Структурне регулювання здійснюється державою в тому числі через інвестиційну політику, яку сама формує.
Інвестиції – це всі види майнових, фінансових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти діяльності, в результаті чого створюється продукт (прибуток) або досягається соціальний ефект. Це витрати на створення, розширення, реконструкцію основного капіталу, а також пов’язані з цим зміни оборотного капіталу. Процес вкладення названих цінностей називається інвестиційною діяльністю, яку здійснюють інвестори, – фізичні та юридичні особи, в тому числі й органи державної влади та управління.
Державна інвестиційна політика – це діяльність держави щодо регулювання інвестиційної діяльності з метою реалізації економічної, науково-технічної та соціальної політики. Іншими словами, це комплекс економічних, організаційно-правових та інших заходів держави, спрямованих на створення сприятливого інвестиційного клімату, структурну перебудову, підвищення ефективності національної економіки.
Основні види інвестиційної діяльності, які є об’єктом державного регулювання: реальні інвестиції (капіталовкладення), фінансові інвестиції, інтелектуальні інвестиції.
Державне регулювання інвестиційної діяльності включає в себе:
- пряме управління інвестиціями;
- опосередковане управління;
- контроль за законністю здійснення інвестиційної діяльності всіма учасниками та інвесторами.
Складовими механізму реалізації інвестиційної політики є:
- система оподаткування з визначенням суб’єктів та об’єктів оподаткування, податкових ставок, пільг;
- облікова та процентна політика, операції на фондовому ринку;
- грошова політика – забезпечення стабільності національної валюти;
- амортизаційна політика;
- бюджетна політика та політика державних інвестицій;
- цінове регулювання та інше.
До основних принципів державного регулювання інвестиційних процесів належать:
- Підвищення ролі власних джерел інвестування національної економіки.
- Децентралізація інвестиційного процесу (передача функції забезпечення інвестиціями суб’єктам господарювання).
- Розміщення централізованих капіталовкладень на конкурсній основі.
- Фінансування інвестиційних проектів відповідно до державних цільових програм (принцип адресності) та інше.
Фінансовими джерелами інвестиційної діяльності є внутрішні та зовнішні (іноземні) інвестиції.
Основними шляхами залучення інвестицій є:
- підвищення рентабельності підприємств і можливостей самофінансування;
- створення галузевих та міжгалузевих фондів амортизації;
- випуск цінних паперів під конкретні проекти для широкого залучення коштів підприємств і населення та інше.
Реалізація інвестиційної політики держави передбачає розробку інвестиційних проектів, їх аналіз. Інвестиційний проект – це планування, аналіз та освоєння інвестицій.
Використана література:
- 1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.
- 2. Яковенко Р. В.Державне регулювання економіки : конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2012. – 40 с. : іл.
Р. В. ЯКОВЕНКО,
к.е.н., доцент