Десять днів у Кропивницькому… А пройшло ще 400…

Мітинг проти нової назви міста одразу другого дня… Далі ні дня без якоїсь гиготи… Найбільше патякань в мережі ФБ… Найяскравіший вираз від Ігоря Козуба, що після тратимосковського бабла і нульового результату треба чекати на «безглузді самогубства»… Такий досвід має лише один «єлисаветградець»  родом з сусіднього міста… і він ще живий. Висновок  – ні жити, ні вмерти по-людськи не вміють.

На мітинг звозили чотирма автобусами, користувалися нашими прапорами, а гавкали не  по нашому, а по московському і за їхнє теж, за Лісапетград… Вередували лише одну годину, як у дурці ходили гуртом, протестували у робочий час. Московські попи цього разу поховалися і не світилися за «святу справу»… Бабусь було мало, бо мабуть пайків та грошей не давали.

На думку місцевого краєзнавця і патріота міста Юрія Матівоса з мережі ФБ: « Хтось наївно думав, що ця гидота припинила “священу війну” проти України, проти Кропивницького зокрема. Минуть роки, доки гидота зітліє. Навпаки, конвульсії роблять її небезпечнішою. Москвовити так просто не віддадуть шматок дорогоцінної для них території Новоросії. Брали Крим, Донбас не для того, щоб повертати – щоб розширювати. Для цього у Кремля інвестицій вистачить, якщо навіть все населення їхньої країни ходитиме без штанів. Люди, будьте пильними.» Саме так. Місто у ворожнечі, а його перейменування розсварило багатьох, розтаборило практично назавжди. Лише мудрі і урівноважені змиряться з фактом. Всі інші продовжуватимуть брати участь у гібридній війні проти України.

Через тиждень уроди бомжацького вигляду почали по поштовим скринькам розкладати пришелепуваті листів. Кажуть, що це агонія. На білборди вже не вистачає, скотилися до листівок. Прогноз  Журналіста Геннадія Рибченкова –  незабаром на парканах замість кацапсько-міжнародного слова з трьох літер, а також “Свєта, скорєє потухнєт ад, чєм мойо чувство”, “Зірка – чемпіон”, масово з`являться написи –  “За Елисаветград”. Краще б написали ” Єлисаветградці – залізи і валимо в Єлисаветград, на Алтай.!”

А тим часом міський голова Райкович, то за нову назву то за «демократію»… За це та інше його доля і покарала в образі бродячого собаки, що кинувся під колеса його авто і призвів до розбиття обличчя. Собака був мудрим, бо знав, що не наздоженуть і не притягнуть… Вчимося у собак-патріотів!

Нормальні українці трохи полегшено зітхнули, і нарешті звикають бути кропивничанами. Їм це подобається. Місто вперше отримало українську назву, що дуже бісить кацапню та всіх кацапствующих на «історичному підґрунті»… Всі, що було в історії – історичне, і тому ота пісня про історичність смішна та наївна, але ще і небезпечна.

За цей час крім дурнуватого мітингу 300 єлисаветградців працювали підприємства,  торгували на ринках, працювали крамниці, відкривалися виставки художників, а місцевий футбольний клуб вніс нову назву в свою емблему. Місто символічно змінило назву після дня Петра і Павла, покровителів козацтва, і вже замислилося про зміну символів – герба та прапора.  Все йде нібито «на поправку», аби ж тільки та гидотна не плуталася під ногами…

Ці перші дні  міста Кропивницького вже стали історією, і далі вона повинна писатися українською і українцями. Хто цьому заважатиме треба рішуче ставити на місце, як скотину у стойло. Інакше чинити не можна, бо господарі в українському домі українці.

На останок знову цитата з мережі ФБ від пана Віктора Делюрмана : «Що має робити жінка, яку ґвалтують, а у неї не вистачає сили відірвати насильнику яйця? Правильно! Розслабитися і отримати насолоду.
Власне, це стосується і противників нової назви міста, яких, за влучним виразом призначеного (ну не повертається язик вимовити «обраного») мера, «переламали об коліно».
Шановні переламані! Невже не вистачає здорового глузду зрозуміти, що при ЦІЙ владі Єлисаветграда не буде? Ну не обирається нова назва на мітингах, пікетах і в соцмережах! Міська влада мала запропонувати Верховній Раді одну консолідовану пропозицію по перейменуванню, а не сім на вибір. Якщо ви цей момент просрали, то пізно сичати і зводити себе на кізяки в соцмережах. Не допоможе.
Що робити? Чекати виборів, голосувати за ті політичні сили, які схвалюють ваші потуги по поверненню місту колоніальної назви. Зверніться до своїх союзників, які розділяють вашу печаль і підтримують вашу ідею: кличте з Ростова Януковича, кланяйтесь в пояс Ларіну, моліться Гундяєву з московськими ФСБ-шними попами, просіть підтримки Путіна, голосуйте за Яриніча. Поможіть останньому приватизувати ще якийсь медичний заклад (крім онкодиспансера), і він знову в угоду шанувальникам порве свій натруджений депутатський анус на німецький хрест і зійде піною за місто святої іудейки, тітки Спасителя, яка, мабуть, і заснувала це славне місто. Не факт, що й ці зусилля не закінчаться таким же пшиком, як і попередні, але ж пацан старався! Навіть президента нахер послав, всі свої турботи депутатські присвятивши святій справі. Яка вже тут медицина чи інші клопоти, коли місто перейменовувати треба!
А взагалі – беріть приклад з одного мого дружбана, теж палкого прихильника історичної назви. Який після голосування в Верховній Раді сказав: «Ша, ребята. Ждем новую власть, она и переименует. А пока не совайте ногами по фейсбуку и закройте место, которым едят». І тут же виготовив першу в місті печатку з новою назвою. Красень!»

Поки була написана ця стаття пройшов рік. Другий рік у Києві йдуть суди про відміну перейменування.  Через суд намагають … змінити Закони держави. Не смішно і трохи  сумно з цієї ситуації. Наступне засідання призначили на 3 жовтня 2017… А тим часом “нові” депутати міської ради другий рік не перейменовують раду та видають грамоти почесним громадянам …  без назви міста. Захоплююче, безглуздо та з елементами суму живе Кропивницький. Для розкрутки бренду навіть мистецький фестиваль вирішили провести, але є багато “але” та купа відвертих ворогів та “заблуджих овечок” у вичікуванні неможливого дива.

Ох, з тими «вижидальщиками» треба нам бути пильними. Як у молитві – «будьмо уважними…»

Василь Чорний

http://ukrstep01.at.ua/publ/desjat_dniv_u_kropivnickomu/1-1-0-254