Віталій Портников: Українцям потрібно просто вибрати між капітуляцією і опором

Час людожерів

19/03/2024 AA 0

 У минулому столітті побачила світ серія книг британського історика Еріка Гобсбаума: «Епоха революцій», «Епоха капіталу», «Епоха імперій». Це глибокі синтези з оригінальними рефлексіями на події […]

Колишній президент України Леонід Кравчук вже говорить про перемовини із так званими представниками окремих районів і про можливість запропонувати створити на Донбасі вільну економічну зону

Можливо, Кравчуку здається, що це саме той шлях вирішення проблеми, який приведе до миру.  Але він помиляється з однієї простої причини.

Про мир з представниками окремих районів можна було б домовлятися, якби вони дійсно були б представниками населення Донбасу, а не російськими маріонетками.  Якби на Донбасі дійсно було б народне повстання проти української влади та ці люди були б його учасниками.  Якби вони переслідували власні інтереси – політичні чи економічні. Наприклад так, як переслідували свої інтереси – незалежність республіки – учасники війни у Чечні.  Або як сьогодні переслідують свої інтереси учасники протестів у Хабаровську.  У цих людей свій рахунок до Кремля.

А “народні республіки” на Донбасі якраз Кремль і створив.  Їхні представники не були ані керівниками, ані учасниками повстання проти влади Києва просто тому, що ніякого повстання не було.  Повстання було у Києві – проти Януковича і його бандитського оточення. А самому Януковичу і його російським покровителям не вдалося навіть за гроші імітувати Антимайдан.

Тому ніякого сенсу у прямих переговорах з маріонетками немає і бути не може.  І ніяка вільна економічна зона їм не потрібна.  Їм потрібно тільки те, за що їм скаже виступати Росія.  Саме тому ми і ведемо переговори з агресором, а не з його маріонетками.

Кравчук – з генерації президентів, які піддалися на манівці Кремля.  Його молдавський колега Мірча Снєгур вів прямі переговори з керівниками окупованого Росією Придністров’я.  Його грузинський колега Едуард Шеварднадзе вів прямі переговори з керівниками окупованих Росією автономій Грузії.  Результат – і через майже три десятиліття після початку конфлікту територіальну цілісність Грузії і Молдови не відновлено ​​і неясно, коли взагалі буде відновлено.

А ось інший президент часів Кравчука – хорват Франьо Туджман – ніяких переговорів із маріонетками сусідній Сербії не вів і свою територію звільняв.  Через 25 років після закінчення війни на Балканах Хорватія – не просто країна з відновленою територіальною цілісністю, а й член Євросоюзу і НАТО.  Молдова, Грузія і Україна можуть про це лише мріяти.

В українців простий вибір – піти по дорозі Снєгура і Шеварднадзе і на десятиліття застрягти у очікуванні дива, якого все одно не буде або піти шляхом Туджмана і захистити свою країну.  У цього вибору немає і не може бути альтернативи – щоб там Леонід Макарович не вигадував.

MIXADV

цікаве