ЦІЛЮЩА ВОДА ЯВЛЕНОЇ КРИНИЦІ

Бугогардівське козацтво

28/03/2024 AA 0

Чорним шляхом З давніх-давен Середнє Подніпров’я стало вузлом усіх доріг. Безмежні степові гони сприяли становленню вільного, непокірного характеру тих, хто тут проживав. Хай то будуть […]

Наприкінці XVIII століття у Єлисаветграді з’явився невідомий дивний старець на ім’я Даниїл. У народі його відразу прозвали юродивим. Ніхто не знав – де, коли він народився, провів дитинство та юність. Даниїл оселився на старому Петропавлівському цвинтарі у землянці, яку сам викопав неподалік церкви. Нерідко бачили юродивого на цвинтарі, де він уподовж сорока днів молився на могилах недавно померлих. Казали – юродивий пізнавав від Бога те, що приховано від звичайних людей. Жителів навколишніх вулиць спіткало велике лихо – несподівано пересохло ближнє джерело, люди змушені були носити воду здалека. ”Як тривога – так і до Бога”,- кажуть у народі.За допомогою звернулися до Даниїла. Старець три дні стояв на великому камені неподалік річки Біянки і молився. На четвертий з-під землі забило джерело. Воду з нього дали спробувати тяжко хворому дідові. І трапилося диво – тяжко хворий старий, який вже збирався помирати, несподівано одужав. Подібне відбулося з дитиною, яка довгий час не могла ходити. Подивовані місцеві жителі визнали воду святою і лікувальною. Вони упорядкували джерело, виготовили з дубових колод зруб. Незвичайну криницю назвали Явленою.
Попри те, що від міста до неї було досить далеко, містяни з усіх кінців тягнулися до джерела по воду. Вживали її тільки для пиття та приготування їжі. У аристократичних родинах готували чай виключно на воді, принесеній з Явленої криниці. Східна частина Єлисаветграда, де вона була розташована, стала місцем паломництва і народження легенд, які живуть серед певної частини населення міста до наших днів. Одна з них пов’язує криницю з Чорним озером у однойменному лісі. Тільки у тій водоймі водяться так звані земляні карасі, яких рибалки практично не ловлять. А ось у відрах води їх витягували з Явленої криниці. Пізніше з’ясували, потрапляють вони туди за три десятки кілометрів через підземну ущелину, що утворилася ще у доісторичні часи від виверження вулкана на території сучасної Олександрівки. Інша гілка тріщини тягнеться до Литої могили, де у ХІХ столітті знайдено поклади скіфських виробів з степовим золотим орлом, який став одним з елементів герба сучасної області. Існують легенди про вилікування людей від тяжких недуг, у когось загоїлися рани, хтось позбавився хвороби рук, ніг, до когось повернулися зір і слух.
Явлена криниця стала невіддільною сторінкою історії нашого міста, яка продовжується писатися і в наш час. Перша написана 3 червні 1880 року, коли міська Дума прийняла рішення збудувати у Єлисаветграді водогін. Про будівництво цього важливого для міста об’єкта розповідається в історичному нарисі міського голови 1878-1905 років О. Пашутіна. Автор повідомляє про джерела, з яких могли подавати трубами воду до міста. Таких джерел розглядалося п’ять. Перше – у балці за Петропавлівською церквою, друге у верхній течії Інгулу за Балашівкою, третє біля Явленої криниці, четверте у верхній течії ріки Сугаклії за казенним садом. П’яте джерело відводилося у резерв. Однак, як це часто трапляється, у хід робіт внесли корективи. Після аналізів, проведених віденською технічною комісією та гігієнічним міжнародним з’їздом у Брюсселі, усім вимогам для використання було визнане джерело у Озерній Балці. Вода Явленої криниці виявилася не гіршою, але на користь Озерної зіграв той фактор, що вона розміщувалася ближче до центра міста. Але Явлена криниця, незважаючи на переваги у обслуговуванні єлисаветградців водогоном, не втратила своєї значимості, потік населення міста до неї не зменшився. Міська влада на вимогу громадян упорядкувала криницю. Ще з кінця XVIII століття стіни обклали гранітною бруківкою, встановили цямрини з твердих порід дерева, змонтували барабан з кордою. І хоча криниця розміщувалася за межами міста, до неї проклали вулицю, названу Колодязною, з такою назвою вона існує дотепер. Показово, що вулицю Колодязну першою у місті 1872 року замостили бруківкою. Дещо пізніше тверде покриття вулиці продовжили у бік Великої Балки, щоб постійний доступ до води мали її мешканці та поселення Млинки.
На початку 2000-х років старець Даниїл був канонізований у лику місцевошанованих святих. Цю обставину використав монах Серафим для відтворення пам’яті Даниїла. На вулиці Криничуватій, неподалік Явленої криниці, з-під землі било джерело, подіне відкритому блаженним Даниїлом. Над ним було встановлено два колодязних бетонних кільця, які утворювали своєрідну криницю, з якої можна було зачерпувати воду. До неї постійно приходили люди з навколишніх вулиць набрати чистої, мов сльоза, холодної і смачної води, яку небезпідставно називали живильною. З ініціативи монаха Серафима джерело вирішили поставити на службу людям. Тут збудували каплицю, купелі для дорослих і дітей, кабіни для переодягання. З джерела проведена труба, з допомогою якої вода подається для розливу у посуд. За бажанням можна обмитися холодною водою, прийняти інші процедури. Шкода, що господарі джерела Даниїла діють фактично нелегально, не визначаються з належністю до єпархії Кропивницька ПЦУ. Є надія, що рано чи пізно власник визначиться.
Джерело‘’Явлена криниця’’ сьогодні відкрито і у селі Боковому Долинського району. Про його виникнення теж існує красива легенда. Спекотної пори виникали проблеми з напуванням худоби, пастухам доводилося ганяти скот на далекі відстані. Якось одному з них увісні явилась Божа Матір і сказала: ‘’Піди у Суху балку і зроби там криницю’’. Здивувався чоловік – як можна у місцевості, де не існує джерел, можна за один день утворити криницю? Але другого дня погнав у балку пасти скот і у відбитку коров’ячої ратиці помітив воду. Пастух упав на коліна, почав молитися і дякувати Божій Матері за її нерукотворний дар. Джерело назвали Явленим. Селяни розкопали джерело, зробили невеликий зруб, відтоді кожен перехожий міг напитися холодної води. Згодом пішли чутки, що вода у криниці цілюща – лікує хвороби людські і ніколи не псується. І почали приходити за лікувальною водою односельці, за ними приїздили й з далеких країв. Ввійшло у традицію збиратися біля джерела у день Приполовення (25 день між Великоднем і Трійцею). Цього дня вода освячується і має особливі властивості. У часи безбожників, за радянської влади, Явлену криницю занедбано, у людей згасла пам’ять про цілюще джерело. Поштовх у відроджені традицій предків надали у 2008 році учні місцевої школи, члени історико-краєзнавчого гуртка ‘’Спадщина’’ (керівник Тетяна Турпак). Пізніше відбулося упорядкувння території, над джерелом з’явилася альтанка, споруджено поміст для омовіння та роздягальня. Коштом козака Івана Собченка виготовлений та встановлений новий хрест. З травня 2009 року біля криниці почали масово відзначали день Приполовення. Так відроджено ще одну народну традицію.

