оточенні такої п’ятої колони важко, але ми чомусь це терпимо. А чи логічна така дивна толерантність, яка завела суспільство до розшарування та певної духовної кризи.

Історія вчить, що поважають тільки сильних. Слабкість призведе і до ганьби, і до війни, говорив Уїнстон Черчіль. В період коли до нас не було поваги та достатньо була розвинута згадана п’ята колона, на нас напали – захопили Крим та частину Донбасу.

Звідки взялися ті відверті і недоумкуваті представники п’ятої колони серед нас? Тут кілька варіантів їх появи. Одних завезли, інших спрямували на таке місце проживання в нашому середовищі, третіх на місці роками пестливо виховували в школі, в піонерах та жовтенятах, а потім комсомолі. Врешті решт так  з’явився обмежений контингент відвертих і прихованих ворогів нинішньої держави.

Але діяльність цієї ворожої кагорти проходить циклічно, як  і циклічне обрання за політичними смаками українських президентів. Після Леоніда Кучми, який вистояв з Тузлою і написав «Україна не Росія» українці обрали Віктора Ющенка, який на показ мав нібито більш проукраїнську позиції. Проросійська братва де принишкла, де чинила опір, а де відверто шкодила.

Після відходу Віктора Андрійовича з політичної арени, при донецькому Януковичу вся та проросійська мерзота, що трохи принишкла, повилізала з усіх шпарин і розправила плечі, почала більше наповнювати коридори влади та відверто гнути проросійську лінію.

В період коли Янукович подався в біга, і  під час ворожої агресії почало панувати гасло « Армія. Мова. Віра.» проросійське бидло традиційно принишкло,трохи поховалося, але де могло шкодило. За президента Петра Порошенка курс України виглядав патріотичним і проєвропейським, хоча громадянам крім війни додалася додаткова матеріальна скрута з тарифами і цінами, курсом долара та іншими негараздами. Душу трохи зігрівало згадане гасло та кроки в тому напрямку. Але всі  перелічені егаразди так  дістали українців, що в надії кращих перемін вони обрали Володамира Зеленського.

Поки що з усього видно, що сподівання українського електорату не справдились. Тарифи як повзли  в гору, так і повзуть, замість припинення війни, накази не стріляти по ворогу та невиправданий відвід українських військ( не російських з української території !), зменшення фінансування армії, неподолання корупції, повернення кадрів Януковича та переслідування патріотів, нагородження московських попів орденами, потуги змінити у бік погіршення мовний закон.  А чого вартий вислів –« А какая разніца.» Що в переліченому є зрушенням на краще? Знову, як і за Януковича з усіх шпарин повилазив вищеозначений контингент з п’ятої колони. Що зроблено проукраїнського чи на покращення соціального стану пересічних українців?

До виправдань про те, що йде війна, додали ще одне – пандемія та карантин, чим підштовхують країну до ще глибшої економічної кризи. І на фоні цього нові розмови про замирення з сусідом-ворогом. А для чого були тисячі життів на алтар свободи і незалежності нинішня влада та підспівувачі з п’ятої колони сказати неспроможні.

То ж діють вони  там у владі за межею  української логіки  і  у межах патологічної  зради. Їдять українське сало і мріють ділитися ним не з своїми бідняками,  яких чимало наплодили за роки незалежності, а з  лютим споконвічним ворогом, що вже ледачкувато призвичаївся до наших харчів.

При продовженні нинішнього хаосу в Україні, збільшенні рівня корупції і соціального невдоволення серед пересічних громадян, на цьому тлі тиску Росії, чиїх агентів навколо  нас і президента Зеленського повно,   і перевибори можуть  не знадобитися. А  переформатування владної коаліції відбудеться в межах цієї Верховної Ради. Допоможуть голоси людей Коломойського.  І це може відбутися в любий момент і під будь-яким соусом.

Це – не політична фантастика. Це є ключова умова, за якої  Кремль досягне остаточно своїх цілей в Україні. А саме – деморалізація, роз’єднання проукраїнських сил і просто громадян. Ветеранів, активістів і політиків, в тому числі і патріотів-націоналістів, які в останні роки раз за разом розколюються все на менші і «правильніші»  групки.

Президент  Зеленський зі своєю  непрописаної в програмі “місією” внесення певного хаосу справляється майже на відмінно. А ось із іншим йому явно допомагають люди з його найближчого  оточення.  А ще починається фаза, як завжди було в історії, гоніння саме на проукраїнських лідерів, звинувачень у радикалізмі та пропозиції шукати щось помірковане. При тому, що при, не дай Бог,  Медведчукові ніякої удаваної поміркованості не буде. Її вже немає зараз при Портнові, Венедиктовій, та інших “кадрах” в силових структурах і навколо них.

А   що діється навколо у політикумі взагалі? Комусь зовсім  не такий Петро Порошенко. І всі навколо один одному не такі , і Гриценко та Тимошенко не такі,  і ще хто?  А ще ціла низка проукраїнських патріотично налаштованих політиків. І після всього цього хто у нас ще є з бодай мінімальними шансами на перемогу? Чи є взагалі час на те щоб  чекати на якихось нових персонажів в нашому політикумі? Життя проходить лише в межах постійного незадоволення та гучних претензій один до одного, і від цього втрачає в цілому Україна.  Ніякої консолідації, а лише чвари і розпорошеність, які  ведуть в нікуди, а якщо уточнити то до політичної прірви. А до послуг ворогів і недругів, як і раніше повилазять з усіх шпаринок ті, хто окреслений терміном п’ятої колони. Україна в небезпеці, і ворог не лише за лінією вогню, але вже серед нас і чекає слушного моменту щоб завдати в чергове удару в спину.

Анатолій Авдєєв

 

 

MIXADV

цікаве