Через десять місяців перебування на посаді глави держави шостий президент України зіткнувся з викликом, який може виявитися фатальним і для перспектив країни, і для його власного політичного майбутнього. Звичайно, можна сказати, що це не особистий виклик Зеленського і навіть не власне виклик України – як діяти в ситуації з пандемією, не дуже розуміють і куди більш досвідчені політики, з цим викликом не можуть впоратися і куди більш стабільні системи управління, ніж українська. Але навряд чи для Володимира Зеленського все це служить великою втіхою.
Тільки уявіть собі: коли він балотувався на пост президента країни, то головними темами його передвиборної кампанії були припинення військового конфлікту з Росією і боротьба з корупцією ( “потрібно просто перестати стріляти” і “прийде весна – садити будемо”). Хто міг попередити майбутнього президента, що наступної весни йому доведеться не садити співвітчизників, а ховати їх? Хто міг передбачити, що фільм, в якому Зеленському належить зіграти головну роль, буде називатися не “Слуга народу”, а “Зараження”?
Але навряд чи в українського президента сьогодні є час замислюватися про розумності свого рішення зайнятися великою політикою. У нього, як і у всіх українських чиновників сьогодні, зовсім інші завдання. Необхідно зрозуміти, як країні пережити епідемію, карантин і наслідки обмежувальних заходів, практично вже почався важку економічну кризу.
Власне, ця криза, про яку зараз у всьому світі говорять як про найголовніше надалі епідемії і боротьби з нею, в Україні почався за кілька тижнів, а то й місяців до того, як коронавірус став реальною загрозою для національної економіки. Про це, власне, говорив і сам президент Зеленський, коли обгрунтовував необхідність відставки уряду на чолі з Олексієм Гончаруком . Вже тоді було ясно, що дії (або бездіяльність) влади можуть призвести до секвестру бюджету, який щомісяця недолічувалася мільярдів гривень. Епідемію та карантин посилюють ці втрати. При цьому новий уряд було сформовано, і то не в повному складі, як раз тоді, коли потрібно було в терміновому порядку вживати заходів щодо запобігання епідемії.
Наскільки самостійний у своїх рішеннях президент Зеленський, коли мова йде про олігархічних інтересах?
Найбільш тут показова історія з головним відомством коронавируса – Міністерством охорони здоров’я. Його керівник Зоряна Скалецька якраз в той критичний період, коли потрібно було готувати країну до пандемії, залишилася на карантині в Нових Санжарах разом з евакуйованими з Китаю. Як потім виявилося, за пропозицією самого президента. Тобто по суті навіть тоді політику не вдалося відокремити від кінематографічних ефектів. Не кажучи вже про те, що після ефектної і скандальної відправки евакуйованих з Китаю на карантин ніхто навіть не намагався задіяти аналогічні заходи по відношенню до повертаються з Європи, і в результаті однієї з груп, що принесли вірус в українську столицю, стали високопоставлені гості французького курорту Куршевель .
Але, звичайно, не вони одні – в Україну повернулися тисячі туристів та заробітчан з європейських країн, нерідко в невеликі міста і села, які перетворюються сьогодні в потенційні осередки епідемії. Чи впорається з цією проблемою нове керівництво Міністерства охорони здоров’я, сказати важко, але вже прийнято рішення про відставку наступника Скалецького, хірурга Іллі Ємця, який очолював відомство ще за часів Віктора Януковича та відзначився в останні дні скандальними висловлюваннями.
У ситуації, що склалася вирішальним питанням стало отримання допомоги Міжнародного валютного фонду, без цих грошей країні доведеться не просто проводити секвестр бюджету, але оголошувати дефолт за боргами, і це тоді, коли велика частина населення після карантину ризикує опинитися навіть без мінімальних заощаджень. Головна умова МВФ – прийняття закону, який унеможливить повернення раніше націоналізованих банків їх колишнім власникам. Ні для кого не є секретом, що важлива мішень цього закону – олігарх Ігор Коломойський, який домагається повернення собі Приват-банку. Однак виникає питання, наскільки самостійний у своїх рішеннях президент Зеленський, коли мова йде про олігархічних інтересах, і чи готові будуть підтримати його депутати від правлячої партії, серед яких чимало висуванців Коломойського.
В ході підготовки до засідання Верховної Ради кілька десятків депутатів фракції “Слуга народу” звернулися до колег із закликом підтримати прийняття “банківського” закону. Але кілька десятків – це аж ніяк не вся фракція більшості. Чи збереглося більшість і союз з якими опозиційними фракціями і групами його забезпечує, ми зрозуміємо під час позачергової сесії парламенту, яка відкривається 30 березня. Але в цьому випадку до епідемії, економічній кризі і конфлікту з Росією може додатися ще й сутичка президента і олігарха. Справжній “ідеальний шторм”, як стверджують деякі спостерігачі в Києві.
Віталій Портников – журналіст, автор і ведучий програми Радіо Свобода “Дороги до Свободи”