Світлини: Біля криниці Святого Даниїла у Кропивницькому; частування святою водою у Боковому.

Світлина від Юрія Матівоса.
Світлина від Юрія Матівоса.
Світлина від Юрія Матівоса.
 Дивно – я брав воду з джерела, певне, задовго до вас, коли ще у нас ніяких єпархій не існувало. Аналіз робив у санепідемстанції, він був дуже позитивний, фахівці навіть через пресу радили використовувати вживання води, як це було раніше. Я свого часу з подачі фахівців писав у газеті про криниці (їх було з десяток на вул. Криничуватій)), також на Соціалістичній, де останнім часом воду продавали (можливо й досі продають), за бажанням розливають у пляшки і газують. Вам ”м’яка і несмачна”. То таке – на колір і смак товариш не всяк. Щодо Кропивницької УПЦ? Дякую за підказку – описку поправив.
P.S.  У нас немає Кропивницької УПЦ. Джерело у Балці б’є, і купальню там зробили. Але, мабуть, тому, що навколо було кілька побутових сміттєзвалищ, вода у ньому стала дуже насичена металами. Кілька років тому робили авналіз. Ми брали ту воду, вона дуже м’яка і несмачна. Цілющість  води, на жаль, зникла з появою … московськихх попів біля неї.

MIXADV

цікаве