СУРМА

Владо, ти щось забула. Парадокси українського карантину

 Якщо ви йдете вдень одним з типових київських ЖК, підніміть голову та подивіться вгору – на ряд однакових, закритих склом балконів. Там, на одному з них, сиджу я. У Києві це зараз називається “гуляти”. Настав час відчути всі свої соціальні привілеї – працювати вдома, мати можливість не користуватися громадським транспортом, замовляти воду та продукти додому.

Губа 1 3

Я, ми, люди з інтернету – всі ніби на карантині. Бульбашка соціальних мереж описує це як благословенний час, майже канікули, але для дорослих. Президент просить залишитися вдома і, традиційно, не дуже вдало жартує про гарний момент для вирішення демографічної кризи. Його дружина просить навчити дітей мити руки та нагадує, що “мама – це приклад” (цікаво, а тато тоді хто?). Міністр внутрішніх справ вже нікого не просить, а погрожує діяти жорстко. У тій самій бульбашці соцмереж жартують, що головний поліціянт може і не знати про карантин, а просто натхненно “закручує гайки”, поки є слушна нагода.

За останній тиждень припинило працювати майже все, що було звичним. Кращі йдуть першими, тому 17 березня у Києві зупинився метрополітен. Влада пояснила це карантинними заходами, але навряд чи змогла достукатися до сердець працедавців, тому навантаження одразу ж лягло на наземний транспорт. Він був до цього вочевидь не готовий, а зауваження про “десять людей в один транспортний засіб” звучить швидше як сумний жарт, аніж реальна рекомендація. Не дивно, що того ж дня мережею вже ходило відео, як поліція гамселить якогось “одинадцятого” пасажира. Масок на копах, до речі, не було.

Губа 1 1

За кілька днів – нові обмеження: у транспорт пускають лише в масці (ми досі всім інтернетом намагаємося дізнатися, чи вони необхідні), запроваджено обмеження на кількість людей у магазинах чи аптеках, заборонено користування спортивними та дитячими майданчиками. Дехто згадав уроки праці й почав шити маски власноруч. Проїзний – своїми руками. У деяких містах дійшло до скасування пільг на транспорт для пенсіонерів, “аби вони не виходили з дому”. Це навіть першого разу було не дуже смішно, але міські ради України все одно продовжують голосувати за це безумовно своєчасне рішення.

Міський голова Києва вже майже ридає у відеозверненні: “Залишатися вдома – означає залишатися вдома”. О’кей, пане мер, о’кей, пане президент, ми все розуміємо, принаймні, більшість із нас, то, можливо, і вам варто здогадатись, що ми ходимо на вулицю не тільки тому, , що у нас вдома погані шпалери? Не думаю, що багато хто зараз стане корона-дисидентом і почне повністю ігнорувати карантин. Так, держава багато років працювала на знищення довіри до неї, але все ж якісь залишки є. Проте люди змушені ходити на роботу, шукати залишки антисептиків, проходити планові медичні процедури. Це неможливо зупинити, лише забравши можливості для пересування. Тим, хто знімає житло, важко буде аргументувати затримку орендної плати смішними картинками про коронавірус. Якщо ви прагнете сповільнити все довкола, подумайте про тих, хто не може загальмувати.

Звісно, мова йде не про тих, хто пішов смажити шашлики в парк, скориставшись нагодою не йти на роботу, – з ними поки що розібралася мінлива весняна погода.

Держава ввімкнула механізми захисту для бізнесу – кредитні канікули, скасування перевірок, але як бути найманому працівнику? Надходить інформація про примусову відправку у безоплатну відпустку працівників залізниці та авіації. Хто забезпечуватиме їхнє право на те, що “час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу)?” Якщо президент має час на жарти про демографічну кризу, чому б йому не згадати 113-ту статтю ще не знищеного Кодексу законів про працю?

Губа 1

Влада не дає чітких прогнозів щодо тривалості карантину. Ми знаємо, що залишатися вдома – дійсно дієвий засіб проти поширення коронавірусу. Експерти з українських ЗМІ закликають користуватися послугами кур’єрів. Вони привезуть вам питну воду, продукти, побутову техніку. Деякі гіг-платформи вчасно відреагували на новітні умови і ввели послугу “безконтактної доставки”. Кур’єр просто залишить пакунок під дверима і піде геть. Ви уникнете і зайвого контакту, і необхідності дивитися на кур’єра, який, швидше за все, не має засобів захисту в часи поширення коронавірусу, а також не має жодних трудових прав та шансів притягнути працедавця до відповідальності в разі нещасного випадку.

Карантин є необхідністю. Але, обмежуючи права громадян нібито з благою метою, не треба забувати про їхні потреби. Їжа, ліки, вода, гарантія збереження робочих місць, захист орендарів житла – так само необхідні, як і антисептики. До речі, останніх в аптеках досі немає, і повірте мені, чимало громадян з радістю менше пересувались би містом, якби не були змушені відвідати всі аптеки в околицях.

“Залишаюся вдома” – гарний флешмоб, але тільки якщо у вас дійсно є безпечне місце, з якого вас не виженуть наступного місяця через борг по квартирі. Нікому не хочеться бути “одинадцятим пасажиром” небезпечної маршрутки, але іноді на це є причини.

MIXADV

цікаве